Блог | Час компромісів за наш рахунок минув, або Історія не прощає тих, хто не вміє вчасно читати ультиматуми

Друзі, поки ми всі активно обговорюємо резонансний лист Зеленського до путіна і свіжу (доволі передбачувану) реакцію з москви, хочу повернутися до цього ще раз. Бо тут криється прекрасна історична закономірність, яку варто зафіксувати. 

Давайте чесно: цей лист був узагалі не про чергове бла-бла-бла про "переговори". Він був про конкретні умови закінчення війни. З позиції сили! І знаєте, що він мені один в один нагадав?

Грудень 2021 року. Пам'ятаєте такого персонажа, як заступник міністра мзс рф рябков? Тоді росія вирішила, що вона схопила Бога за бороду, і висунула США та НАТО нахабний ультиматум. Вони вимагали перекроїти всю безпеку Європи, відсунути кордони Альянсу назад у 1997 рік, забути про Україну та Грузію і взагалі "забирати свої манатки і мотати звідси". Пам'ятаєте цей тон?

І от дивіться, як красиво розвернулося життя. Лист-звернення Зеленського — це, по суті, дзеркальна відповідь. Тільки з однією величезною різницею.

Коли рябков хамив усьому світу про "манатки" — у кремлі це вважали "суто дипломатичним тоном" та проявом "величі". А от коли Зеленський написав листа, де чітко розставив крапки над "і" — на болотах одразу заверещали, що український Президент їм нахамив.

Як це так? Замахнувся на "святе" — на російську велич, яка звикла сама диктувати умови і ніколи назад не задкувати!

Але правда в тому, що хамовита росія жорстко прорахувалася в перший раз (у 2021-му), і так само катастрофічно прораховується зараз.

путін уже встиг пирхнути, що "не піде на переговори", і повчально заявив, що Зеленському треба "навчитися розмовляти". Ой, хто б про манери говорив! путін думає, що знову всіх переграв, але якщо до його старечої голови це ще не дійшло, то до росіян дійде найближчим часом. Життя — штука бентежна, прилітає швидко.

Насправді у кремлівського диктатора зараз залишився лише один адекватний вихід, щоб остаточно не втратити обличчя: Вийти на трибуну і шмигаючи носом розказати, що він просто... не все прочитав у тій "бумаженції" (як він сам виражається). Мовляв, це все підступний пєсков! Приховав, зараза така, другу половину листа, не показав царю!

Є ще варіант – Гугл не так переклав з української на російську. або - то був двійник, якого не встигли проінструктувати

Або терміново вигадати іншу байку. Наприклад, заявити: "Я, звісно, вище цього і заради великого миру можу не помітити "хамський тон" Зеленського". Ну і обов’язково приплести сюди Трампа — мовляв, робимо це виключно заради великого партнерства між Америкою та росією, а не тому, що нам припікає.

Це, звісно, лише моя версія, і не факт, що у бункерного вистачить залишків клепки так красиво з'їхати. Але погодьтеся: спостерігати за тим, як колишні автори ультиматуму про "манатки" тепер б'ються в істериці від українських умов — це окреме, ні з чим не порівнянне задоволення.

І знаєте, що я ще думаю? Самі переговори вже, про які йдеться в листі, будуть зовсім не такими, як багато хто очікує. Це не буде чергова розмова про "зупинку по лінії бойового зіткнення" чи "заморозку". Насправді мова вже йтиме про конкретне повернення українських земель — і про Донбас, і про Крим. Крапка. Час компромісів за наш рахунок минув.

І тут є ще один надважливий момент, який зараз чомусь намагаються уникати в інфопросторі, а про нього треба кричати на кожному кроці. Збитки України від цієї агресії вже сягають космічних масштабів — орієнтовно півтора трильйона доларів. І ми вже зараз мусимо починати обговорювати з партнерами, як саме росія буде все це відшкодовувати.

Головне – про це потрібно ПОСТІЙНО говорити!

Як саме вони платитимуть репарації? Живими грошима, нафтою, газом, чи, можливо, весь їхній експорт обкладуть таким жорстким податком, що певний відсоток автоматично йтиме прямо в бюджет України? Нам знадобиться кожна копійка: на відбудову вщент зруйнованих підприємств, на масштабне розмінування територій, на виплату матеріальних і моральних компенсацій нашим людям. Вони розраховували нас знищити, а натомість будуть працювати на наше відновлення наступні кілька поколінь.

Що думаєте?

P. S. І наостанок — найголовніше, без чого ця картина не буде повною. Той день, коли путін пихато відкинув умови Зеленського і вчергове "образився" на український тон, став для нього точкою неповернення. Це був його останній шанс зіскочити бодай з якимись мінімальними залишками обличчя.

Тепер усе — вікно можливостей закрилося. Від цього дня починаються колосальні, незворотні зміни як безпосередньо на фронті, так і в міжнародній політиці щодо росії. Світ остаточно втомився від брудних кремлівських маніпуляцій, і ставки підняті до максимуму.

Режиму цього бункерного щура залишилося зовсім недовго. І мова зараз іде вже далеко не про збереження його політичного трону. Мова йде про його власне життя — про що, власне, прямо й недвозначно натякнув йому Зеленський у своєму листі. Історія не прощає тих, хто не вміє вчасно читати ультиматуми.

Все буде Україна!