Від порятунку життя на війні до посттравматичного зростання: оборонець Маріуполя допомагає побратиму відновитися після полону

На початку повномасштабного вторгнення морські піхотинці Антон Кобильник та Олександр Дідур разом боронили Маріуполь. Під час одного з боїв на території міста ворожий танк влучив у будівлю, де перебували військові. Унаслідок удару Олександр отримав тяжкі поранення, а Антона притиснула бетонна плита.

Попри контузію та власні травми, Антон зміг вибратися з-під завалу і знайшов свого побратима. Розуміючи, що чекати допомоги немає звідки, він самотужки витягнув Олександра, врятувавши йому життя.

Після цього їхні шляхи розійшлися на довгі місяці. Важкопоранений Олександр невдовзі потрапив у російський полон, де провів 15 місяців. Після повернення в Україну він отримав комплексну підтримку від проєкту Ріната Ахметова "Серце Азовсталі": пройшов реабілітацію, отримав власну квартиру та долучився до програм перекваліфікації ветеранів. Згодом захисник пройшов навчання й став тренером із посттравматичного зростання.

Антон після поранення продовжив оборону Маріуполя, намагався прорватися з оточення, а згодом також потрапив у полон. Там він провів понад три роки, переживши катування, постійний психологічний тиск і знущання. Повернувшись додому після 37 місяців неволі, він розпочав шлях відновлення.

Одним із тих, хто почав допомагати Антону став його врятований побратим Олександр. Уже як тренер з посттравматичного зростання він підтримував друга на шляху повернення до цивільного життя та пошуку нових сенсів після пережитого.

Сьогодні обидва захисники є прикладом того, що навіть після найважчих випробувань людина здатна не лише відновитися, а й знайти нові можливості для розвитку. Історія Антона та Олександра демонструє суть посттравматичного зростання – коли пережитий досвід стає основою для нової ролі, нових цілей та допомоги іншим.

У "Серці Азовсталі" наголошують: підтримка ветеранів має виходити далеко за межі лікування чи соціальної допомоги. Важливо створювати можливості для самореалізації, розвитку та повернення контролю над власним життям. Саме тому одним із ключових напрямів роботи організації є програми посттравматичного зростання, у межах яких ветерани не лише відновлюються самі, а й стають наставниками для своїх побратимів.

Сьогодні Антон і Олександр мріють знову працювати разом в одній команді. Але тепер – не на полі бою, а допомагаючи іншим захисникам знаходити сили для нового етапу життя після війни.