Учні зможуть робити вибір, як на Заході: особливості реформи української старшої школи
Міністерство освіти і науки готується до запуску третього етапу реформування середньої освіти – реформи старшої школи (зараз це 10 та 11 класи). З 1 вересня 2027 року старшокласники зможуть самостійно обирати не лише предмети для вивчення, а й навчальний заклад – академічний ліцей, професійний або фаховий коледж. Просто як на Заході.
Про нюанси переходу до нової школи, з якими труднощами – об'єктивними і суб'єктивними, стикаються навчальні заклади на цьому шляху, в інтерв'ю OBOZ.UA розповідає директор школи з 35-річним стажем Олег Сайко.
– Олеже Вікторовичу, ще 1990 року вас було призначено директором київської середньої загальноосвітньої школи №128. Потім стали керівником загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №128. Нині, вже майже рік, це ліцей №128 Дніпровського району Києва. А що, власне, змінилося, крім назви?
– Власне, нічого. Ми коли перереєструвалися, нам дали право навчати за всіма трьома гілками середньої освіти – початкова школа (1-4 класи), неповна середня – тобто гімназія (5-9 класи), і власне, ліцей – старша школа. Одним словом, три в одному. Ну а назвали ліцеєм.
До речі, ще років десять тому, навіть, може, раніше, у Києві з'явилося багато ліцеїв і гімназій, до яких можна було вступити після дитячого садочка (або після початкової школи), тільки успішно склавши іспити. А ми, як звичайна загальноосвітня школа, зобов'язані були приймати всіх дітей, якщо живуть неподалік. Ось зараз ми вже ліцей, але все одно зобов'язані приймати всіх.
– Те, що ви тепер – "три в одному", це нормальна ситуація?
– Не зовсім. Згідно з новим Законом про повну загальну середню освіту, його ухвалили 2020 року, головна відмінність ліцею – там мають навчатися тільки старшокласники, 10-12 класи. Власне, як і в професійних коледжах (колишні ПТУ) та фахових коледжах (колишні технікуми). А в нас – з 1 по 12 класи.
Якщо за буквою закону – це неправильно, управління з освіти його порушило. Але з іншого боку – а куди діватися? Третій ступінь, тобто старша школа, повинна мати не менше 4 класів на паралелі. У середньому в класі 30 учнів. Загалом виходить 120 осіб. У 9 і 10 класах це 240. Коли буде 12-й клас – ну загалом до 400 учнів. А в нас школа розрахована приблизно на 1100 осіб. Досить сучасна матеріальна база, плавальний басейн...
Щоб набрати, як ліцею, 1100 осіб, це треба забрати старшокласників з усіх сусідніх шкіл. А їм що тоді робити, якщо вони теж хочуть бути ліцеями? Одним словом, у нас вільних місць – з головою, і продовжуватимемо вчити всіх – і початкові класи, і гімназистів.
– Як повномасштабна війна скоригувала плани з реформування старшої школи?
– Як я вже сказав: вільних місць – з головою. А от дітей не вистачає. І проводити реформу в умовах війни дуже складно. З країни вивозять 16-річних юнаків. Ми можемо щось чітко планувати? Ні. Ми готові закривати школи, у яких залишилося менше половини учнів? Навряд чи. Уже зараз із Києва, якщо говорити про дітей, виїхало два таких райони, як Печерський і Шевченківський. У таких умовах проводити реформу – потрібні сталеві нерви.
Але сама ідея реформи – абсолютно правильна. Ми інтегруємося в Європу, таке навчання – світова практика. Ми вже на 80% реформували початкову школу: одномісні парти, сучасні підручники, вчитися 4 роки, оцінки не виставляємо. Уже завершується реформа неповної середньої школи. Треба йти далі. Закон ухвалено, його необхідно виконувати.
– Коли в наших ліцеях з'являться 12 класи?
– Першокласники, яких набрали за новим законом, уже перейшли в 6-й клас. Тож залишилося п'ять років. 12-річне навчання – це правильно, дітей треба розвантажувати, давати їм нормальну освіту. Чи зуміємо ми все це реалізувати – ось питання. Необхідна хороша матеріальна база, лабораторії, обладнання. І головне – кваліфіковані вчителі.