Блог | Школа як камера зберігання: війна змушує переписати правила української освіти
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Школи мають бути "камерами зберігання" для дітей під час війни.
Безпечними, надійними, такими, що уможливлять роботу батьків і не дадуть суспільству втратити їх робочу спроможність. Такими місцем, де дитина вчиться, соціалізується, нагодована.
Бо школа під час війни – це не просто місце, де "надають освітню послугу" з восьмої до першої чи з восьмої до шостої. Це суспільна інфраструктура безпеки, догляду, соціалізації й економічної стійкості.
А діти під час війни – це не клієнти, яких приймають та надають освітні послуги.
Вони важливий ланцюг майбутнього, а школа, особливо якщо мова йде про державну інституцію, є частиною балансу інтересів суспільства.
І діти – не лише приватна радість чи приватна проблема своїх батьків. Вони є частиною суспільства, потреби якої суспільство має включати у власну систему безпеки. Захист дитини – не лише приватна справа родини.
Ні, 30 дітей, які вчаться окремо кожен в своїм безпекових умовах, – це погана схема. Хороша схема – коли держава і супспільство визнають їх рівні права на освіту, безпеку і захист.
І забезпечують їх.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...