Ця риба була в кожному магазині СРСР: зараз її знайти буде важко
У СРСР рибний асортимент формувався не лише з того, що виловлювали у найближчих морях. Велику роль відігравав океанічний промисел: рибу ловили далеко від радянських берегів, переробляли просто на суднах і централізовано постачали в магазини по всій країні.
Згодом чимало колись буденних найменувань стали рідкістю. OBOZ.UA розповідає, яка риба була чи не в кожному радянському магазині.
Льодяна риба
У радянські часи льодяна риба була цілком звичним товаром. Її цінували за щільне біле м’ясо, майже повну відсутність різкого запаху і простоту в приготуванні.
Особливість льодяної риби в тому, що представники цього сімейства мають майже прозору кров через відсутність гемоглобіну. Промисел почав активно розвиватися у 1970-х роках, але згодом різко скоротився через зменшення далекого флоту, обмеження на вилов і дорогу логістику. Сьогодні ця риба не зникла, однак знайти її значно важче: тепер це радше рідкісний імпорт, а не звичний масовий продукт.
Оселедець-залом (каспійська чорноспинка)
Залом – це не окремий вид риби, а назва великого жирного оселедця, найчастіше каспійського, спійманого у потрібний період. Саме такий оселедець особливо цінували за насичений смак, щільну текстуру і високу жирність. У деяких регіонах, зокрема в Поволжі, він був не делікатесом, а цілком звичним продуктом.
Залом добре підходив для засолювання, бо міг містити до 20–25% жиру, завдяки чому не пересихав і добре зберігався. Але з часом ситуація змінилася: греблі на Волзі, зміна течій і порушення нерестових шляхів вплинули на природні маршрути риби. У результаті великі жирні екземпляри стали рідкістю, а сам залом практично зник як масове явище.
Пристипома
В СРСР вона була доволі звичною рибою на прилавках, хоча більшість покупців навряд чи замислювалася, що саме стоїть за цією назвою. Найчастіше йшлося про морську рибу, яку виловлювали в Атлантиці, переважно біля берегів Західної Африки.
Популярність пристипоми була пов’язана з масштабом радянського океанічного промислу. Її цінували за щільне м’ясо, невелику кількість кісток і здатність добре зберігати форму після розморожування. Коли у 1990-х роках скоротився доступ до закордонних районів вилову, така риба майже зникла з масового продажу. Сьогодні вона існує, але вже не сприймається як звичний і доступний продукт.
Сардинела
Сардинела в радянські часи була помітною частиною рибного асортименту, хоча тепер про неї згадують нечасто. Це невелика морська риба, близька до сардини, яку активно виловлювали біля західноафриканських берегів. Для системи масового постачання вона була дуже зручною: компактна, достатньо жирна і придатна для переробки.
Сардинела добре підходила для консервування, бо зберігала форму і давала передбачуваний результат у промисловому виробництві. Саме тому вона органічно вписувалася в радянську модель "вилов – заморожування – переробка – розподіл".
Івасі
У 1970–1980-х роках цю рибу виловлювали на Далекому Сході у величезних обсягах, а консерви "Сардина івасі" були звичним товаром. Для багатьох це був один із найтиповіших смаків тієї епохи.
Згодом івасі майже зникли, причому поступово: улови падали, риба змінювала маршрути, а промисел скорочувався. Це пов’язували з природними циклами, зокрема змінами температури води і кормової бази. У 2010-х роках івасі знову почала повертатися у промислові обсяги.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому дітям постійно давали риб’ячий жир і з чого його робили.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.