Заморожені, але не конфісковані: чому мільярди РФ досі не стали репараціями для України

Європа у своїй реакції на заморожені активи демонструє класичну дилему: або вірність праву, або вірність справедливості. Це конфлікт між юридичною інерцією і моральною відповідальністю. Частина Європи боїться за майбутнє євро, частина – за власну історичну репутацію стабільної та затишної фінансової гавані. Але чим довше Захід зволікає з вирішенням долі цих активів, тим більше Росія сподівається, що їх їй зрештою повернуть. І це – найгірший сигнал для глобального світу. Тоді як конфіскація цих коштів стала б також шоком для Путіна, ущемила його гордість і підірвала впевненість.

Основне питання сьогодні – як саме і чи можливо використати ці кошти для підтримки України? На цьому тлі – мовчання або напіврішення щодо російських грошей виглядає як відкладена капітуляція.

Про те, яка на сьогодні ситуація щодо російських заморожених мільярдів і чому Захід зволікає з рішенням, – у матеріалі OBOZ.UA

Які активи заморожено і де вони перебувають

Головний меседж: заморожені, але не конфісковані

Приблизно 280-300 млрд доларів російських активів було заморожено у відповідь на повномасштабне вторгнення РФ в Україну у 2022 році. З них близько 210 млрд – активи Центрального банку Росії, розміщені переважно в ЄС, G7 та Швейцарії. Ще понад $70 млрд – приватні активи російських олігархів і компаній.

Географія розміщення активів: ЄС блокує понад 200 млрд євро (переважно у кліринговій палаті Euroclear, Бельгія). США заблокували близько 5-6 млрд. Велика Британія утримує приблизно 26 млрд. Канада блокує активи на 3 млрд, з яких 1,7 млрд доларів уже передано Україні у вигляді кредиту, гарантованого цими коштами (літо 2025). На рівні Канади заморозила російські кошти і Японія.

Україна: ми б взяли частинами, але нам потрібно все і зараз

Головний меседж: "Якщо Захід не зможе конфіскувати активи агресора, то який сигнал це подасть усім іншим потенційним агресорам? Що можна вбивати, руйнувати, а потім просто отримати свої активи назад?"

Україна послідовно вимагає повної конфіскації всіх заморожених активів РФ – як прямої форми репарацій, а не щорічних відсотків. Офіційний Київ вважає, що використання лише прибутків – це напівміра, яка не відповідає масштабам завданої шкоди (яку оцінюють у понад 600 млрд, і ця цифра зростає). Українська влада наголошує: Росія не просто порушила міжнародне право, вона його зруйнувала, тож механізми відповідальності мають бути радикальними.

Позиція Euroclear та ЄС

Основний меседж: конфіскація активів РФ – жахливий та руйнівний крок

Штаб-квартира Euroclear, розташована за хвилини ходьби від будівель Єврокомісії, є найбільшим центром міжнародних фінансових транзакцій. Зрозуміло, що компанія прагне зберегти репутацію надійного гаранта безпечної для світових інвесторів. У цій ролі вона попередила, що конфіскація 183 млрд євро, що зберігаються в її системах, підірве роль Європи як безпечного притулку в очах інвесторів від Південної Америки до Індійського субконтиненту. Її підтримують уряди Франції та Бельгії, які є акціонерами організації.

Euroclear: "Це фактично конфіскація, з усіма юридичними наслідками для фінансової стабільності єврозони. Конфіскація 200 мільярдів євро російських активів – це було б "актом війни"... Якщо ви забираєте 200 мільярдів у когось – наслідки будуть жахливими."

США: приготувалися до конфіскації, але Європа має зробити це раніше

Основний меседж: Європа має негайно конфіскувати заморожені активи Росії, бо підтримка України – це її головний біль

Голова комітету з фінансових послуг Палати представників Конгресу США Френч Хілл у колонці для Financial Times закликав Євросоюз негайно вилучити 258 млрд євро заморожених російських суверенних активів, щоб використати їх на потреби України. За словами Френча Хілла, чинна політика ЄС "залишати активи замороженими" більше не працює: Україні потрібні не відсотки, а самі кошти, які можна спрямувати на зміцнення армії та економіки в умовах війни, що триває. Він також підкреслив, що подібні дії будуть законними, посилаючись на міжнародне право про колективні контрзаходи, і не зачеплять європейських платників податків. Френч Хілл запропонував створити трастовий фонд, а активи перевести на захищені рахунки на користь України. Він також закликав президента Трампа скасувати "обережну політику часів Байдена" та перевести Україні 5 млрд доларів російських резервів, заморожених у США.

"Якщо Росія економічно знищить Україну, Путін переможе. Європа має діяти зараз", – резюмував конгресмен.

Власне, Конгрес США зі свого боку підготував законопроєкт REPO Act (Rebuilding Economic Prosperity and Opportunity for Ukrainians). Він дозволяє конфіскувати суверенні активи Росії на території США і передати їх Україні. Законопроєкт пройшов Палату представників, але застряг у Сенаті, де його блокували сенатори, занепокоєні міжнародними наслідками. Здається, все буде залежати від настрою однієї людини. Поки що президент США Дональд Трамп уникає прямої підтримки конфіскації, але й не виступає відкрито проти. Однак деякі трампістські конгресмени підбурюють його заявами, що кошти з активів РФ слід використати на відбудову самої Америки, а не України – тобто пропонують внутрішнє переорієнтування.

Марджорі Тейлор-Грін: "Чому ми маємо витрачати російські активи на Київ, якщо в нас мостів не вистачає в Мічигані?"

Водночас інша частина Республіканської партії, особливо "яструби" в Сенаті (як Ліндсі Грем), підтримує повну конфіскацію – як прецедент стримування Китаю.

Позиція Росії

Головний меседж без сюрпризів: погрози та істерика

РФ регулярно називає дії Заходу "економічним піратством", а замороження активів – "грабунком". МЗС РФ і Центробанк РФ погрожують позовами в міжнародних судах, хоча досі таких позовів не подали через слабкі юридичні позиції. У відповідь на використання прибутків Москва заявила, що це "остаточно знищує довіру до долара, євро і всієї західної фінансової системи", але ринки цього не почули, а частка ні долара, ні євро не зменшилася у резервах чи розрахунках.

МЗС РФ: "Це крадіжка під прикриттям боротьби за демократію. Але нічого, все повернеться сторицею".

РФ також натякала на дзеркальні дії – тобто захоплення активів західних компаній у Росії. Проте це вже відбувається з 2022 року: десятки компаній, включно з Danone, Carlsberg, Fortum, втратили контроль над своїм майном у РФ і були передані близьким людям російського диктатора Путіна.

Кредит під відсотки

Основний меседж: Україні фінансування, а Захід залишає у себе важіль тиску на Росію

G7 Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) Loans for Ukraine – "Ініціатива позик G7 з надзвичайного прискорення доходів". Рішення принципово погоджене на саміті G7 (червень 2024) й формалізоване спільною заявою лідерів 25 жовтня 2024 року. Обсяг – 50 млрд доларів синдикованих позик, які надають країни G7 та ЄС у 2024‑26 рр. Позики обслуговуються не за рахунок України, а майбутніми "надзвичайними доходами" від заморожених російських суверенних активів (переважно у Euroclear – 3-4 млрд на рік). В ЄС це регулюється Ukraine Loan Cooperation Mechanism (ULCM). Аналогічні двосторонні угоди діють у США, Канаді, Британії та Японії. Фактично маємо прецедент без конфіскації. Активи РФ залишаються замороженими, тому мінімізується правовий та ринковий ризик для резервних валют ЄС/США.

Загалом ERA Loans – це перша у світовій практиці конструкція "кредити під санкційні прибутки агресора". Вона дає Україні передбачувані ресурси без потрапляння у боргову пастку і водночас залишає у західних держав важіль тиску на Росію.

Чому це важливо?

Фінансова подушка для України. ERA закриває бюджетну діру 2025‑2026 рр., зменшуючи залежність від кожного голосування в Конгресі США чи Раді ЄС. Також це вагомий політичний сигнал. G7 показує, що може певним чином змусити агресора "платити за рахунками" ще до юридичного рішення про репарації.

Прогноз

• Базовий сценарій: щорічне обслуговування позик повністю покриває дохід від активів; Україні не доводиться сплачувати ані відсотків, ані тіла боргу.
• Альтернатива: якщо Захід після війни перетворить заморожені активи на репараційний фонд, позики можуть бути достроково погашені конфіскованим "тілом".
• Найгірший випадок: політична воля в ЄС та США послабшає, активи частково розморозять – тоді ERA перетвориться на класичний зовнішній борг України, хоч і на пільгових умовах.

Чи є прецеденти?

Основний меседж: усе можливо, якщо на це є політична воля та сталеві… нерви

Ірак під час режиму Саддама Хусейна:

Після вторгнення в Кувейт активи Іраку були заморожені США та ООН. Обсяг: близько $3,4 млрд у США, які частково передані на гуманітарну програму "Нафта в обмін на продовольство", а після війни – на відбудову. Схожість з Україною: порушення міжнародного права (агресія), механізм контрольованого розподілу коштів. Головна відмінність: рішення проходили через Радбез ООН.

Афганістан після захоплення влади Талібаном:

Обсяг: близько 7 млрд доларів афганських резервів у США відмовилися передати кошти уряду Талібану. Частина передана в трастовий фонд для допомоги афганському народу. Інша частина залишається під контролем ФРС. Схожість: йдеться про центральні резерви країни. Рішення ухвалено без участі Радбезу ООН. Відмінність: режим талібів не визнаний легітимним та переважно гуманітарне використання коштів.

Іран – замороження активів у США після Ісламської революції:

Після захоплення американського посольства в Тегерані США заморозили 12 млрд доларів активів Ірану, які через певний час все ж були частково розблоковані. Схожість: політично вмотивоване рішення через конфронтацію із Заходом. Відмінність: не було використання активів третім суб’єктом (як у випадку України).

Перспективи

Який із варіантів використання російських коштів є найбільш реалістичним: повна конфіскація, використання прибутку (як зараз), чи створення фонду-гаранта? Дебати тривають, але ймовірніше, що Захід: не конфіскуватиме активи прямо, натомість продовжить використовувати прибутки (які можуть приносити 3–5 млрд щороку). Однак залишення питання заморожених активів у такому підвішеному стані це не лише юридична, але й стратегічна проблема: чи здатен демократичний світ примусити агресора реально заплатити за злочин. Якщо ні – це створить небезпечний прецедент, коли війна виявиться фінансово безкарною. Якщо так – це означатиме початок нової архітектури міжнародної відповідальності, де за руйнування і геноцид буде справжня ціна. Якщо Росія справді заплатить – це буде сигналом Китаю, Ірану, КНДР та всім майбутнім потенційним агресорам, що світ здатен не лише співчувати, а й карати.

Партнери не готові до повної конфіскації

Чому Україна досі не отримала російські заморожені мільярди? Є кілька причин, і кожна з них справді має значення. Насамперед ідеться про брак політичної волі та страх створення прецеденту. Ми давно ведемо діалог із нашими візаві – з колегами з різних парламентів. І щоразу, коли ми спілкуємось – я і члени нашого комітету – ми наполегливо наголошуємо: замороження активів недостатньо. Їх потрібно конфіскувати і передати Україні – як суверенні російські активи, так і майно російських олігархів, адже вони також фінансують російську воєнну машину. Але навіть наші союзники, передусім у Європі, до цього не готові – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

За словами Мережка, є країни, де обсяг російських суверенних активів невеликий – наприклад, Канада. І вона створила позитивний прецедент, ухваливши відповідний закон. Те саме стосується і США. Це великі країни, де російських грошей не так багато, але вони дають важливий політичний сигнал. А от європейські країни, де заморожені значні обсяги російських активів, не поспішають. І їхня логіка – радше політична або економічно-політична.

"Вони пояснюють: якщо конфіскувати російські гроші, інші авторитарні держави – Китай, Саудівська Аравія та інші злякаються, втратять довіру до західної фінансової системи. І це, мовляв, вдарить по європейських банках, економіці, репутації. Це економічне пояснення. Раніше висували й аргументи правового характеру – що для конфіскації потрібні юридичні підстави. Але як юрист-міжнародник, який спеціально досліджував це питання, я не бачу жодних юридичних контраргументів проти конфіскації в умовах очевидної міжнародної несправедливості. Агресор має платити. Репарації – це базовий принцип міжнародного права. Нещодавно я зробив спільну заяву з головою Комітету закордонних справ британського парламенту. Ми опублікували статтю у західній пресі із закликом конфіскувати російські активи. Таких заяв було чимало – і від мене особисто, і від голів комітетів із закордонних справ європейських парламентів. Але, повторюся, політичної волі бракує", – вважає Олександр Мережко.

За його словами, він детально аналізував аргументи деяких представників європейських країн – особливо тих, де тримають російські гроші. Є злочин – задокументований і зафіксований на очах усього світу. Європейські країни підтримували відповідні резолюції, включно з парламентською асамблеєю Ради Європи, яка дала чітке юридичне визначення злочинам Росії. Підґрунтя є. І навіть не завжди потрібне окреме національне законодавство – потрібна лише політична воля. Але поряд є приклади абсурдного аргументу проти конфіскації. Представники Бельгії та Euroclear заявили, що конфіскація цих активів – це "акт війни", що є абсолютним абсурдом.

"Жоден юрист-міжнародник не скаже, що конфіскація активів агресора – це війна. Це – відповідь на агресію, це спроба компенсувати шкоду. І це повністю відповідає нормам міжнародного права. Є ще один аспект, про який не говорять уголос. Але я маю підозру, що деякі аргументи просто не озвучуються. Наприклад, можливо, хтось на Заході розраховує, що рано чи пізно відносини з Росією можна буде відновити. І якщо буде перемир’я, якщо почнуться переговори, то заморожені активи можуть стати розмінною монетою. Цей аргумент не артикулюється публічно, але, думаю, у деяких європейських столицях він існує. Мовляв, давайте не поспішати – збережемо активи як елемент торгу. Я цього не виключаю. Але вважаю, що це абсолютно хибна логіка. І ми маємо пояснювати, чому такі аргументи —не лише нелогічні, а й небезпечні, несправедливі й шкідливі", – зазначає Олександр Мережко.

На його думку, наразі Україна може розраховувати лише на відсотки від цих заморожених активів. І це той напрям, щодо якого немає особливих суперечностей із західними партнерами. Що ж до використання самих грошей, то і тут виникають дискусії. Росія завдала Україні величезної шкоди – і економіці, і громадянам. І є офіційний реєстр таких збитків. Там сума вже значно перевищує 300 мільярдів доларів. Ці втрати мають бути відшкодовані.

"Я вважаю, що головне – це щоб Україна отримала ці кошти і сама вирішувала, як їх використати. Наш пріоритет – оборона. І я переконаний, що передусім ці кошти мають піти на закупівлю американської, європейської зброї. Але це моя особиста позиція. Деякі європейські колеги вважають інакше: мовляв, навіть відсотки від активів треба спрямовувати винятково на відбудову, а не на зброю. Я з цим не згоден. Бо це суверенне право України: визначати свої пріоритети й обирати, куди спрямовувати ці кошти", – констатував Олександр Мережко.