Блог | Політична відповідальність – це бачити живих людей, а не електорат

Жодного приводу для паніки, все йде куди треба. Україна вочевидь перемагає у змаганні з Росією щодо того, хто більше шанує Трампа, його мирні ініціативи та його зятя, що дуже важливо, адже на того, хто змушений буде програти це заочне протистояння, має навалитися вся неповторна міць Сполучених Штатів, а для країни, яка масово й відверто саботує мобілізацію, це є єдиним шансом, щоб вижити.

Аби тільки з нашого перемовинного лексикону зникли недоречні даремні згадки про Конституцію (яку, до речі, тричі спокійно розвертали на 180 градусів – наприкінці Кучми, на початку Януковича й навіть встигли за Турчинова; коли ж треба було для змін дві сесії, їх втиснули в один день у режимі утро-вечір), – бо це вже просто неввічливо й може образити Генерального миротворця.

А заразом варто нарешті зменшити кількість набридлих посилань на [диванно-тиловий] так званий "Народ", який [на фронт "грамотно" не хоче, але ж, бач, при цьому] чогось, мовляв, "ніколи не сприйме", – тому що цю хохму не кожен Трамп спокійно оцінить.