Блог | Росія активно діє проти Польщі та країн Північної Європи

Кремль інвестує мільярди доларів у ведення гібридної війни проти Польщі, яка дедалі більше розглядається Москвою як один із ключових театрів протистояння із Заходом. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Росія веде проти його країни "повномасштабну когнітивну війну", яка виходить далеко за межі традиційної дезінформації. За його словами, у Польщі діє "російська п’ята колона", а Кремль використовує мережу організацій та окремих осіб, що працюють під багаторівневим прикриттям у сферах, які формально не належать до класичних театрів воєнних дій.

"З точки зору Кремля, це війна проти всього Заходу, спрямована на наші союзи та покликана зруйнувати основи успіху не лише Польщі, а й усього регіону", – наголосив Р. Сікорський. Він повідомив, що від початку повномасштабного вторгнення в Україну Москва витратила понад 6 млрд доларів на функціонування свого пропагандистського апарату, зокрема рекордні 1,4 млрд доларів у 2025 році. Водночас Європейський Союз спрямовує на протидію інформаційним маніпуляціям лише незначну частину цих ресурсів. За оцінкою польського міністра, метою російських операцій є послаблення волі до спротиву, підрив демократичних цінностей та поглиблення внутрішніх розколів у європейських суспільствах.

Останніми роками польські правоохоронні органи затримали низку осіб, підозрюваних у співпраці з російськими спецслужбами з метою ведення шпигунської діяльності та поширення дезінформації. На початку 2026 року Міжнародний центр з протидії тероризму у своєму звіті визначив Польщу як найбільш уразливу до російських диверсій країну Європи. За даними Агентства внутрішньої безпеки Польщі (ABW), у 2025 році кількість розслідувань за фактами шпигунства зросла удвічі порівняно з попереднім роком, а сумарна кількість таких справ за останні два роки перевищила показники попередніх трьох десятиліть.

Додаткове занепокоєння у Варшаві викликає зростання популярності партії "Конфедерація польської корони" на чолі з ультраправим політиком Гжегожом Брауном, який виступає за "нормалізацію" відносин із Росією. За останній рік рівень підтримки цієї політичної сили зріс до 8 відсотків.

Заяви польського керівництва свідчать про те, що Варшава дедалі реалістичніше оцінює наміри Москви, яка розглядає Польщу не як окрему ціль, а як один із головних фронтів свого гібридного протистояння із Заходом. Такий підхід демонструє прагнення Кремля досягати стратегічних результатів не лише військовими засобами, а й шляхом системної дестабілізації суспільно-політичної ситуації всередині держав НАТО та ЄС.

Особливе значення Польщі для Росії зумовлене її роллю головного логістичного хабу підтримки України. Будь-яке послаблення політичної волі Варшави або внутрішня дестабілізація безпосередньо впливатимуть на здатність західних партнерів забезпечувати Київ військовою, фінансовою та гуманітарною допомогою. Активізація російських шпигунських мереж і диверсійної діяльності свідчить про перехід Кремля від епізодичних операцій до системної гібридної агресії. Йдеться не лише про збір розвідувальної інформації, а й про цілеспрямовані спроби підірвати довіру до державних інституцій, послабити внутрішню стійкість Польщі та сформувати атмосферу постійної нестабільності.

Стратегічна мета Москви полягає не лише в ослабленні підтримки України з боку Польщі та інших європейських держав, а й у перегляді всієї архітектури європейської безпеки та відновленні власного впливу на політику сусідніх країн. Для Кремля розкол усередині НАТО та Європейського Союзу є необхідною передумовою реалізації ревізіоністських амбіцій і відновлення сфер впливу у Східній Європі.

Значні фінансові ресурси, які Росія спрямовує на пропагандистську діяльність, підтверджують, що інформаційний простір став одним із ключових напрямів сучасної гібридної війни. Водночас дисбаланс між російськими витратами та ресурсами, які ЄС виділяє на протидію інформаційним операціям, створює додаткові ризики для європейської безпеки.

Одним із головних завдань російської гібридної кампанії є посилення поляризації польського суспільства та стимулювання внутрішніх конфліктів. Кремль зацікавлений у тому, щоб дискусії навколо міграційної політики, відносин з Україною чи внутрішньополітичної боротьби перетворювалися на фактори дестабілізації та послаблювали позиції Польщі в Європі.

Зростання підтримки Гжегожа Брауна та його політичної сили демонструє, що навіть у державі, яка традиційно належить до найпослідовніших опонентів Кремля, проросійські наративи здатні знаходити підтримку серед частини населення. Російський вплив реалізується не лише через прямі контакти з Москвою, а й через політичних акторів, які просувають вигідні Кремлю концепції "нормалізації" відносин із Росією та використовують їх як інструмент внутрішньої політичної мобілізації.

Від здатності Варшави та її європейських партнерів ефективно протидіяти російським гібридним операціям залежить не лише внутрішня стабільність Польщі, а й збереження єдності Європейського Союзу та ефективність підтримки України. Рівень стійкості до проросійського політичного впливу, диверсійної діяльності та інформаційних маніпуляцій значною мірою визначатиме, чи зможе Кремль реалізувати свої наміри щодо підриву європейської системи безпеки.

Паралельно Росія активно використовує нерухомість у країнах Північної Європи як інструмент розвідувальної діяльності. Зокрема, уряд Швеції створив спеціальну слідчу комісію для підготовки змін до законодавства про експропріацію, які дозволять примусово вилучати приватну нерухомість, що належить громадянам Росії та розташована поблизу військових об’єктів або критично важливої інфраструктури.

Запропоновані зміни мають надати уряду повноваження оперативно реагувати на ризики використання нерухомості для діяльності, що становить загрозу національній безпеці. У Стокгольмі наголошують, що погіршення безпекової ситуації вимагає нових механізмів захисту від шпигунства, саботажу та інших форм гібридної діяльності.

Резонансним прикладом стало виявлення нерухомості, пов’язаної з бізнесменом Станіславом Алєщенком, який має громадянство Кіпру та, за даними шведських медіа, підтримує зв’язки з Кремлем. Придбаний ним будинок на острові Муске розташований безпосередньо над підземною військово-морською базою Швеції, що використовується збройними силами країни з 2019 року.

Додаткову стурбованість викликає діяльність структур Російської православної церкви, які придбали нерухомість поблизу міжнародного аеропорту Вестерос. Шведські експерти не виключають можливості використання таких об’єктів як опорних пунктів для збору розвідувальної інформації.

Законодавча ініціатива уряду Швеції фактично свідчить про усвідомлення того, що традиційні правові механізми демократичних держав не завжди здатні ефективно протидіяти сучасним гібридним загрозам. Надання державі права примусового вилучення нерухомості, яка становить потенційний ризик для національної безпеки, може стати безпрецедентним кроком у практиці європейських держав.

За оцінками європейських розвідувальних служб, Росія протягом останніх років формувала мережу прихованих логістичних та інфраструктурних об’єктів у низці країн Європи. Придбання приватної нерухомості, складських комплексів, земельних ділянок та інших цивільних об’єктів розглядається як елемент довгострокової стратегії створення потенційних опорних пунктів усередині безпекового простору НАТО.

Показовим прецедентом стала справа фінської компанії Airiston Helmi, яка у 2018 році придбала низку об’єктів поблизу стратегічно важливих морських маршрутів та військових об’єктів Фінляндії. Під час проведених обшуків правоохоронці виявили елементи інфраструктури, що могли використовуватися для спостереження, логістичного забезпечення та прихованого зв’язку.

У цьому контексті російська нерухомість у країнах Північної Європи дедалі частіше розглядається як потенційний інструмент реалізації гібридних сценаріїв у разі загострення безпекової ситуації. Особливе занепокоєння викликає розташування таких об’єктів у безпосередній близькості до військових баз, транспортних вузлів та іншої критично важливої інфраструктури.

Головним чинником, що спонукав уряд Швеції до рішучих дій, стала концентрація російських активів поблизу стратегічних оборонних об’єктів. За попередніми оцінками, понад 150 громадян Російської Федерації володіють сотнями об’єктів нерухомості в районі Стокгольма та на півночі країни. Придбання структурами Російської православної церкви нерухомості поблизу міжнародного аеропорту Вестерос додатково підтверджує, що об’єктами підвищеного інтересу Кремля є не лише військова, а й транспортна інфраструктура. Запланована реформа покликана усунути наявні правові прогалини та відновити повний державний контроль над критично важливими локаціями.