Блог | Пігулка пам'яті для поляків, або Чи має виконуватися принцип взаємності між Україною та Польщею

Зеленський відновив пам'ять Навроцького універсальним препаратом

Зараз всі в Польщі обговорюють, що не так зробив їх президент Навроцький і чому він через свої "червоні лінії" наївся стільки лайна.

Насправді його просто підвела погана пам'ять: він забув, що Зеленський перед тим опустив Путіна, Трампа, друга Навроцького – Орбана, і зараз займається вихованням Лукашенка.

Але тепер, коли Навроцький того лайна вже нахлібався і увійшов у клуб опущених, сподіваємося, що пам'ять у нього відновиться (як в тому анекдоті коли Васілій Іванович відновлював одним препаратом і [польську] "чутливість" і [історичну] пам'ять: –Васілій Іванович, так це ж гівно! –Петька, пиши, пам'ять відновлена!).

Чому виникли перекоси у наших стосунках з поляками

Коли поляки ухвалили свій закон, який кваліфікує дії ОУН та УПА як геноцид, а також запровадили 11 липня Національним днем пам'яті жертв, Україна мала ухвалити дзеркальний закон щодо злочинів АК та батальйонів хлопських.

Просто дотримуючись міжнародного принципу взаємності (лат. jus reciprocity), який базується на ідеї суверенної рівності країн: "я ставлюся до твоїх громадян так, як ти ставишся до моїх". Тобто держави мають відповідати одна одній симетрично – це один із базових принципів міжнародних відносин і дипломатії.

А також дотримуватись міжнародних принципів паритету та еквівалентності.

Зробити це не пропагандистською, а чисто технічною дією і сказати при цьому полякам: "Друзі поляки, ми вас поважаємо, нам самим це не подобається, але міжнародні принципи зобов'язують, а також необхідність захисту від вас наших громадян примушує".

І підкласти під той український закон обгрунтування у вигляді численних військових злочинів поляків у 1930-40-х роках, які кваліфікуються як геноцид. АК і БХ вбили більше мирних євреїв і українців, ніж німців.

І збалансувати таким чином перекоси у наших стосунках з поляками.

"Польська допомога"

Але як тільки починаються розмови про дзеркальні дії, з кущів вилазять якісь перелякані люди і починають казати про "польську допомогу".

Втім ця "польська допомога" при глибокому вивченні може перетворитися на мем. Справа в тому, що більшість допомоги, яку ми отримували від поляків, їм компенсувало США. Пам'ятаю, як в перші тижні війни Україна благала їх продати 30 радянських гармат Д-30 1950-х років випуску. "Да ви що, – казали поляки, – ми не можемо продавати зброю в зону конфліктів!".

Потім отримали дозвіл США і таки продали нам ті старезні гармати. Водночас Польща отримувала від США масштабну програму так званого backfill ("заміщення"): після передачі Україні радянської техніки Варшава отримала можливість прискорено закуповувати американські танки M1 Abrams, реактивні системи M142 HIMARS, літаки F-35 та інше озброєння на пільгових умовах і за американської фінансової підтримки.

Врахуйте, що на початку вторгнення поляки страшенно злякалися, що Україна не встоїть – і вони будуть наступними. Тому вони рятували не Україну, а себе, адже знали, що їх армія втече. І це стало зрозуміло, коли Україна переламала хід війни – тут же поляки відкрили проти нас фронт гібридної війни і намагаються вдарити в спину.

На початку вторгнення Україна просила у поляків старезні МіГ-29, але шляхта гонорова відморозилася. Тепер Україна вже не хоче польські МіГ-29 – це старі машини, які потребують ремонту, запчастин і ресурсу двигунів. Для України тепер важливо не просто отримати літаки, а отримати боєздатні літаки. І зараз поляки ниють, що Україна не виконує якісь домовленості щодо літаків.

Щодо польської логістики – всі транспортні компанії, які залучено для перевезення зброї в Україну платять полякам за їх логістичні послуги і за використання їх логістики. А там, де поляки витрачають власні кошти – вони все оформлюють на статтею "внесок в НАТО".

Отже, не переживайте – поляки ніколи не будуть в мінусах, тим більше витрачати власні кошти на українців, яких вони ненавидять. Польща справді прийняла дуже велику кількість українських біженців після початку повномасштабного вторгнення і отримувала на це фінансову підтримку від ЄС та міжнародних організацій, в тому числі ООН.

І ви же знаєте, як наші біженці підняли економіку Польщі і забезпечили багатомільярдні доходи в польський бюджет.

Висновок з цього може бути лише один: українцям треба мати свій гонор – не принижуватись перед поляками і не просити у них пробачення, якщо вони не просять пробачення у відповідь, а будувати відносини на принципах взаємності та рівності між партнерами.

Бо інакше вони прагнутимуть диктувати умови замість рівного діалогу.

Перевірено.