Ліквідація Путіна – абсолютно вирішуване завдання. Інтерв'ю з Курносовою

Успішна операція щодо ліквідації іранського вождя Алі Хаменеї шокувала кремлівського диктатора Володимира Путіна. Чому? Бо до останнього часу він був переконаний у тому, що перші особи залишаються недоторканними, які б злочини вони не скоїли. Таким чином, Путін вмить усвідомив, що досяжний і вразливий, у якому б захищеному бункері не сховався.

Ще одне страшне для Кремля відкриття – те, що фактично завдання зміни режиму в країні, де править диктатура – це цілком здійсненне завдання. Якщо події в Ірані й справді призведуть до приходу до влади демократичних сил, для Путіна це означатиме, що подібні зміни можливі і в Росії.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Зараз у ЗМІ часто можна зустріти заголовки на кшталт: "Путін шокований ліквідацією Хаменеї". Але чи так це насправді? Адже це, напевно, не було несподіванкою для Кремля.

– Я якраз впевнена, що це було несподіванкою для Кремля. Вони живуть у парадигмі того, що перших осіб держави не можна ліквідувати. Нагадаю, наскільки Путін свого часу був шокований, наляканий ліквідацією Каддафі (лівійського диктатора Муаммара Каддафі ліквідували 2011 року силами НАТО. – Ред.) Власне, уся його боротьба проти опозиції багато у чому була наслідком страшного переляку, коли він побачив усе це.

Тому Путін не може не розуміти, що ЦРУ прекрасно знає, де він перебуває у кожен момент у реальному часі. Тому ліквідація Путіна – це абсолютно вирішуване завдання. І те, що ми зараз бачимо в Ірані – це дуже важливий, я б сказала, найважливіший кейс, яким чином можна здійснити regime change. Це те, чого Кремль боїться найбільше, це те, чого найбільше боїться особисто Путін.

Ми вже бачили історію з Венесуелою, коли достатньо було одного Мадуро вилучити з країни, щоб відразу всі інші, якщо бути відвертими, почали говорити і діяти під диктовку США. Причому, у всіх сенсах – і перестали постачати нафту на Кубу, і повну політичну амністію оголосили. Я думаю, що багато ще цікавого у Венесуелі трапиться, і поступово країна стане досить притомною і нормальною для своїх власних жителів.

Але Іран – набагато складніша історія. Зрозуміло, що не тільки одного Хаменеї ліквідували, там ще багато кого. Але крім того, що зараз відбувається в Ірані, вкрай важливим є знищення ППО і повний контроль над повітряним простором об'єднаного угруповання Сполучених Штатів та Ізраїлю. Над країною висить величезна кількість важких безпілотників, які можуть бабахнути по кому завгодно, якщо буде така необхідність.

– Напевно, головне питання, яке постає у зв'язку з цією низкою усунення диктатур, – питання про те, як вчинить Трамп. Наскільки я розумію, фактично все тут залежить особисто від президента США. Але ми також бачимо, що він дещо інакше, м'яко кажучи, ставиться до Путіна, ніж до перерахованих диктаторів. Чи вважаєте ви, що за певного збігу обставин Трамп справді може щонайменше продемонструвати Путіну, що той є вразливим і досяжним, хоч би де він був, і зробити "попереджувальний постріл"?

– Ми не знаємо, як насправді Трамп ставиться до Путіна. Усі розповіді про те, що він його любить або щось ще – це ж гіпотеза, а зовсім не впевненість. Я взагалі вважаю, що те, що ми бачимо, цей публічний Трамп – це маска, це гра.

І ми вже можемо зрозуміти, як тактично діє Трамп. Він створює якийсь відволікаючий маневр – у даному випадку це переговори. Причому, так відбувається вже вдруге. Перший раз переговори мали відбутися, коли американці вдарили по ядерних сховищах Ірану. Вдруге теж велися переговори, і в цей момент готувалася серйозна атака.

Трамп сказав, що операція може тривати досить довго, до чотирьох тижнів. Але ми розуміємо, що це дуже довгий термін, за чотири тижні можна зробити дуже багато. Тому ми для себе поки що не розуміємо, яку реальну мету поставив Трамп.

Я сподіваюся, – і це дуже важливо, – що він поставив за мету зміну режиму в Ірані. Причому, не обов'язково, що Трамп бачить на чолі держави спадкоємного принца Реза Пехлеві, а й когось іншого, можливо, навіть когось із чинних в Ірані осіб, які, проте, будуть готові робити зовсім інші речі, які будуть готові проводити демократизацію в країні та економічно поставити Іран в одну лінію з іншими країнами Близького Сходу.

Зверніть увагу на статтю, яку опублікував The Washington Post, про те, що Трампа вмовляли завдати удару одночасно спадкоємний принц Садовської Аравії Мухаммад ібн Салман і прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу. Такий дивний, здавалося б, дует. Тому що сьогоднішній Іран аятолл – це кістка в горлі для всіх країн Близького Сходу, а не тільки для Ізраїлю.

– На вашу думку, що втратив Кремль, втративши Хаменеї? У цьому контексті, звичайно ж, також постає питання, чи збережеться в Ірані диктатура. Що в разі збереження диктатури втрачає Кремль і що він втрачає, якщо диктатура буде повністю повалена?

– Найголовніше навіть не те, що Кремль втрачає, – а Кремль уже багато чого втратив, бо ми впевнені у тому, що ядерні технології з'являлися в Ірані за подачі або за участі Москви. Власне, Сергій Кирієнко досить активно у цьому брав участь як колишній глава Мінатому, який повністю зберіг контроль над цією структурою. Зараз це називається Агентством з атомної енергетики.

Ми прекрасно розуміємо, що хоча воно й називається по-іншому, але насправді, як і в радянські часи, коли це називалося Міністерством середнього машинобудування, головним завданням цієї структури було виробництво ядерних компонентів, ядерного палива, начинки для ядерних бомб.

Тому, звичайно ж, те просування, яке зробив Іран у строну заволодіння ядерною зброєю, було б неможливим без Москви. Відповідно, сьогодні ці зусилля Москви помножені на нуль. Звичайно, РФ хоче збільшити кількість диктатур, які володіють ядерною зброєю. Проте, ці зусилля вже у частині Ірану ні до чого не призвели.

Але є й інша, найважливіша компонента. Фактично, це такий собі перевірочний кейс, як можна у досить великій країні, побільше, ніж Венесуела, провести regime change. Якщо це вдасться, – а я сподіваюся, що це вдасться, тому що найголовніше, щоб Трамп не зупинився на півдорозі, щоб режим аятолл був повалений, і країна стала на шлях відновлення демократії, – тоді ця можливість зміни й знищення диктатур стане реальним кейсом, який працює.

І це для Кремля найстрашніше. Тому що Путін не ідіот, він прекрасно розуміє, що, якщо в Ірані це вийде, якщо всередині іранської еліти знайдуться люди, котрі готові на зміни, то і всередині російської вони знайдуться. Я вже не кажу про емігрантів. Серед них дуже багато готових перезапустити країну під демократичними гаслами. Тому, звісно, Путін усвідомлюватиме, що подібне можна зробити і в Росії.