Блог | Європа не піде на війну за чужу нафту. Що змінює конфлікт з Іраном

Як Європа розв'язувати питання імпорту нафти з Перської затоки після завершення війни проти Ірану? І як будуватимуться відносини між європейцями, США та Іраном після того, як США завершать свою операцію?

Цього тижня стало відомо, що Франція не дозволила військовим літакам Ізраїлю проліт через свою територію, оскільки ті везли американську зброю для використання у війні проти Ірану. До цього Іспанія та Італія заборонили американським літакам використовувати свої бази та повітряний простір для цілей, пов’язаних із війною в Перській затоці. Незважаючи на те що це викликало не лише жорстку заяву Держдепу США, але й пост президента Трампа, наразі немає інформації, що європейці змінили свою позицію.

Відмова європейців допомагати США у війні проти Ірану може пояснюватися лише одним: вони не вірять, що США зможуть найближчим часом розблокувати Ормузьку протоку військовим шляхом. А якщо так, то найбільш імовірним завершенням війни буде рішення США про виведення військ — але без розблокування протоки.

"Іран, по суті, знищено! Найскладніше зроблено! Ідіть і здобувайте свою власну нафту!" — пише президент Дональд Трамп у своєму пості. Коли він каже, що "це не наша війна", йдеться про відсутність залежності США від нафти з Близького Сходу.

Дійсно, колись США залежали від імпорту нафти з Перської затоки. Саме для захисту своєї "бензоколонки" вони будували військові бази в регіоні. Але зараз ситуація змінилася, і США більше не потребують цієї нафти. Сьогодні найбільшу залежність від поставок із Перської затоки мають Китай, Індія, а після 2022 року — країни ЄС. І саме вони, за логікою американського президента, мають розв'язувати питання її розблокування.

Наразі складно сказати, чи дійсно США виведуть війська без розблокування судноплавства через Ормузьку протоку. Така ймовірність існує, хоча очевидно, що світ сприйматиме це як поразку США у війні проти Ірану. "Ми перемагаємо так сильно, що ми справді не знаємо, що з цим робити", — заявив президент США наприкінці лютого. За цією логікою, війна проти Ірану не може завершитися інакше, ніж перемогою США. Але, як ми знаємо, слово "логіка" в політиці не є визначальним.

Описане вище означає, що незалежно від того, чи вийдуть США з війни, поки південна частина Ірану перебуває під контролем іранських військових, Іран продовжить блокувати Ормузьку протоку та контролювати проходження танкерів через неї. Відтак вирішення питання поставок нафти весь цей час залежатиме саме від переговорів з Іраном.

Європейці це розуміють, і саме тому не хочуть навіть мінімально бути дотичними до війни проти Ірану. Як мінімум — щоб не псувати майбутні переговори щодо проходу своїх танкерів через Ормуз. Саме тому Франція не дозволяє Ізраїлю використовувати свій повітряний простір для транспортування американської зброї.

Усе це означає, що країни ЄС не братимуть участі ні в розблокуванні Ормузької протоки, ні в гіпотетичних морських конвоях для проходу танкерів. Протока заблокована внаслідок війни, яку США почали без погодження з європейськими союзниками по НАТО, тому, на думку європейців, не вони мають її розблокувати. Виглядає так, що країни Європи бачать більше перспектив у домовленостях із новою владою Ірану, ніж в участі у війні, перемога в якій неочевидна.

Наразі очевидно, що війна проти Ірану лише посилить розрив між США та країнами Європи. Після Гренландії, тарифної війни, скорочення військової допомоги Україні та підриву довіри до НАТО це стане ще одним кроком до руйнування трансатлантичної єдності.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц на Мюнхенській конференції заявив, що Захід у тому вигляді, як ми його знали, більше не існує. Власне, те, що ми бачимо зараз, — найкраще тому підтвердження.