Блог | Чи є вікно для миру у 2026 році?

Я ще на початку року говорив і писав, що саме у другій половині 2026-го може з’явитися реальний шанс на завершення війни. Мій прогноз був доволі простим: приблизно в цей період накопичені проблеми російської економіки та шалена ціна війни мали почати серйозно тиснути на можливості Кремля. 

Схоже, ми поступово заходимо саме в цю точку.

Після так званих "виборів до Держдуми" Росія може повернутися до тристоронніх перемовин з Україною та США. Поки це лише сигнали, а не домовленість. Але важливіше інше: економічне тло, на якому Кремль раптом знову допускає перемовини.

Сукупний дефіцит федерального та місцевих бюджетів РФ, за наявними оцінками, вже сягнув близько 12 трлн рублів – $138 млрд. За підсумками року розрив може зрости до 16–18 трлн рублів, або $180–210 млрд.

І це при тому, що лише за перше півріччя 2026 року Росія витратила на війну рекордні $123,4 млрд.

Ось де насправді починається найцікавіше.

Росія не банкрут. У Путіна завтра не закінчаться гроші, ракети й можливість платити контрактникам. Але війна починає жерти російську економіку швидше, ніж Кремль встигає знаходити для неї нові гроші.

Можна ще піднімати податки, трусити олігархів, забирати гроші у великого бізнесу, скорочувати цивільні витрати. Російське населення можна взагалі ні про що не питати – для цього й існують "вибори", на яких влада сама собі малює необхідний рівень народної любові.

Але арифметику намалювати складніше.

Кожен наступний трильйон на війну – це гроші, забрані з цивільної економіки. Менше інвестицій, менше розвитку, більший податковий тиск, дорожчі кредити, вища інфляція. І головне – необхідність наступного року знову знайти сотні мільярдів доларів, щоб підтримувати нинішню інтенсивність війни.

Тому питання вже не в тому, чи може Росія воювати далі. Може.

Питання – скільки ще вона готова за це заплатити.

Саме тому можливе повернення Кремля до перемовин після псевдовиборів я б не списував виключно на чергову дипломатичну виставу. Путін цілком може тягнути час, висувати неприйнятні вимоги й імітувати конструктивність. Але вперше за тривалий час у нього з’являється цілком матеріальна причина хоча б рахувати ціну компромісу.

І тут Україні головне – не переплутати шанс із перемогою.

Сам факт перемовин нічого не гарантує. Територіальні вимоги Кремля нікуди не зникли. Російська армія продовжує воювати. Путін не перетворився на гуманіста.

Просто економічний годинник починає цокати голосніше.

Тому наступні місяці справді можуть стати одними з найважливіших за всю війну. Україні потрібно втримати фронт, посилювати економічний тиск на Росію, добиватися нових санкцій і водночас бути готовою до серйозних перемовин, якщо для них з’явиться реальна основа.

Я залишаюся при своєму прогнозі: вікно для завершення війни у другій половині 2026 року існує. І шанс закрити війну до кінця року теж є.

Не тому, що Путін захотів миру.

А тому, що навіть у диктатур є бюджет. І навіть війна Путіна зрештою впирається в арифметику.

Чи вистачить цього, щоб реально завершити війну вже у 2026-му?

Можливо. Але це не точно.