Показував статус: чому в СРСР був шалено популярним мохеровий шарф

Хоча будь-яка натуральна вовна вважається висококласним і цінним матеріалом, все ж мохер не відносять до вовни найвищої категорії. Він має усі ключові якості – легкість, здатність добре утримувати тепло, повітропроникність, але при цьому є доволі кусючим. Тим не менше, в СРСР чоловічі мохерові шарфи були ознакою високого статусу.

OBOZ.UA вирішив розібратись, в чому полягала причина такої популярності цієї речі. Звісно, в усьому виявився винним той самий повсюдний дефіцит, який панував у Радянському Союзі.

Хоча виготовлений із козячої шерсті мохер не є найкоштовнішим сортом вовняної пряжі, його так само виробляли за планом, а не за потребою. Тому речей із нього бракувало. Мохерові шарфи "діставали" – вишукували через знайомих, що працюють у торгівлі або перекуповували за неадекватно великою ціною. Особливу цінність мали імпортні варіанти – з Югославії, Польщі чи Фінляндії, де стандарти виробництва пряжі були значно вищими.

Якщо родині вдавалось придбати мохеровий шарф для чоловіка, батька чи дідуся, це вважалось неабияким подарунком. Його дуже берегли, ретельно захищали від молі і завжди носили напоказ, щоби всі могли оцінити: родина цього чоловіка може собі дозволити настільки коштовну річ.

Сучасна мода теж пропонує різноманітні мохерові шарфи – як чоловічі, так і жіночі. Однак до вовни, з якої їх виготовляють, зазвичай додають доволі великий відсоток іншого волокна: бавовни, шовку, тощо. Це дозволяє зберегти здатність речі утримувати тепло, але при цьому робить її не такою колючою і більш м’якою. І, звісно, мохерові шарфи більше не є настільки дефіцитним товаром, через що вони вже не вважаються ознакою статусу, високих статків чи неабияких зв’язків.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому кольорові колготи стали мрією радянських модниць і на що жінки йшли, щоби продовжити їм строк служби.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.