Блог | Реформа контрактної служби: відчуття несправедливості й демотивації

Чому я не приєднуюся до "плачу Ярославни" за міністром МО Федоровим. Тому що при ньому не відбулося найголовнішого, найнайголовнішого, що потребує армія: поціновування фаховості і професіоналізму. Ні кроку, ні півкроку не було зроблено в цьому напрямку. Жодного натяку на реформи чи навіть потреби в них. А я чекала саме цього. Бо це справедливо, раціонально і логічно. 

Аж ніт.

Покажу на власному прикладі. 

Найпростішим маркером, чи цінується фахівець, є його грошова винагорода. І така реформа є найпростішою...

Я старший лейтенант, командир взводу, п'ятий рік!!!! на бойових безвилазно. Вже можна говорити про фаховість.

Плюс наразі я поєдную роботу командира з роботою пілота ФПВ, бо фахівців ФПВ у мене у взводі, як і взагалі на фронті не вистачає ( хто не знає фпвішника навчити не так просто і далеко не кожного можливо навчити).

Зарплата у мене стабільна роками 26 тисяч. А ось грошова винагорода останній рік почала розраховуватися по іншому і стала меншою. Хоча моя бойова робота на позиціях, як і попередні роки займає 2/3 місяця, до середини 25 року я стабільно отримувала сотку, а потім грошова винагорода впала в середньому на 20%. Це почалося при Умерові, але і при Федорові нічого не змінилося.

Справа не в коштах, а у відчутті несправедливості, демотивації.

Питання, як же ми можемо залучати новеньких до армії, як ми можемо їх мотивувати ставати профі, коли вони бачать, що фахівців війни ніяк не цінують, а навіть навпаки заексплуатовують до виснаження без будь- яких "плюшок". Їх навіть лишають без таких простеньких мотиваторів, як грошова винагорода.

У реформі Федорова, щодо контрактів служби в цьому питання повний провал, і навіть навпаки мотивація нефаховості ставка на низькокваліфіковану робочу силу у війську.

Як можна було під час роботи над реформою не додуматися, що піхотний контракт має бути коротким, але менш оплачуваним, ніж довгий бойовий контракт, який вибиратимуть фахівці, або ті хто збирається стати фахівцем?