"Я вижив після прямого влучання ракети в мій будинок"": Ігор з Бердянська розповів свою історію музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова

"Я думав, що це мій останній день народження" – саме така думка промайнула в голові Ігоря, коли вночі 24 травня 2026 року російська ракета влучила в його будинок у Києві. У ніч свого двадцятиріччя хлопець прокинувся від вибухів. Тоді внаслідок обстрілу столиці загинули троє людей, ще понад 90 дістали поранення. Хлопець вижив дивом – від смерті його розділяла лише одна стіна. Свою історію Ігор розповів Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Коли тільки почалися ці прильоти й затремтіла будівля, у мене були максимально жахливі думки про те, що ну все… А вийшло так, що подвійний день народження у мене. Я вижив після масштабного обстрілу й прямого влучання саме в мій будинок", – говорить юнак.

У ту страшну ніч Ігор чув, як російська ракета летіла зовсім поруч, а потім здригнувся будинок. За мить частина багатоповерхівки обвалилася. Сховавшись у ванній, хлопець викликав рятувальників. Коли стало зрозуміло, що залишатися у квартирі небезпечно, Ігор почав вибиратися сам. Виламав пошкоджені двері і вибіг на вулицю крізь уламки скла та бетону.

"Спочатку я був босоніж. Я бачу, що двері наполовину зігнуті, і бачу, що буквально центральна квартира там горить. Там просто вогонь. Як з’ясувалося пізніше, там взагалі нічого немає. Там просто порожнеча. Там навіть фундаменту немає", – пригадує хлопець.

Ігор родом із Бердянська. Після початку повномасштабної війни понад рік прожив в окупації. Перед повноліттям перед ним постав вибір: залишатися у рідному місті й отримувати російські документи або виїжджати та будувати вільне майбутнє. Хлопець обрав Україну.

"До Києва я вже приїхав після того, як виїхав із окупованого рідного міста Бердянська через гуманітарний коридор. Громадянином російської федерації я не хотів бути. Язик у мене гострий: якщо на мене починають тиснути, то не мовчатиму. Особливо коли це російські військові чіпляються. Я розумів, що довго на волі там не протримаюся зі своїми поглядами. Тому ухвалив рішення виїхати", – каже Ігор.

В Україні хлопець тривалий час адаптувався до нових реалій життя, оскільки мав проблеми із соціалізацією та звиканням до життя на новому, незнайомому місці. Згодом він став учасником пілотного проєкту "Молодь обирає Україну" від Фонду Ріната Ахметова спільно з Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Міністерством молоді та спорту України. Першим етапом для нього став комплексний медичний чекап. Попереду в Ігоря – підтримка в питаннях навчання, роботи та самореалізації.

"Першим етапом був повний медичний чекап і стартбокс. Підтримка Фонду Ріната Ахметова дуже важлива для мене. Я вихований так, що намагаюся не покладатися на когось, але все ж мені приємно, що мені допомагають і що ця підтримка є, що я серед 20 перших учасників проєкту", – каже юнак.

Сьогодні хлопець будує плани на майбутнє: хоче розвиватися в ІТ-сфері, знайти стабільну роботу та створювати власні проєкти. Каже, що після всього пережитого цінує можливість жити далі й що важливо не здаватися.

Дивіться історію Ігоря тут.

Колекція Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України.