"Це початок нового життя": історія оборонця Маріуполя Миколи Лукача

Оборонець отримав комплексну допомогу та став власником квартири
Google Subscribe

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google

Підписатися

Захисник Маріуполя Микола Лукач у боях за місто отримав важкі поранення та потрапив у полон. У рамках проєкту "Серце Азовсталі", що є частиною Фонду Ріната Ахметова, оборонець отримав комплексну допомогу та став власником квартири.

Микола родом із Закарпаття та повномасштабне вторгнення зустрів в Маріуполі у складі морської піхоти. Тримав оборону на комбінаті ім. Ілліча. У березні 2022 в одному з боїв отримав мінно-вибухову травму. Захисник самостійно надав собі першу медичну допомогу, наклавши турнікет. Побратими евакуювали його в бункер, де лікарі змушені були ампутувати йому ногу без анестезії. Невдовзі оборонець потрапив у полон, де пробув майже 80 днів. На рідну землю Микола повернувся 29 червня 2022 як важко поранений.

Історія оборонця Маріуполя Миколи Лукача. Джерело: «Серце Азовсталі»

Далі була складна реабілітація, після чого "Серце Азовсталі" здійснило найзаповітніші мрії оборонця. Після полону захисник відвідав Карпатські гори разом зі своїми друзями та подолав усі перешкоди на рівні з ними. Також, Микола вже отримав спортивний протез від "Серця Азовсталі", а тепер захисник має і власну оселю, яка допомагає йому бути впевненим у своєму майбутньому.   

"Мені розповіли про "Серце Азовсталі". Я одразу зателефонував. Сказав про свої плани на майбутнє. Що хочу бігати, хочу ще в армії послужити. Дуже хочу знову підкорити Говерлу. Вони мені допомогли з біговим протезом. Рінат Ахметов відгукнувся, почав нам допомагати. І це дуже приємно. А тепер ще й квартира – це початок нового життя", – поділився враженнями захисник.

Історія оборонця Маріуполя Миколи Лукача. Джерело: «Серце Азовсталі»

Провести оборонців Маріуполя шляхом від реабілітації до самореалізації – одне із завдань "Серця Азовсталі". Адже після війни, поранення чи полону людині важливо не лише відновитися фізично, а й знайти нову опору, сенси та можливості для розвитку. Саме в цьому полягає суть посттравматичного зростання – ключового напряму, з яким сьогодні працює організація.