Блог | Зайнятий. Зайнятий. Зайнятий. Прости, дякую, дай

Найнезрозуміліша лінь у світі - коли ліньки попросити. "Влом". Постукати, щоб відчинилося. "Мені ніколи. В мене справи". [Але ж настане час, коли "буде коли". Аби не запізно.] 

Ну а не тільки попросити, а ще й подякувати - то вже взагалі. "Ваще". Тобто і заклопотані, й до того ж невдячні. 

[А потім: "Ой, за що нам це?"…]

Ми такі. Та й я, такий увесь розумний, - не виключення.

Втім, якщо Свято - час знаходиться. Бо в такий день "Прости!" - теж стає справою: так заведено. Й водночас (принагідно) - тоді вже з великим переліком. Про все й одразу. Щоб двічі не вставати. "Прости, а [за це] мені - те й те і ще це!" От і фух. "Був. Попросив. [Відбув.]"