Проблема не лише в Patriot: як та чому США та Маск стримують захист та боротьбу України проти балістики. Інтерв’ю з Мережком

Росія продовжує бити по Україні балістичними ракетами, а можливостей для їх перехоплення залишається недостатньо. Україні потрібні додаткові ракети для Patriot та інших систем ПРО, але союзники не можуть або не хочуть швидко закрити цей дефіцит. Особливо складною залишається розмова зі США. Київ готовий купувати необхідне озброєння, однак Вашингтон не поспішає збільшувати поставки.

Пояснення можуть бути різними. Американські запаси справді могли скоротитися після масштабного застосування ракет під час війни з Іраном. Patriot, THAAD та інші системи потрібні самим Сполученим Штатам, а їхнє виробництво не можна наростити за кілька місяців. Але є й інша причина – небажання адміністрації Дональда Трампа робити кроки, які Москва може розцінити як пряме загострення.

Україна намагається знайти інший шлях. Київ просить дозволити використовувати Starlink для операцій проти російських пускових установок балістичних ракет. Логіка проста: якщо немає достатньо ракет, щоб збивати всі запущені цілі, треба намагатися знищувати самі пускові установки. Але тут теж потрібна згода США та Ілона Маска. Поки Вашингтон вагається, навіть після чергових кривавих російських ударів, у Києві збирається Коаліція охочих. Європейські лідери знову закликають прискорити поставки засобів ППО та збираються до Трампа, аби вмовити допомогти Україні.

Чи можна змусити Трампа змінити позицію? Чи справді США стримує нестача власних запасів, чи головна причина – небажання конфліктувати з Росією? І якщо Вашингтон не готовий дати Україні потрібні можливості, чи зможе Європа, а можливо Японія та Південна Корея, частково замінити американську допомогу?

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Проблема захисту від балістики залишається однією з головних для України. Напередодні в Києві зібралася Коаліція охочих. Чи вдалося за підсумками зустрічі отримати конкретні рішення? І чому, попри заявлений пріоритет ППО та заклики збільшити постачання ракет, Європа досі не може забезпечити Україні достатній захист від балістичних ударів Росії, хоча характер російської кампанії проти українських міст давно очевидний?

– Дійсно, це надзвичайно важливе питання, один із пріоритетів, якщо йдеться про оборону та захист наших міст і цивільного населення. Я хочу нагадати слова нашого міністра закордонних справ, який сказав, що нам доводиться буквально виборювати кожну балістичну ракету. А президент сказав, що для того, щоб пройти зиму, нам потрібно принаймні 300 антибалістичних ракет для систем Patriot. Тобто це надзвичайно важливе питання, і Коаліція охочих якраз намагається допомогти нам його вирішити. Але, наскільки я розумію, не все вдається зробити одразу, тому що нам ці ракети потрібні, як кажуть, на вчора.

На щастя, є хороша новина – Велика Британія намагається нам допомогти і переконати Сполучені Штати, щоб вони все-таки надали нам необхідні антибалістичні ракети, ракети-перехоплювачі. Це надзвичайно важливо. З точки зору Сполучених Штатів, насамперед саме вони є ключовим і найбільшим виробником цієї технології та цих ракет.

Ті країни, які мають необхідні ракети, серед них до речі, і Туреччина, зараз пояснюють свою позицію тим, що самі потребують цих ракет для власного захисту. Але я погоджуюся з вами – на сьогодні я не бачу в Європі таких економічних і виробничих потужностей, які дозволили б якомога швидше наростити виробництво цих ракет.

Тут є різні причини – суто бюрократичні, а можливо, і приховані політичні, які криються за тезою, що не треба допускати ескалації. Тобто пояснень може бути багато. Але ми бачимо і позитивні ознаки. Наприклад, та сама відома данська модель, коли європейські країни розуміють, що централізовано виробляти необхідні для України ракети доволі складно і це займе певний час. Тому вони готові фінансувати державні контракти України з українськими підприємствами, які вже виробляють відповідну продукцію, але потребують фінансової підтримки. Тобто зараз шукають різні варіанти й можливості для того, щоб Україна все-таки отримала, можливо, навіть у необхідній кількості ті ракети-перехоплювачі, які захищають наші міста.

Можливо, це пов'язано з тим, що ці ракети виробляються приватними компаніями. Йдеться не про виробництво, яке повністю регулюється державою, тому складніше організувати його нарощування. Все залежить від ринкових умов, попиту та виробничих можливостей. Я намагався зрозуміти для себе, в чому причини, і висувалися різні пояснення. Навіть, наприклад, такі, що не вистачає сировини, яку виробляє Китай, і так далі. Але, знаєте, минуло вже дуже багато часу – чотири з половиною роки триває війна. За цей період Європа мала всі можливості й час для того, щоб це зробити. До речі, я дивлюся на деяких західних, зокрема американських, оглядачів – вони обурюються тим, що досі країни Європи не спромоглися почати виробляти ракети в достатній кількості. Адже це не тільки питання України та нашої безпеки, це питання безпеки самої Європи і тих країн, які мають технологічні та фінансові можливості для виробництва таких ракет.

Тобто проблеми й питання залишаються і, на превеликий жаль, прогрес відбувається дуже повільно. А ми, на жаль, платимо дуже дорогу ціну за те, що не маємо достатньої кількості таких ракет.

– Після останніх кривавих атак Кая Каллас, головна дипломатка Європейського Союзу, зазначила, що відповідь буде економічною і що готується найбільший з початку війни пакет санкцій.

– Стосовно санкцій – так, була дуже позитивна заява з боку дипломатичної представниці Європейського Союзу Каї Каллас, яка завжди була налаштована на підтримку України. Вона розуміє, що треба максимально посилювати санкції і що наступний пакет санкцій, після вже ухвалених 21 пакета, буде надзвичайно вагомим, можна сказати, потужним ударом по Росії. Вона говорить про те, що треба позбавити Росію фінансових можливостей вести війну.

Тому треба зосередити увагу на банківському та фінансовому секторах, а також боротися з тіньовим флотом. Про це теж ідеться. Тобто санкції повинні мати чітку мету – максимальна економічна ізоляція Росії та позбавлення її фінансових можливостей продовжувати агресивну війну.

– Щодо позиції адміністрації Трампа стосовно Patriot: Україна готова купувати ракети за власні кошти, за фінансової підтримки європейських партнерів. Чому США досі не погоджуються на такі поставки? Наскільки це пов’язано з дефіцитом американських запасів після війни з Іраном і потребою Вашингтона зберігати ракети для власних потреб?

– Наскільки я знаю, це активно лунало – йдеться про те, що в результаті війни проти Ірану Сполучені Штати втратили приблизно половину своїх запасів цих ракет. Але дуже цікавий і символічний факт – Сполучені Штати надали величезну кількість таких ракет, у тому числі для систем Patriot, своїм союзникам на Близькому Сході. І, наскільки я розумію, у достатній кількості. Тобто це говорить про те, що, на превеликий жаль, для адміністрації Трампа, на відміну від Близького Сходу, питання України, питання російської агресії проти України не є питанням номер один. І тому вони менш схильні підтримувати нашу країну за допомогою необхідної зброї.

Дійсно, було дуже багато використано цих ракет, але все одно залишається великий запас, якого, при бажанні, вистачило б для того, щоб допомогти Україні пройти зиму і захистити нас протягом зимового періоду. Чому це не робиться – важко сказати, у мене немає відповіді. Є такий натяк або, можна сказати, напівприховано висловлюється така думка, що адміністрація Трампа побоюється ескалації, побоюється того, що Сполучені Штати можуть бути більше втягнуті у війну Росії проти України і так далі.

Можливо, судячи з того, що Сполучені Штати за допомогою такої човникової дипломатії Кушнера – Віткоффа підтримують постійний контакт із кремлівським диктатором, відбуваються якісь переговори, обговорення того, про що ми не знаємо. Можливо, є навіть якісь домовленості – тут я не можу нічого конкретного сказати, це лише гіпотеза. Сполучені Штати і Трамп особисто намагаються представити себе, позиціонувати себе як honest broker, тобто не як учасника чи сторону якогось конфлікту або війни, а як політика, який намагається досягти миру. Можливо, це і є такою причиною.

Хоча, знаєте, на мій погляд, навіть це навряд чи можна вважати реальною, дійсною причиною. Є такий вислів: якщо ми не знаємо, про що йдеться, то йдеться про гроші. Тобто в основі можуть бути якісь, скоріше, фінансові інтереси, можливо, адміністрації Трампа. Важко сказати, але якоїсь переконливої версії, переконливого пояснення, чому це відбувається, чому Сполучені Штати можуть це зробити, мають достатньо ракет, щоб допомогти Україні, але цього не відбувається, – важко знайти. Тут у мене немає чіткого пояснення, але можуть бути різні версії.

– Україна шукає спосіб протидіяти балістичним ударам не лише за допомогою перехоплювачів. Один із варіантів – знищувати російські пускові установки ще на землі. Для цього Києву потрібне розширення роботи Starlink на території Росії, однак Ілон Маск поки не погоджується, посилаючись на ризик ескалації. Виникає парадокс: російські удари по українських містах не вважаються ескалацією, а знищення засобів, які запускають ці ракети, – вважається.

– На жаль, ситуація парадоксальна, тому що, з одного боку, як ми зазначили, США не продають необхідні для нас ракети систем Patriot, принаймні в достатній кількості. А з іншого боку, виходом або альтернативою могло б бути те, щоб Україна отримала можливість знищувати пускові системи, які знаходяться на території Росії. Тобто це логічно і могло б бути виходом. Але чому США і на це не йдуть? Знову ж таки, офіційна або напівофіційна версія з боку Маска полягає в тому, що це призведе до ескалації, що, оскільки йдеться про територію Росії, це небезпечно, тому що нібито втягує США у війну і може спровокувати ядерний конфлікт.

Тобто використовуються такі аргументи, які, на моє переконання, абсолютно необґрунтовані. Що за цим стоїть? Знову ж таки, можливо, економічні інтереси, можливо, очікування того, що вдасться на якомусь етапі налагодити бізнес із Росією, можливо, такі економічні сподівання. У мене, знову ж таки, немає тут якоїсь конкретної відповіді, є лише одна з можливих версій.

– Прем'єр Британії Енді Бернем, відвідав Київ, досить знакова подія, особливо зважаючи на те, що лідери великої євротрійки – Франції та Німеччини – не приїхали до нас на святкування і на засідання Коаліції охочих. Бернем зазначив, що він та інші європейські лідери будуть у вересні в Нью-Йорку на Генеральній асамблеї ООН і планують зустрітися з Дональдом Трампом, щоб усе ж таки вмовити президента Сполучених Штатів допомогти Україні перед зимою, перед цією черговою важкою зимою. На ваш погляд, чи можемо ми очікувати на позитивні результати? Чи вистачить у Бернема, в першу чергу, політичної ваги для того, щоб Трамп змінив свою точку зору?

– Британія залишається одним із найміцніших партнерів України у боротьбі проти російської агресії. Лондон послідовно підтримує Київ військово, політично та фінансово, виступає за посилення санкцій проти Росії та активно працює в межах Коаліції охочих. Навіть король Чарльз ІІІ також активно намагається в такій, знаєте, делікатній дипломатичній формі підтримати Україну і сказати добре слово на користь України, на її підтримку перед Трампом. Ми бачимо, що Британія тут цілком, як сказав сам прем'єр, сто відсотків на боці України.

Зараз Британія, на мою думку, є своєрідним мостом між Україною та США, оскільки американці традиційно дослухаються до Великої Британії, тому що це їхній головний партнер і союзник у Європі. Тому британці мають великий морально-політичний авторитет, який не може ігнорувати навіть Трамп. І тому вони намагаються нас підтримати в такий спосіб.

І ми бачимо, знову ж таки, тільки верхівку айсберга цієї дипломатичної роботи з боку Великої Британії, коли вони намагаються нас підтримати. І ми бачимо результати. Я дуже сподіваюся на те, що новий прем'єр, до речі, так, дійсно, ви абсолютно праві, це дуже символічно, що перший закордонний візит нового прем'єра Великої Британії відбувся саме в Україну. Це підкреслює те, що Україна знаходиться на першому місці в порядку денному британської зовнішньої політики, британської дипломатії. Тобто це питання номер один. І вони намагаються допомогти нам, розуміючи, наскільки нам буде важко цієї зими і наскільки ми потребуємо систем протиповітряної оборони, ракет, систем Patriot і так далі.

Звичайно, результат передбачити неможливо, особливо якщо йдеться про таку політичну фігуру, як Трамп. Але важливо, що Британія наполегливо продовжує роботу, спрямовану на те, щоб переконати своїх американських друзів підтримувати Україну. Щоб американці теж розуміли, що це питання, яке стосується і Сполучених Штатів. Тому я дуже на це сподіваюся, і ми дуже вдячні нашим британським друзям за все те, що вони зробили і продовжують робити для нашої підтримки.

– Чи можемо ми розраховувати, що допомога прийде з інших країн? Наприклад, Південна Корея, Японія мають і запаси, і виробництво ракет-перехоплювачів. Так, вони вкотре заявляють, що не будуть продавати Україні ці ракети. Але через треті країни, здається, цей варіант можливий, наприклад, для одного з дружніх до України європейських партнерів. Наскільки, на ваш погляд, з тієї інформації, яку ми маємо, цей варіант можливий?

– Взагалі, Південна Корея – особливий кейс, тому що ми бачимо, що Північна Корея активно підтримує Путіна, і військовою силою, і зброєю. Тобто має бути відповідь дзеркальна відповідь з боку Південної Кореї, спрямована на підтримку України.

Так, є, дійсно, такі ситуації, коли з якихось причин певна держава не може або не хоче безпосередньо продавати Україні зброю. Але, дійсно, ви праві – є різні механізми, які дозволяють це робити через інші країни, через треті країни і так далі. Тобто це можливо. Головне, щоб було досягнуто результату. Так, Південна Корея має відповідні економічні й оборонні спроможності для виробництва необхідної зброї. І дуже важливо, щоб вона в якийсь спосіб надавала цю допомогу – можливо, опосередковано, але все-таки надавала Україні.

Наскільки мені відомо, активна робота над цим ведеться. Зважаючи на усі обставини, це доволі складна дипломатична і політична робота. Але я думаю, що все-таки, принаймні, сподіваюся на позитивний результат, тому що, знову ж таки, це в інтересах Південної Кореї. По суті, війну проти України веде не тільки Росія, а також Північна Корея. І там є дуже тісний оборонний альянс, союз, який спрямований не тільки проти України, але також і проти Південної Кореї. Це треба розуміти. Тому важливо бути на правильному боці історії, важливо в інтересах безпеки самої Південної Кореї надати всю необхідну підтримку Україні.