Блог | Похорон російської нафтівки

На початку липня першим заговорив про це професор Ліпсіц. Другим став Володимир Мілов у недільному (5 липня) стримі з Майклом Накі. А 7 липня у пості у Фейсбуці про це нарікав Михайло Крутіхін: мовляв, через українців йому незабаром не буде чого коментувати – зникне предмет для коментарів. Автор цих рядків теж про це думав і 7 липня поставив у Фейсбуці такий комент до свого посту про удар по Омському НПЗ – у відповідь на відгук оптиміста, який вважає, що в Росії є запас міцності:

"Ви торкнулися дуже важливої теми. Днями про неї заговорили економісти: як довго власники НПЗ можуть поновлювати їх після ударів? І дійшли висновку, що недовго. Хоча б тому, що ремонт дуже дорогий, а компанії й без того зазнають фінансових труднощів. Держава не допоможе, у неї самого грошей немає. І захистити від нальотів також не може. Взяти той самий Омськ – ППО нікчемна. Тож Путін навіть не розуміє, що йому залишилася буквально пара місяців! Зеленський недарма відвів йому 40 днів."

Йдеться, як ви вже зрозуміли, про майбутнє російської нафтопереробки (про найближче майбутнє) – чи встоїть ця найважливіша галузь (у тому числі й для війни) під українськими ударами? Думаю, не встоїть. НПЗ погано захищені і в час, що залишився до їх кінця, цю проблему не вирішити.

Нафтянка приречена і навряд чи відродиться. Ні, щось звичайно відновлять, але насилу, нескоро – і цього ледве вистачатиме для самозабезпечення (не факт). Про смішні претензії на статус "енергетичної наддержави" доведеться забути геть-чисто, і можна сказати, що Україна зняла Росію з нафтової голки і зробила це назавжди. Півстоліття жирування на нафтогазі скінчилося!

Прогноз ШІ

Крутіхін нещодавно створив у Фейсбуці групу "Російський нафтогаз", і 7 липня там з'явився пост із прогнозом штучного інтелекту. З ним варто ознайомитись. Наводжу думку оракула, зберігаючи наскільки можна орфографію.

"Якщо уявити сценарій, за якого в Росії гіпотетично зруйновано абсолютно всі установки первинної переробки нафти, то навіть після підписання мирного договору та повного скасування санкцій на відновлення галузі до довоєнних обсягів потрібно від 3 до 5 років. Цей процес неможливо здійснити за кілька місяців через жорсткі технологічні, логістичні та сировинні обмеження. Відновлення проходитиме у кілька ключових етапів:

1. Перший етап: екстрена реанімація (3-6 місяців). Мінімальний запуск: З уцілілих фрагментів, старих радянських резервів та мобільних модулів розпочнеться ручне складання найпростіших установок малої потужності (міні-НПЗ). Ціль: Забезпечити країну паливом низької якості (рівня Євро-2) для базового виживання (швидка допомога, пожежники, сільське господарство, вантажоперевезення).
2. Другий етап: Проектування та замовлення обладнання (1–2 роки). Проектування: Навіть за наявності старих креслень, прив'язка нових установок до зруйнованих майданчиків з урахуванням сучасних систем автоматизації вимагатиме від 6 до 12 місяців роботи проектних інститутів. Обладнання тривалого циклу (ОТЦ): Головна колона ректифікації (заввишки до 60–90 метрів і вагою в сотні тон), а також потужні компресори та печі не лежать на складах. Їхнє виготовлення на заводах важкого машинобудування (таких як "Іжорські заводи" або Волгограднафтомаш) на замовлення займає від 12 до 18 місяців на одну одиницю. При одночасному знищенні всіх АВТ країни заводи (НПЗ – Ю.К.) стануть у величезну багаторічну чергу.
3. Третій етап: Логістика та монтаж (1–1.5 роки). Доставка: Транспортування надважких колон – це найскладніша логістична операція, що вимагає будівництва спеціальних причалів, використання річкових барж і перекриття федеральних трас. Будівництво та обв'язування: Монтаж металоконструкцій, прокладання десятків кілометрів трубопроводів, встановлення сотень тисяч датчиків автоматики та пусконалагоджувальні роботи займають не менше року для кожного великого комплексу.
4. Четвертий етап: Реанімація видобутку нафти (індивідуально до 5 років). Найбільш прихована і небезпечна шкода — це вимушена зупинка свердловин через переповнення резервуарів у перші тижні кризи. Втрата свердловин: У регіонах з в'язкою нафтою та обводненими пластами (Поволжя, старі родовища Сибіру) заглушені свердловини зазнають парафінізації та замулювання. Нове буріння: Значну частину фонду свердловин після простою неможливо буде запустити простим поворотом вентиля — їх доведеться знову розбурювати, на що підуть роки роботи бурових бригад.

Терміни можуть скоротитися до 2-3 років лише в одному випадку: якщо дружні або колишні опонуючі країни (наприклад, Китай чи консорціуми зі США/ЄС) у рамках угод відправлять до Росії тисячі своїх інженерів, EPC-підрядників та готові комплекти обладнання, забезпечивши масштабний "Маршаллів план" для енергетики. Без зовнішньої технологічної допомоги процес затягнеться на повноцінну п'ятирічку.

Зайвий оптимізм

Що можна сказати з цього приводу? Прогноз надто оптимістичний. По-перше, санкції проти нафтовки миттєво і повністю не скасують – інерція бюрократії велика, до того ж скасування матиме багато противників. Хоча б тому, що важко уявити заміну путінської диктатури хоч трохи демократичним урядом – йому нема звідки взятися.

По-друге, на відновлення будуть потрібні великі гроші, а їх після економічного краху (до нього неминуче призведе знищення нафтопереробки) не буде ні у приватних компаній, ні у держави. Іноземних інвестицій теж чекати марно – Росія зробила все для цього. Тож надії ШІ на "Іжорські заводи" чи Волгограднафтомаш видають його недостатнє знання російських реалій. Він чомусь виходить із того, що гроші будуть. Але їх не буде.

І навіть якщо припустити, що їх знайдуть (продадуть, припустимо, скарби Ермітажу та інших музеїв), то виникне ще одна перешкода: Росія може виготовити колони та іншу механіку-гідравліку установки ЕЛОУ-АВТ:

– Атмосферна колона (71 м, 8 м у діаметрі) – Волгограднафтомаш (Волгоград);

– Вакуумна колона (52 м, 10 м у діаметрі, 518 тон) – філія "АЕМ-технології" (Волгодонськ, входить до Росатому);

– Металоконструкції (понад 7500 тон) – Омський ЗМ-Метал

– Запірна арматура – ПТПА, Термо-Нова та ін.

– Будівництво естакад – ПРОМФІНБУД

Але! Мікрочіпи та контролери для АСУ ТП. Російські системи управління на 90% складаються з імпортних компонентів (Xilinx, Intel, TI). Виробництва таких чіпів у РФ немає. Насоси та компресори високого тиску для вторинних процесів (гідрокрекінг, каталітичний крекінг). Їх у РФ не виробляють у потрібній кількості та якості. Каталізатори для глибокої переробки – до 80% імпортні (UOP, Axens, Albemarle). Свої гірші та дорожчі. Програмне забезпечення для проектування, моделювання, керування – Siemens, Honeywell, Emerson. Після відходу підтримки софту – піратські копії та програмні "милиці". Прогноз ШІ відірвано від російських реалій.

І він надмірно оптимістичний. Навіть якщо дати волю фантазії і припустити, що Росії вибачать усі її капості, його надії, що з відновленням галузі можна впоратися за 5 років, невиправдані. Комплекс ЕЛОУ-АВТ на Омському НПЗ почав будуватися у 2016 році, коли санкцій ще не було, а введений у стій у 2023 році – тобто без санкцій та регулярних прильотів його вводили в дію 7 років!

Чи врятує Росію імпорт?

Що стосується Мілова, то у стримі з Накі і потім на своєму каналі він обурювався млявою реакцією уряду РФ, мовляв, бензинову кризу легко купірувати імпортом бензину. Гм, украй сумнівне припущення.

По-перше, нормальне споживання Росії влітку 110 тисяч тон на добу, дефіцит зараз 20 тис. тон на добу, а після удару по Омську більше. У світі немає такого надлишку пального – спасибі Трампу. Так, запаси Білорусі вичерпалися і вона різко скоротила пропозицію на біржі СПБ, резерви Казахстану також обмежені. І зрозуміло, що імпортний бензин буде дорогим.

1. У бюджеті немає грошей, що регулярно повідомляє сам Мілов.
2. Танкери з бензином можуть прийти тільки до балтійських портів – де їх одразу спалять українські дрони.
3. Вся нафтова інфраструктура РФ заточена на експорт, і бензин доведеться возити залізницями, що проблемно.
4. Слідом за РФ Україна може почати бити по АЗС, благо черги на них видно з космосу. До речі, це сильно допоможе широкомасам почути риторику Путіна, мовляв, йде справжня війна! Але гадаю, цього не буде потрібно.

Є ще причини, через які закиди Мілова здаються легковажними, але цього достатньо.

Резюме

Ми з вами стали свідками історичної події – надлому Росії! Бо українські дрони ударами по нафтогазовій інфраструктурі підрубують її станову жилу. Багато хто писав про 2026 рік як про переломний, але мало хто очікував, що перелом буде настільки очевидним і швидким.