Блог | "Мир без повернення територій: народ проти" — маніпуляція, брехня, блеф

1. Не варто вірити соціологам. І не тільки тому, що вони майже завжди виконують замовлення. Головна причина — м’яко кажучи, неповна відвертість опитуваних.

Кращий приклад — вибори-2016 і -2024 у Сполучених Штатах. За опитуваннями Трамп мав обидва рази програти, але в дійсності обидва рази переміг. І навіть у 2020-му, коли він дійсно програв, його програш був зовсім не таким нищівним, як це передрікали напередодні.

Причина певною мірою полягає в тому, що ЗМІ, які в США майже повністю належать демократам, створили у суспільній свідомості тотожність понять "голосуючий за Трампа" й "лох", — а потім всі дивувалися, чому ж виборці були не завжди щирі!

Аналогічно тих, хто в Україні погоджується на мир без миттєвого повернення територій (нав’язане кліше — "боягузливий зрадник"), значно більше, ніж може здатись, а вимагаючих війни до повної перемоги — навпаки, не так багато, просто вони гучніші й активніші, особливо в Мережі.

Тож теза "народ не дасть згоди на мир без повернення територій" це спровокована в суспільстві маніпуляція.

Крім того, й ті, хто лякає: "Вийдемо на протести!", й ті, хто цим маніпулює, чудово знають, що ніхто нікуди не вийде, адже на фронт вони не пішли, а сміливі лише на диванах, особливо за кордоном. Іти в армію — заважають здоров’я, вік, стать, "тут я необхідний більше", "на мені соціальна відповідальність за робочі місця" тощо, а піти протестувати на Банкову — це все вже не заважає?! І в цю "рішучість" хтось вірить?!

Таким чином, це ще й відверта брехня, нахабний блеф.

Є, щоправда, такий анекдот. У психічно хворого спитали: Ви Наполеон? — він відповів: Ні!; але поліграф показав, що він бреше. З цього, безумовно, не випливає, що він і справді Наполеон, а випливає лише те, що він так думає.

Тож блефував-блефував, доки сам у власний блеф не повірив, — є й такі. Ці теж нікуди не підуть, максимум — щось хоробро десь анонімно напишуть.

Ба більше: навіть на виборах їхня опозиційність до миру не дасть про себе знати: українці на виборах голосують не за минуле, а за майбутнє. Як пише Павло Казарін (заздрю влучності висловлювання!), в нас голосують за тих, хто пропонує шлях до щастя не пішки, а через телепорт. Тобто минулі досягнення/провини тут взагалі ні до чого.

Не треба звертати увагу на кішку, якої немає, а є тільки нявкання: так, няв є, а кішки немає, то ж бо Україна.

2. Давно хотів написати, як я для себе оцінюю зацікавленість читачів щодо того чи іншого мого матеріалу. Для цього я винайшов таку формулу:

З=П:1000+(Л+Д):10+Ф,

де:

З — зацікавленість,

П — кількість переглядів,

Л+Д — сумарна кількість лайків і дизлайків (вподобайок і неподобайок),

Ф — кількість перепостів на фейсбуки.

Наприклад, станом на 6 ранку 6 лютого мій нещодавній матеріал "Що насправді сказав Келлог…" від 2 лютого набрав за цією формулою:

33,7+(96+284):10+51=122.7,

а той, що був трохи раніше, — "Ялта в Індії: є компроміс…" від 1 лютого — набрав:

29,9+(19+616):10+43=136,4,

тобто в Ялти було менше і переглядів, і лайків, і перепостів на фб, але вона виграла завдяки значно більшій кількості ДИЗлайків (активно не подобається — це все одно цікаво).

Всім дякую.