Про них говорили пошепки: які фільми не можна було дивитися в СРСР
Хоча партійні боси в СРСР хвалились небувалою свободою, насправді радянська цензура жорстко обмежувала доступ громадян до інформації та мистецтва. В епоху, коли "ідеологічна чистота" важила більше за художню цінність, шедеври світового кіно опинялись під такою забороною, що навіть говорити про них можна було хіба що пошепки.
Існували навіть легенди про облави міліції на квартири, де через вікна вистежували світло від телевізора, щоб вилучити заповітну касету. Хоча за сам перегляд пересічних громадян зазвичай не саджали, власники підпільних відеосалонів цілком могли "поїхати на етап" за статтею про розповсюдження порнографії чи пропаганду культу насильства. OBOZ.UA зібрав список фільмів, які особливо дратували радянських цензорів.
В основному, вони забороняли фільми, які торкались трьох тем: політики, насильства та сексу. Будь-який натяк на критику радянського ладу або прихильність до Заходу закривав стрічці доступ до глядачів в СРСР. Так само закордонні бойовики та горрори, на думку цензорів, розбещували психіку "безглуздою жорстокістю". І навіть доволі безневинна еротика прирівнювалася до порнографії, а сексуальна свобода вважалася прямою загрозою сімейним цінностям будівника комунізму. Ось сім фільмів, які були заборонені саме з цих причин.
Сяйво
Психологічний трилер Стенлі Кубрика за романом Стівена Кінга не мав шансів потрапити на радянські екрани. Жорстокість, божевілля головного героя та відверте руйнування інституту сім’ї – все це суперечило ідеалам "здорового радянського суспільства". Жанр горрору як такий взагалі не вітався, адже радянській людині не належало боятися містики чи психопатів, коли навколо панує "світле майбутнє".
Зоряні війни
Тут роль зіграла велика політика. Коли Рональд Рейган назвав СРСР "Імперією зла" і запустив програму оборони, яку охрестили "зоряними війнами", сага Джорджа Лукаса автоматично стала частиною культурного протистояння. Радянська влада сприйняла космічну пригоду як ворожу пропаганду, що підігрує американському президенту, і суворо забороняла її до самого розпаду системи.
Хрещений батько
Історія сім'ї Корлеоне вважалася небезпечною через "романтизацію криміналу". В країні, де організованої злочинності офіційно "не існувало", показувати харизматичного дона Віто та його клан було неприпустимо. Культ насилля та повага до мафіозних ієрархій тримали фільм у бані майже 20 років – до 1990 року.
Рембо 3
Якщо перші частини просто критикували за жорстокість, то третя стала "персоною нон ґрата" з суто ідеологічних міркувань. Джон Рембо в Афганістані, що воює на боці моджахедів проти радянських солдатів, – це був прямий політичний ляпас. Радянські воїни-інтернаціоналісти у стрічці показані як нелюди. У поєднанні з рекордною кількістю екранних вбивств це робило фільм головним ворогом радянських ідеологів.
Еммануель
Історія француженки, яка досліджує межі своєї сексуальності в Азії, стала для радянських цензорів справжнім нічним жахом. Ідея "вільного кохання" та сексуальних експериментів докорінно суперечила моральному кодексу будівника комунізму. Фільм визнали відвертою порнографією, а за його покази в підпільних відеосалонах переслідували особливо жорстко. Цікаво, що навіть на Заході стрічка пройшла через купу заборон, перш ніж стати класикою еротичної драми.
9 з половиною тижнів
Ситуація з цією мелодрамою була схожою. Пристрасні та психологічно складні стосунки героїв Міккі Рурка та Кім Бейсінгер демонструвалися надто відверто для радянського глядача. В країні, де при слові "секс" було заведено червоніти, подібне кіно вважалося абсолютно неприпустимим.
Останнє танго в Парижі
Драма Бернардо Бертолуччі шокувала комісію відвертими сценами та прямо зображеним сексуальним насильством. Її визнали аморальною та небезпечною для глядача. Попри те, що фільм збирав престижні світові нагороди, в СРСР він залишався табуйованим через свій "деструктивний" вплив.
Раніше OBOZ.UA розповідав, які популярні радянські фільми насправді були вкрадені на Заході.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.