В Україні працівника СІЗО мобілізували в день подання документів на бронювання, він пішов до суду: чим все скінчилось

Почав служити після вироку суду
Google Subscribe

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google

Підписатися

Співробітника Кропивницького СІЗО  мобілізували у день подання документів на бронювання. Тож чоловік вирішив оскаржити накази про призов на військову службу та зарахування до військової частини. 

У позовній заяві громадянин вимагав звільнити його з військової служби. Що вирішив суд, розповідає Судово-юридична газета.

Позиція позивача

Громадянин розповів, що 23 лютого 2026 року його прийняли на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України та призначили на посаду молодшого інспектора другої категорії відділу режиму й охорони державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор".

За його словами, 3 березня 2026 року установа направила до територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи для оформлення йому бронювання та відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

І того ж дня  чоловік пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби. Наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 3 березня 2026 року №684 його призвали на військову службу під час мобілізації та направили для проходження служби до військової частини.

Наказом командира військової частини від тієї ж дати №62 чоловіка зарахували до списків особового складу та призначили на посаду солдата резерву запасної роти.

Звертаючись до суду, позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині його призову на військову службу та направлення до військової частини. Він також вимагав скасувати наказ командира військової частини в частині зарахування його до списків особового складу та призначення на посаду, а також зобов’язати військову частину ухвалити рішення про його звільнення з військової служби й виключити зі списків особового складу.

Позивач наголошував, що був належним чином заброньований ще до призову. На його думку, неврахування цієї обставини територіальним центром комплектування та соціальної підтримки призвело до незаконного призову і подальшого зарахування до списків особового складу військової частини.

Водночас на виконання ухвали суду Кропивницький слідчий ізолятор повідомив, що станом на 2 та 3 березня 2026 року рішення уповноваженого органу про бронювання працівника не було ухвалено.

Позиція ТЦК

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки заперечував проти задоволення позову. Відповідач зазначив, що на момент призову чоловік перебував на військовому обліку як військовозобов’язаний.

Представник ТЦК нагадав, що призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані, які заброньовані у встановленому порядку та перебувають на спеціальному військовому обліку. Водночас сама наявність підстав для бронювання або направлення роботодавцем документів для його оформлення не означає, що військовозобов’язаний уже набув статусу заброньованої особи. 

Такий статус громадянин отримує виключно після  ухвалення відповідного рішення, зарахування на спеціальний військовий облік і внесення відомостей про надану відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Відповідач наголосив, що не було жодних підтверджень наявності у позивача оформленого бронювання, відстрочки від призову або зарахування на спеціальний військовий облік станом на момент видання наказу про призов. Витяг із застосунку Резерв+, сформований 5 березня 2026 року, також не підтверджував наявності відстрочки станом на 3 березня, а лише відображав набуття чоловіком статусу військовослужбовця після призову.

Оскільки військово-лікарська комісія визнала позивача придатним до військової служби, а відомості про належним чином оформлені бронювання чи відстрочку були відсутні, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вважав призов правомірним.

Військова частина відзиву на позов не подала, хоча була належним чином повідомлена про відкриття провадження.

Що вирішив суд

Судом було встановлено, що станом на 2 та 3 березня рішення уповноваженого органу щодо пронювання позивача не було ухвалене. Не надав він також жодних доказів того, що до наказу про призов його було зараховано на спеціальний військовий облік у зв'язку з бронюванням або оформлено чинну відстрочку від призову.

Натомість сам факт направлення 3 березня документів для оформлення бронювання не свідчив про те, що на момент призову позивач уже був заброньований у встановленому порядку. Суд підкреслив, що навіть якби документи були направлені або отримані територіальним центром комплектування та соціальної підтримки раніше у межах того самого календарного дня, це не замінювало передбаченого законом юридичного факту оформлення бронювання та перебування на спеціальному військовому обліку.

"Бронювання і пов’язана з ним відстрочка мають бути належним чином оформлені до моменту реалізації призову. Після набуття особою статусу військовослужбовця питання припинення військової служби регулюється іншими нормами законодавства. Суд зауважив, що такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду щодо необхідності реалізації права на відстрочку до набуття статусу військовослужбовця. На момент видання наказу про призов позивач мав статус військовозобов’язаного, був визнаний придатним до військової служби та не мав оформленого бронювання і пов’язаної з ним відстрочки", – йдеться у матеріалі.

Не було встановлено й будь-яких інших підстав, зл виключали би можливість призову позивача на військову службу. Тож суд вирішив: законодавство при виданні наказу про призов чоловіка не було порушене, тож підстав для його скасування немає.

Так само не побачив суд підстав і для скасування наказу про його зарахування до особового складу військової частини. Цей наказ було видано на підставі наказу про призов, доказів порушення військовою частиною вимог законодавства позивач не надав.

Щодо вимоги позивача щодо звільнення його з військової служби – чоловіку в її задоволенні було відмовлено. Адже процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною. І навіть визнання порушень процедури призову саме собою не відновлює попереднього становища особи шляхом її звільнення з військової служби.  А у цьому випадку суд не побачив ніяких порушень – як і підстав для його звільнення зі служби. 

Звільнення військовослужбовця стосується інших правовідносин та здійснюється з підстав, визначених законодавством про проходження військової служби.

За результатами розгляду справи № 340/1975/26 Кіровоградський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову.

Як розповідав OBOZ.UA, в Україні чоловік заявив про незаконну мобілізацію і майже шість місяців перебував у СЗЧ. Він зрештою постав перед судом.

Також суд ухвалив рішення у позові лікаря, який мав бронювання і наказ про відрядження,  але його не випустили з країни на кордоні. 

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!