Блог | Чим довше триває війна, тим ближче вона підбирається до росіян. Коли ж настане точка кипіння?

Восени 1999 року підірвані будинки в Москві продемонстрували повну крихкість російської безпеки та серйозно дестабілізували ситуацію всередині країни. В той час Росія також вела далеку війну в Чечні, але Москва жила у паралельному, "мирному" всесвіті, де бойових дій ніби не існувало. Слабкість Єльцина, який не міг перемогти у війні та забезпечити стабільність у політичному центрі країни, зрештою змусила олігархів спільно із спецслужбістами шукати нові сценарії для збереження контролю. 

Відео палаючої Москви показують, що в 2026 році українські спецслужби мають намір влаштувати для Кремля аналогічний рівень внутрішньої кризи та дестабілізації.

Всі п’ять років так званої "СВО" Москва та Санкт-Петербург продовжували звичайне життя мирних міст. Коли зараз українські безпілотники стали креслити лінію фронту по територіях московських та пітерських вулиць, ні влада, ні силовики, ні суспільство до цього виявилися не готовими. Нездатність Росії захистити свої міста від українських атак уже призвела до падіння рейтингів Путіна. Але неспроможність захистити від ударів навіть свій політичний центр переводить проблему на зовсім інший рівень. Адже важко позиціонувати Путіна як гаранта стабільності на фоні палаючої Москви.

Від самого початку Кремль переконував росіян, що війна в Україні є короткою, далекою, а отже – безпечною для пересічного громадянина. Відоме "бровь поднимем, и Украина поймет все" – це не просто пропаганда. Це її наслідки, коли в міф про "другу армію світу" повірили всі, включаючи самих пропагандистів та їхніх шефів у Кремлі.

У ситуації, коли чим довше війна триває, тим ближче вона підбирається до того самого "пересічного росіянина", питання цілей, заради яких у Москві спалюється нафта, починають хвилювати всіх. У тому числі й тих, хто "не цікавиться політикою".

"Те, скільки росіяни втратили вбитими в Афганістані за 10 років, сьогодні вони втрачають за три тижні" – каже генеральний секретар НАТО Марк Рютте. До цього можна додати бензин по талонах, інтернет по білих списках, найбільші в світі санкції буквально на все (включно з кормом для котів) та заморожені сотні мільярдів, які ніколи не повернуть. А ще – повну залежність від Китаю, відключення від SWIFT та відсутність зрозумілого майбутнього на покоління вперед. Росія входила у війну проти України однією з найбільш впливових країн світу, а в 2026 році виявилося, що вона не здатна захистити не лише своїх "друзів" у Сирії, Венесуелі чи Ірані, але й саму себе. Мадуро з мішком на голові в американській тюрмі пощастило більше, ніж російському генералу, вбитого електросамокатом біля власного дому.

Як і раніше, закінчення війни в Україні залежить в першу чергу від дій ЗСУ, але також від рішення Путіна. Таке рішення, якщо і буде колись ухвалене, то лише тоді, коли Путін фізично не зможе більше воювати. Українські удари по Москві відкривають новий фронт прямо під вікнами Кремля. Вони тиснуть на російську систему зсередини, руйнуючи ілюзію безпеки в самому центрі країни. Путін, який сам прийшов до влади на тлі тодішніх вибухів, це чудово розуміє. Тож очевидно, що в даному випадку розрахунок простий: змусити його зупинити агресію заради власного виживання. Спрацює це чи ні, наразі невідомо, але те, що війну потрібно переносити на територію Росії, сьогодні вже очевидний факт.