Якби не заважала РФ: скільки років могло б бути незалежній Україні

Шлях України до власної держави був схожий на драматичний детектив зі зрадами, фатальними помилками, неймовірним героїзмом та підступними ударами в спину від східного сусіда. Щоразу, коли імперії навколо тріщали по швах, українці хапалися за шанс побудувати свій дім, але щоразу Росія – чи то "біла", чи більшовицька, чи радянська – кидала всі сили на його знищення.

OBOZ.UA підготував огляд ключових етапів цієї боротьби, що показує, як крізь полум'я воєн гартувалася сучасна Україна.

Четвертий Універсал 1918 року: голосування під гуркіт більшовицької артилерії

22 січня 1918 року Центральна Рада ухвалила IV Універсал, яким Українська Народна Республіка вперше у XX столітті проголосила себе повністю незалежною та суверенною державою.

З 24 на 25 січня 1918 року відбулося історичне поіменне голосування за документ, розроблений Михайлом Грушевським, де із 49 присутніх членів Малої Ради "за" висловилися 39.

Філософ Дмитро Чижевський, який належав до українського руху, проголосував "проти" (вважав, що це "не на часі"), через що хтось із зали прямо під час голосування обзивав його "запроданцем" – пізніше Чижевський називав це найприкрішою помилкою у своєму житті.

Головним рушієм для цього кроку стала збройна агресія більшовицької Росії: підрозділи Муравйова вже сунули на Київ, і Центральній Раді терміново потрібен був статус незалежної держави, щоб укласти мирний договір у Брест-Литовську та отримати міжнародну підтримку.

Хоча більшовики згодом окупували територію УНР, саме 22 січня стало символом української суверенності на всі наступні десятиліття.

Як кубанські козаки намагалися об'єднатися з Україною. 1918-1920 роки

16 лютого 1918 року Кубанська Народна Республіка, створена нащадками запорізьких козаків, проголосила незалежність від Росії за прикладом УНР.

Протягом 1918-1920 років кубанський уряд на чолі з Миколою Рябоволом здійснив щонайменше три офіційні спроби об'єднатися з Україною (на правах автономії чи федерації) та готував спільний військовий десант на Кубань.

У вересні 1917 року делегатів із Києва зустрічали в Катеринодарі з неймовірним трепетом, кажучи: "Мачуха-доля відірвала наших дідів-запорожців від материнського лона... Але настала воля, і ми, як вірні діти своєї Матері, йдемо туди, де жде нас вільний союз".

Об'єднанню завадив підступний білогвардійський генерал Антон Денікін – за його наказом Миколу Рябовола вбили, а українське посольство в Катеринодарі розгромили, що спричинило масове дезертирство кубанців із білої армії.

У результаті 17 березня 1920 року Катеринодар захопила Червона армія, яка пізніше влаштувала на Кубані кривавий терор та штучний Голодомор, завізши на місце вимерлих українських станиць селян із центральної Росії.

ЗУНР та Акт Злуки 

19 жовтня 1918 року після розпаду Австро-Угорщини українці оголосили про створення власної держави на етнічних землях Галичини, Буковини та Закарпаття.

1 листопада 1918 року сотник Дмитро Вітовський увів стрілецькі формування у Львів і без жодного пострілу захопив ратушу й урядові будівлі за кілька годин до того, як це мали зробити поляки.

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР, який символічно об'єднав Захід та Схід України в єдину соборну державу.

Західноукраїнська Народна Республіка продемонструвала вражальний європейський правопорядок – за весь час її існування там не було жодного випадку погромів чи репресій проти цивільного польського або єврейського населення, що кардинально відрізнялося від російського правового нігілізму.

На жаль, під тиском переважних сил Польщі (яку озброїла Антанта) та більшовиків держава вистояти не змогла, і 15 березня 1923 року її уряд в екзилі припинив існування.

Карпатська Україна, 1939 рік 

8 жовтня 1938 року Закарпаття вибороло автономію у складі Чехословаччини, а уряд очолив греко-католицький священник Августин Волошин.

15 березня 1939 року у Хусті Сойм проголосив повну незалежність Карпатської України, ухваливши Конституцію, синьо-жовтий прапор, гімн "Ще не вмерла України" та герб із тризубом.

Адольф Гітлер дозволив Угорщині окупувати Карпатську Україну, щоб залучити Будапешт до своїх союзників. Уже в ніч на 14 березня союзна диктатору Горті армія почала вторгнення, а вирішальний кривавий бій стався на Красному полі під Хустом.

Розуміючи силове співвідношення, один із керівників Генерального штабу "Карпатської Січі" Михайло Колодзінський вирік знамениту фразу: "Коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь". Він загинув у бою разом зі своїми бійцями.

Попри те, що угорці окупували край за кілька днів, поодинокі загони "Карпатської Січі" чинили партизанський опір у гірських районах аж до кінця травня 1939 року.

Акт про Незалежність 30 червня 1941 року

30 червня 1941 року у щойно залишеному радянськими військами Львові бандерівське крило Організації Українських Націоналістів самовільно проголосило Акт відновлення Української Держави.

Документ закликав український народ створювати власні органи влади та не підкорятися окупаційним режимам.

Це рішення стало повною несподіванкою для Третього Рейху – гітлерівці вимагали від Степана Бандери та Ярослава Стецька відкликати Акт, а після категоричної відмови негайно заарештували їх та кинули до концтабору Заксенгаузен.

Провал дипломатичної спроби змусив ОУН остаточно перейти у глибоке підпілля та розгорнути збройну боротьбу на два фронти – як проти нацистських окупантів, так і проти радянських каральних органів.

Фінальний акорд 1989-1991 років: Як рухнув радянський монстр

27-28 жовтня 1989 року під тиском суспільства Верховна Рада УРСР ухвалила Закони про вибори та про надання українській мові статусу державної, що започаткувало руйнування тоталітарної системи.

16 липня 1990 року парламент ухвалив Декларацію про державний суверенітет, а сумська обласна газета "Ленінська правда" однією з перших надрукувала її текст із закликом про верховенство та повноту влади всередині республіки.

У жовтні 1990 року у Києві вибухнула студентська Революція на граніті: страйки та голодування студентів (яких масово підтримали молодіжні мітинги по всій країні, включно із Сумами) змусили владу відмовитися від підписання нового Союзного договору.

Серпневий путч ГКЧП у Москві 19 серпня 1991 року, який планувався як силовий спосіб реанімувати СРСР, спрацював із точністю до навпаки – він налякав навіть радянських номенклатурників у Києві й дав вирішальний імпульс до розриву з Москвою.

Незалежність України, 1991 рік

24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР абсолютною більшістю у 346 голосів (і лише при одному "проти") було ухвалено Акт проголошення незалежності України, автором першого чернетки якого був дисидент Левко Лук'яненко, який написав його у шкільному зошиті всього за кілька годин до засідання.

Того дня до зали парламенту під сльози й овації депутатів урочисто занесли величезний синьо-жовтий прапор, з яким українці столяли на барикадах біля Білого дому в Москві під час путчу ГКЧП, а під стінами Верховної Ради понад 50 тисяч громадян скандували "Незалежність!".

Це голосування не просто юридично ліквідувало радянську окупацію, а й стало символічною реванш-перемогою за всі попередні розгроми УНР, ЗУНР та Карпатської України.

OBOZ.UA пропонує дізнатися про історію становлення свята День Незалежності України.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.