Блог | Мобілізація-2026: Росія готується пожертвувати сотнями тисяч життів на тлі програної війни

Російська військова авантюра проти України вже давно зайшла у стратегічний глухий кут, проте Кремль готується кинути у вогонь своїх хворих геополітичних амбіцій ще сотні тисяч життів. За даними низки джерел, Володимир Путін в умовах суворої таємності розробляє план нової хвилі масштабної примусової мобілізації в Росії. Головним чинником цього рішення є маніакальне прагнення диктатора будь-що-будь захопити Донбас і імітувати уявні успіхи у завідомо програній війні.

Головним ворогом Путіна давно стала його особиста впертість, що межує з клінічною імперською манією та абсолютним небажанням визнавати явні тактичні помилки й глобальні стратегічні провали. За чотири роки виснажливої війни російська армія втратила кадрове ядро та колосальну кількість техніки. Однак господар Кремля продовжує перебувати в інформаційному вакуумі.

3 липня Путін відвідав один із допоміжних командних пунктів, де заслухав чергові "переможні доповіді" начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова. Глава Кремля вперто й сліпо вірить у реляції про "повне взяття Константинівки" та міфічне "ритмічне просування" на літньому етапі. У той час як руїни донецьких міст, стертих з лиця землі, подаються диктатору як найбільші тріумфи, реальна ціна цих "успіхів" — десятки тисяч трупів російських солдатів, що усіяли поля Донбасу. Для утримання спаленої землі та спроб подальших штурмів Кремлю критично не вистачає живої сили, що робить примусову мобілізацію-2026 неминучою.

Поки Путін марить картами захоплення Донецької області, соціально-економічний фундамент усередині самої Росії стрімко руйнується. Справжнім шоком для режиму стали останні дані державного ВЦІОМ. Всього за один тиждень наприкінці червня 2026 року рейтинг схвалення діяльності Путіна впав одразу на 3,5 процентних пункти, опустившись до мінімальних 66,9% — це найстрімкіше падіння довіри з початку війни, яке можна порівняти лише з наслідками пенсійної реформи.

Головним чинником народного невдоволення стала найжорстокіша внутрішня паливна криза та погіршення економічної ситуації в регіонах. Замість вирішення внутрішніх проблем Путін традиційно намагається перекласти відповідальність на зовнішні сили. У своїх останніх виступах він наказав спецслужбам і дипломатам активно "шукати партнерів-підбурювачів Києва" на Заході, звинувачуючи їх у затягуванні конфлікту та ударах по російських НПЗ. Цей параноїдальний пошук винних лише підкреслює безсилля Кремля перед обличчям системної кризи.

Розуміючи, що добровільно гинути за його амбіції росіяни більше не хочуть, Путін готує жорсткі механізми примусу. Нова мільйонна мобілізація 2026 року, за задумом Кремля, покликана вирішити два завдання. По-перше, залатати прогалини на фронті перед обличчям неминучого колапсу оборонних ліній. А, по-друге, спробувати перехопити стратегічну ініціативу на Донбасі, щоб продемонструвати "перемогу" втомленому від війни населенню.

Однак посилення тиску на тлі падіння рейтингів і дефіциту палива ризикує перетворити примусовий призов на детонатор для внутрішнього вибуху. Імперська впертість диктатора остаточно відірвала його від реальності, і заради ілюзорних перемог він готовий вести Росію до тотального економічного та демографічного краху.