Віцепрезидент Всесвітнього конгресу українців Вітторіо Соротюк: ми всі хочемо, щоб Україна якнайшвидше перемогла
Вітторіо Соротюк – адвокат та громадсько-політичний діяч, президент Українсько-бразильської центральної Репрезентації, віцепрезидент Всесвітнього конгресу українців та представник однієї з найбільших у світі українських діаспор – бразильської. Один із тих, хто, народившись за 11 тисяч кілометрів від України і будучи емігрантом у другому поколінні, ніколи не забував про своє коріння і багато робив і робить для того, щоб українці у всьому світі відчували себе єдиним народом, який зберіг свою ідентичність за будь-яких умов та обставин.
Сиротюки, які стали Соротюками
Вітторіо Соротюк народився 12 квітня 1945 року в бразильському Прудентополісі (південний штат Парана) в сім'ї з українським корінням, другий син Жоао (Івана) Соротюка та Юстини Гудими. Його прадід і прабабуся, Семен та Єфросинья Сиротюки, родом із села Вертелка Тернопільської області. У Південну Америку вони виїхали великою родиною – мали 8 дітей – наприкінці ХІХ століття, 1895 року. Нову батьківщину Сиротюки, як і багато їхніх земляків, знайшли у Бразилії – там під час реєстрації їхнє прізвище помилково записали як Соротюк. На новому місці народився батько Вітторіо, а згодом і він сам. Незважаючи на необхідність адаптуватися в новому мовному та культурному середовищі, Соротюки трепетно ставилися до рідної мови, культури та звичаям, дбайливо передаючи їх дітям – завдяки цьому Вітторіо чудово говорить українською, знає історію та традиції своєї історичної батьківщини.
Студентські роки: участь у протестах, арешти та тортури
З дитинства Вітторіо тягнувся до знань і добре встигав з усіх предметів, а після закінчення школи він, вирішивши стати адвокатом, закінчив юридичний факультет Федерального університету Парани. Під час навчання брав участь у студентських протестах проти авторитарного режиму в Бразилії, за що його неодноразово заарештовували і навіть катували. 1970 року Вітторіо емігрував від переслідування бразильської влади до Чилі, де під час одного зі студентських мітингів познайомився з племінницею президента країни Сальвадора Альменде – Еліаною, з якою незабаром одружився. Через три роки в результаті військового перевороту, влаштованого Аугусто Піночетом, Альменде був повалений, а потім і вбитий, а Соротюка знову заарештували і катували – цього разу на сумнозвісному Національному стадіоні в Сантьяго. Дивом уцілівши, Вітторіо повернувся до Бразилії. Працював за своїм професійним профілем – юристом, при цьому його діяльність була пов'язана з екологією та збереженням навколишнього середовища. Соротюк зробив серйозну кар'єру: був директором Інституту надр, картографії та флори, членом Національної ради з довкілля, спеціальним помічником губернатора, міністром довкілля штату Парана.
"Намагаємося робити все, щоб бразильські українці не забували рідного слова"
Другим не менш – а, можливо, й більше – важливим напрямом своєї діяльності Соротюк вважає створення та розвиток українських організацій Бразилії, які допомагають діаспорянам триматися разом, не "розчиняючись" у чужій країні. У цій латиноамериканській країні мешкає майже півмільйона українців, і особливо густонаселеним штатом є Парана – недарма на чемпіонаті Бразилії з футболу його репрезентує дівчина в українському національному костюмі. У Парані є міста, населення яких суцільно складається з українців – так, у Прудентополісі, де народився Соротюк, із 50 тисяч жителів 38 тисяч – українці. Не дивно, що у місті працюють українські організації, в яких діаспоряни можуть поспілкуватися та отримати будь-яку допомогу – юридичну, соціальну, побутову. Тут є майстерні з шиття вишиванок, а мистецтву створення писанок навчають навіть у школах – до речі, пам'ятник писанці, встановлений в Українському меморіалі у бразильському місті Куратіба, розписував рідний брат Вітторіо. Великою популярністю в країні користується і українська кухня – особливо борщ, вареники, ковбаса та квашені огірки і капуста. Багато в чому поширенню української культури та традицій Бразилія – і Україна – завдячують саме Соротюку, який займається популяризацією історії та культури нашої країни. Але найголовнішим завданням Соротюк вважає збереження української мови, яку він називає найголовнішою проблемою діаспорян. "Намагаємося робити все, щоб нові покоління бразильських українців не забували рідного слова, – каже він. – Українську мову вивчають у суботніх та недільних школах, на курсах в Університеті Парани, де ця дисципліна є обов'язковою". З подачі Соротюка українська мова вже стала другою офіційною у його рідному місті Прудентополіс у штаті Парана.
"Ми всі хочемо, щоб Україна якнайшвидше перемогла"
На своїй історичній батьківщині Вітторіо Соротюк побував майже через півтора століття після того, як його прадід і прабабуся поїхали з рідної Вертелки – у жовтні 2023 року. У село Соротюк із дружиною Еліаною приїхав у недільний ранок, тому разом із супроводжуючими одразу ж подався до церкви, де на той час перебували майже всі його земляки. Вже за пів години він обіймався зі своїми численними далекими родичами, точніше, їхніми нащадками: виявилося, що добра половина Вертелки, а це близько 400 осіб, зараз носять прізвища Сиротюк та Заборські – так звучить дівоче прізвище прабабусі Вітторіо. "Завжди мріяв побувати там, звідки мої предки поїхали до Південної Америки, – писав після цього візиту Соротюк у соціальних мережах. – Побачити місця, звідки веде свою історію мій рід. Тепер же мрію приїхати туди ще раз на більш тривалий час, щоб більше дізнатися про саме село, його історію і прекрасних людей, які там живуть. Там моє коріння і моє серце". На запитання, чи не боявся він їхати в Україну під час воєнних дій, Соротюк відповів: "У цьому світі небезпека існує скрізь, тому нам залишається лише вірити у краще. У діаспорі Бразилії багато вихідців із Тернопільської, Львівської та інших областей, які всією душею вболівають за Україну. Ми дуже хочемо, щоб Україна якнайшвидше перемогла, і вже зараз активно розробляємо проєкти співпраці між нашими країнами в економічному, освітньому, культурному та інших напрямах". Також Соротюка дуже хвилює тема Голодомору, про трагедію якого, на його погляд, у світі не варто забувати. За його участю було перекладено португальською мовою книжку Володимира Сергійчука "Голодомор 1932-1933 років як геноцид українського народу".
"Світ для України не повинен бути вигідним для агресора"
У лютому 2025 року, напередодні третьої річниці початку повномасштабної російської агресії, Соротюк виступив з промовою під час акції Українсько-Бразильської центральної Репрезентації, що відбулася на площі України в місті Куратиба, президентом якої він є. Згадавши про тисячі загиблих та мільйони, які змушені залишити свої будинки та виїхати, зокрема і за кордон, він зауважив, що "мир для України не має бути миром, вигідним для агресора".