Після кількох чутливих помилок України, король Британії рятує ситуацію. Інтерв’ю з Безсмертним

Зустріч Великої євротрійки та України у Лондоні свідчить, що Європа поступово переходить від політики реагування до формування власних правил завершення війни. Фактично йдеться про спробу європейських столиць окреслити рамки майбутніх переговорів і показати Москві, що будь-який мирний процес більше не розглядатиметься виключно через призму російських вимог. Саме тому серед ключових принципів названі припинення вогню, гарантії безпеки для України, збереження санкційного та фінансового тиску на Росію, а також врахування інтересів усієї європейської безпеки. Фактично, Лондон, Париж і Берлін демонструють Вашингтону готовність виступати архітекторами майбутнього мирного врегулювання, а не лише споглядати за процесом через плече Дональда Трампа.

Окрема зустріч Володимира Зеленського з королем Чарльзом III стала важливим символічним елементом його візиту до Лондона. Хоча британський монарх не ухвалює політичних чи військових рішень, його роль у міжнародній дипломатії значно ширша за протокольні функції. Від початку повномасштабної війни Чарльз III став одним із найпослідовніших західних монархів у підтримці України, неодноразово приймаючи Зеленського, зустрічаючись з українськими військовими та підтримуючи гуманітарні ініціативи. Показово, що навіть під час візиту до США він не дистанціювався від української тематики, попри складні політичні дискусії навколо подальшої підтримки Києва у адміністрації Трампа. Чарльз III виступає не просто символом британської монархії, а впливовим моральним авторитетом, який допомагає утримувати українське питання у центрі уваги західного світу та вирішити найбільш складні та вразливі напрямки.

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

– Зустріч Євротрійки з Україною. Оголошено п’ять умов завершення війни, але, здається, головне питання було все ж і іншому – візит Абрамовича та лист, тобто, контакти України та РФ?

– Що таке лист? Це спроба компенсувати промах із Абрамовичем. Якщо уважно подивитися на повідомлення про це, то там ніде немає згадки про зустріч Зеленського й Абрамовича. Там є або контакт через Арахамію, або безпосередній контакт, але чіткої відповіді немає. Крайнім безумством є працювати з Росією за закритою схемою. І коли ця історія дійшла до президента Зеленського, з’явився лист. Треба було якось виходити з ситуації, бо було зрозуміло, що матеріал буде оприлюднений. І зрозуміло, що на це відреагував і Путін. У Петербурзі він виклав свою версію..

Щодо Лондона, то я гарантую вам, що це була поїздка для того, щоб порозумітися, роз’яснити, що насправді відбувалося і чого намагався досягти Київ, а конкретно Зеленський, усіма цими кроками. По суті, це було порушенням головного принципу, про який ми з вами постійно говорили: Київ має координувати свою роботу з Європою. І неправильно витлумачена заява Рубіо про те, що "у переговорах настала пауза і хто хоче, може чим зайнятися", спричинила абсолютно помилкові кроки команди Зеленського. Лише завдяки листу і зустрічі в Лондоні ситуацію вдалося втримати під контролем.

Є деякі реперні точки, які ніби незначні, але вони свідчать, що саме так усе й було. Це зустріч із королем. Я вже десятки разів говорив: королі й Папа Римський – це фігури, які в найкращих випадках втручаються у складні ситуації. Подумайте: четверта зустріч. Що вони – друзі? Що вони чимось один одному зобов’язані? Насправді такі зустрічі іноді рятують від повної катастрофи. Ситуація почала розвиватися дуже тривожно. Спочатку помилка з контактом із Москвою, потім помилка у відносинах із Варшавою. І тут уже не обійшлося без прохання про допомогу. У європейців у межах загального процесу з’явилися п’ять-шість пунктів. Насправді їх шість, але чомусь говорять лише про п’ять. Шостий пункт – подолання дефіциту та нестачі певних видів озброєння. І далі – налагодження контакту з Варшавою. Зверніть увагу: усі польоти до поїздки в Лондон Зеленський здійснював через Жешув. Цей політ був із Кишинева, і повернення теж до Кишинева. Це багато що означає.

– Москва готова вести переговори з Києвом, але без "шахрайства". Про це заявив Сергій Лавров, підкресливши, що лист Зеленського було розіслано по всьому світу, а так, мовляв, "ввічливі люди не роблять". Те, що Кремль хотів усе зробити під килимом, не є новиною, але навіщо такий варіант Україні?

– Я десятки разів казав: коли працюєш із росіянами, підкилимні речі допускати не можна. Вони шахраюють й надалі трансформуватимуть усе так, як вважатимуть за потрібне. От ми з вами вже давно говоримо про цей "дух". Ми не знаємо, що це таке. Трамп нічого не пояснює, Москва це використовує. Тому подібні речі є недопустимими. Я так розумію, коли команда Зеленського припустилася помилки з Абрамовичем і пішла на цю гру, то це була явна ініціатива Москви. Ви ж бачите суперечність заяв: Зеленський каже одне, Москва – інше. Потім Путін на саміті, де було понад п’ять тисяч делегатів, заявив, що ініціатором був Київ.

Після цього промаху з Абрамовичем треба було швидко виходити із ситуації, тому й з’явився відкритий лист. І цього листа було б достатньо й без Абрамовича. На контакти з Абрамовичем узагалі не варто було йти. А з ким треба було контактувати? З Європою. Цього не було зроблено. І тоді довелося швидко виправляти ситуацію. Чому? Тому що виникла проблема у відносинах із Варшавою. Треба було знайти спосіб і центр впливу, з якого можна було б почати діяти. Буданов літав, але проблему не вирішив. І лише участь короля змінила ситуацію. Що саме відбулося на тій капітулі, хіба що історики колись напишуть. Але ж подивіться: із засідання капітули так нічого конкретного й не вийшло. Ми ж не знаємо жодного рішення.

– Зазначається, що його буде опубліковано трохи пізніше. Здається, все ж будуть корегувати до прийнятного рішення.

– Абсолютно правильно. Будуть чекати певного розвитку подій, а тоді або всі забудуть про це, або станеться щось інше. Коли потягнули за цю нитку, стало зрозуміло, що й Велика Британія, і сам Чарльз були залучені до процесу. Зрозуміло, що саме це допомогло стабілізувати ситуацію. Я впевнений: якби король не досяг результату, до справи підключився б Папа Римський. У мене складається враження, що вони досить уміло відновили королівсько-папський дует, який у світових справах завжди відігравав надзвичайно важливу роль. Зверніть увагу: він мовчить, майже нічого не говорить, але всі сприймають його як центр сили. А тут фактично сформувався інший центр – європейський центр впливу на ситуацію.

– Загалом, вдалося вирівняти ситуацію?

– Перегляньте уважно фотографії. Усі чотири лідери виглядають дуже розслабленими. Очевидно, уже після того, як домовилися й вирішили закріпити досягнуті домовленості. Особливо промовисті фотографії біля будинку на Даунінг-стріт, 10. Вони свідчать про те, що розмова вдалася.

Однак, є один нюанс. Через добу постає питання: а чому не чотири? Або навіть – чому не п’ять? Чому не було Джорджі Мелоні? Хтось скаже, що це була чоловіча розмова. Але справа не в цьому. Вона розуміла, що збирається команда, яка, якщо не проти Трампа, то принаймні не разом із ним. Попри всі компліменти Трампа на її адресу, вона розуміє: рвати з Вашингтоном не можна. Тут дуже тонка межа. Можливо, вона й була б готова дистанціюватися від Трампа, але не від Сполучених Штатів. А сьогодні ці поняття дедалі більше ототожнюються. Тому її там не було. Але треба розуміти, що її вплив на ситуацію дуже значний. Вона може говорити що завгодно, але це єдина людина серед них, яка діє відповідно до своїх заяв. Якщо вона каже, що робитиме так – вона так і робить. Інші можуть хитатися.

Тому ситуація нагадує вітер у вітрилах. Як каже генерал Білецький, за п’ять-шість місяців усе стане на свої місця. Стане зрозуміло, хто і на що реально може впливати. Якщо українські безпілотники забезпечать постійний вогневий контроль над окупованими територіями, то постане питання: наскільки ця окупація взагалі буде ефективною? Саме тому в Лондоні вдалося все владнати.

– А далі був дзвінок Віткоффу і Кушнеру.

– Це вже було інформування постфактум – сигнал Вашингтону про ухвалені рішення. Інформування про рішення, ухвалені в Лондоні. Насправді вони категорично не збігаються з позицією Вашингтона, бо там панує інший дух.

– Сигнал Вашингтону про те, що Європа з Україною будуть активно просуватися у напрямку, в якому Сполучені Штати не змогли, так?

– Так, це вектор тиску, це силовий вектор. Це те, що насправді сповідує Дональд Трамп – мир через силу. Але в даному випадку ця теза діяла проти українських, а не проти агресорів. І це відчувається. А європейці показали, як вони будуть діяти, що вони будуть робити. Зараз залишається лише європейцям витримати цей курс. Бо схоже на те, що Кремль передчасно випустив своїх бобиків із Софії. І заява і Дмитра Стоянова, міністра оборони Болгарії, та й Румена Радіва про те, що вони припиняють постачання зброї, озброєння, боєприпасів і техніки в Україну. Це дуже небезпечна річ. Це одна з небагатьох країн, яка продовжувала постачати боєприпаси радянських стандартів. Щоб не говорили, а радянської зброї в Збройних силах України ще достатньо багато.

Так, вона не носить визначальний характер, але для того, що називається масовість ударів, вона забезпечується. І тому зараз насправді для Європи це серйозне випробовування. Бо, якщо взяти з 2022 року, Україна отримувала дуже серйозну частину, особливо мінометних боєприпасів, снарядів різних калібрів з Болгарії. Я вже не кажу про те, що там ремонтують бронетехніку. Там у березні підписано угоду про будівництво танкового заводу з концерном Rheinmetall. Уявляєте, які зараз пройдуть зміни.

– Щодо узгодження позицій Європи, України і Сполучених Штатів на Саміті G7 на наступному тижні. Планується нібито поки що зустріч Зеленського і Трампа. Чи вдасться досягти чогось консолідованого? Чи чекати чогось позитивного?

– Ну власне і все те, що відбувається, це заради того, щоб і G7, і саміт НАТО досягли успіху стосовно спільності позицій. І власне оці деякі речі, які були озвучені з Вашингтона, наприклад, направлення до Польщі 5 тисячі особового складу Збройних сил США. Це серйозний крок. Наступна річ – це те, що стосувалося заяви про ймовірність розташування в окремих країнах також ядерної зброї США. Це теж річ у цьому напрямку. Видно, як з обох сторін лунали позиції, які згладжували те протистояння, яке було до цього.

Власне навіть у Лондоні там же постійно повторюється при трактуванні цих пунктів, що тільки за погодження з партнерами з НАТО. І погодження – це малися на увазі США, не інакше. І, на мою думку, у G7 пройде обговорення багатьох із цих речей. В Анкарі на саміті НАТО вже будуть просто поставлені крапки. Особливо, я думаю, що в питаннях додаткового постачання зброї до України, наступне розширення виробництва в Європі, а не в Сполучених Штатах Америки. Бо там дещо лукавлять, коли говорять, що Трамп наполягає на розширенні виробництва. Він наполягає на цьому в Сполучених Штатах Америки, але він дуже обережно говорить про можливість виробництва за межами, зокрема в Польщі. Бачите, воно пролунало, але далі все затихло. Хоча європейці це підхопили, Україна про це устами президента Зеленського говорила. Однак, тут немає серйозних порухів. Сподіваюсь, що Велика сімка надасть відповідь на частину фінансування.

– Щодо виступу Марко Рубів у Конгресі. Наскільки для вас це є позитивом і зміною? Це, тому що Палата представників і голосування стосовно законопроєкту про підтримку України показали, що там досить проукраїнські погляди. Навіть серед республіканців. Тобто він розумів, що якщо буде говорити щось інше, то будуть проблеми. Чи це "дід заснув" і є час нормально проводити політику так, як повинні проводити політику США? Тому що заяви були: ми не є нейтральною країною, ми підтримуємо Україну, гроші будуть виділятися, і 400 мільйонів розблоковані нарешті, і санкції, Рубів сказав, нові будуть розроблятися. Власне, чи додає це оптимізму перед G7 і самітом НАТО стосовно України?

– Це робота Держдепу. Стало зрозуміло, що треба принаймні у нинішній ситуації, поки "дід спить", спробувати навести мости для того, щоб відновити діалог між адміністрацією та Конгресом. Діалогу ж ніякого не було. Зверніть увагу: якщо уважно почитати стенограму, то всі задають дуже жорсткі питання, а Шахім, сенаторка, каже такі слова. З початку війни в Ірані ми запрошували вас у комітет, щоб ви нам дали інформацію. Ви лише сьогодні з’явилися. Тобто там скоріше було протистояння через те, що Держдеп за вказівкою Трампа ігнорував Конгрес. Нині що вирішують Гексет і Рубіо? Поки Трамп спить, вони вирішили налагодити ситуацію всередині системи.

Друге – це моментально дало імпульс назовні. І власне ці виступи, які оголошені, зверніть увагу: вони ж нікого ні до чого не зобов’язують. Що таке "розробляти санкції"? Це що – їх вводити чи що? Чи забезпечувати механізм їх реалізації? Вони будуть розроблятися. І все. Так само кошти будуть розблоковані. Ми вашого листа почитали, вам відмовлено, дякуємо за спілкування. От і все. Але для Конгресу, для Держдепу це як би вирішення питань.

Давайте просунемося і заглянемо наперед. А там пройде один саміт, пройде другий саміт. І все буде залежати від того, як ми говорили на початку: чотири–шість місяців визначать ситуацію в протистоянні, ситуацію у війні. І тоді буде легше відповідати.

От зараз масових ударів нема. А потім – знову. І весь цей період іде складування. Бо там навіть публікували фото, де маркером написано на запасних частинах, що вони вироблені в лютому-березні 2026 року. Тобто йде по суті постачання з коліс ракет. При всій трагедії перебігу подій це робить Україну в десятки разів сильнішою. І це показав, наприклад, саміт нордично-балтійських держав. Там уже чітко зрозуміло: всі говорять, що треба йти з Україною, тому що те, що дає НАТО, це як стріляти з гармат по горобцях.

– Виходить, що зважаючи на ситуацію в НАТО і ці процеси, які запустив Трамп, регіональні союзи будуть набувати все більшого значення. Тому що балтійські країни, північні країни з Британією, Німеччиною створюють союзи. Це все більше буде розвиватися в такому напрямку?

– Я вже казав про це, що для мене взірцем є виступ Ліз Трасс – новорічне привітання 2022 року в мерії Лондона, де вона говорила, що світова система безпеки сформується по-новому: це будуть регіональні блоки, кілька великих блоків, але все це як лабільна система має координуватися певним центром. Таким координаційним центром є і Рамштайн. Там 61 держава засвітилася. Це і склало б гармонізовану систему континентальної і глобальної безпеки. Як на мене, Рамштайн – прекрасний приклад. Але там не вистачає політичної верхівки. Наразі це лише технологічна одиниця, але потрібен верхній ешелон політиків, які формують порядок денний.