Окупанти відгодовували в'язнів перед обміном: журналіст Дмитро Хилюк розповів про останні тижні у полоні
Журналіст Дмитро Хилюк, який провів у російському полоні майже 3,5 роки, розповів, що перед обміном полонених росіяни намагалися створити ілюзію нормальних умов – давали більше їжі та навіть дозволяли трохи відпочити, хоча до цього тижнями тримали людей у нелюдських умовах, знущалися та морили голодом.
Свою історію Хилюк виклав в інтерв’ю для УНІАН і поділився спогадами про останні тижні перед звільненням. Він розповів, що окупанти намагалися "підгодувати" в’язнів і підготувати їх до обміну, проте це не приховувало катувань та принижень, які передували цьому.
"Десь з середини липня і до середини серпня наші камери (тих, кого врешті звільнили) "закидали" хлібом. Коли раніше ми отримували по одному шматочку три рази на день, то тут почали годувати вже буханками. Голод страшний був, і, хоча багато хліба й не з’їси, хлопці, хто молодше, дуже радо все їли, бо хочеться. Після цього "відгодовування" хлібом нам також провели зважування", – розповідає Дмитро Хилюк.
Побої, приниження і тиск
За його словами, після викрадення у березні 2022 року його тримали у кількох місцях – від складів у Козаровичах і підвалів у Димері до СІЗО в Брянській області та тюрми у Володимирській області РФ. Він зазначив, що російські тюремники часто вдавалися до побоїв, принижень і психологічного тиску, а листи від рідних до полонених практично не доходили.
"Били на так званих перевірках. Ти вибігаєш в коридор, повертаєшся спиною, обличчям до стіни, ноги - розставлені, руки - над головою, а долоні вивернуті назовні, і називаєш своє прізвище… І саме в цей момент тебе могли вдарити дубинкою, палицею. Могли змушувати людей повзати по підлозі, падати один на одного – на кучу, обливали водою… Усіляко принижували і знущалися. Щодня змушували співати російський гімн, російські пісні. Дуже сильних побоїв завдавали рідко. Зазвичай, на допитах і, в основному, військових", – говорить Хилюк.
Окремо журналіст розповів, що полонені весь час відчували страх і голод. В’язнів могли карати, позбавляючи їжі, за будь-яку "непокору" – навіть за те, що людина недостатньо низько схилила голову перед охоронцем. Перед самим обміном ситуація різко змінилася: замість побоїв полонені почали отримувати більше їжі, їм дозволяли вмиватися, і це було очевидним сигналом, що їх готують до передачі Україні.
Умови утримання
За словами Хилюка, умови в різних місцях були відмінні, але всюди залишалися нелюдськими. У підвалах і камерах людей тримали в темряві, без доступу до нормальної води та їжі, у переповнених приміщеннях. У Брянському СІЗО полонених били на "прийомі" та змушували щодня співати російський гімн. У Пакіно у Володимирській області ставлення було трохи м’якшим, але приниження та покарання залишалися постійними.
"Нас карали тим, що позбавляли їжі. Через мене, приміром, таким чином двічі карали, бо я, на їх думку, недостатньо низько перед ними схилився (вони вважали, що перед ними всі мають схилятися, і ми дійсно гнули голови). Тобто, якщо ти сильно "борзо" стоїш, все, ви не їсте. Могли не дати або забрати хліб, якщо хтось присів на ліжко… Покарання могла викликати будь-яка поведінка, яка видавалась їм дуже свавільною чи зухвалою", – зазначив Хилюк.
Останні дні в полоні
У камері, де перебував журналіст, разом із ним були й інші відомі полонені – колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко, а також цивільні з Київщини та Запоріжжя. Хилюк розповів, що в полоні навіть відзначали дні народження – "подарунком" була пайка їжі від побратимів. Всі вели календар у голові, щоб не збитися з рахунку днів.
Хилюк згадує, що процес обміну був виснажливим і психологічно важким. Людей неодноразово готували, а потім повертали в камери, змушуючи чекати в невідомості.
"Коли нас посадили у військовий літак, я на 99,9% був впевнений, що все – додому. В повітрі ми були десь годину, може, півтори. Потім по звуках двигуна я зрозумів, що йдемо на зниження, приземляємось. Далі надійшла якась команда, нам розв’язали руки, наказали зняти пов’язки з очей. І я зрозумів, що ми вже не в Росії. Здогадувався, що в Білорусі", – каже він.
Утримання супроводжувалося холодом, голодом і знущаннями – навіть їжу в’язні змушені були їсти без допомоги рук, бо ті залишалися зв’язаними.
Раніше OBOZ.UA розповідав про те, що звільнений із полону журналіст УНІАН Дмитро Хилюк в інтерв’ю говорив, що українці здебільшого не мали змоги запам’ятати, як виглядали їхні тюремники, адже ті в більшості випадків ходили у балаклавах.
Також стало відомо, що поплічник диктатора Путіна глава Чечні Рамзан Кадиров віддавав накази використовувати українських полонених як "живий щит" для військових країни-агресора РФ. За даними слідства, під час виступу перед російськими пропагандистами глава Чечні заявив, що наказав своїм "підлеглим" не брати в полон захисників України, а розстрілювати їх на полі бою.
Крім того, СБУ встановила особи й задокументувала воєнні злочини двох росіян, які катували українських військовополонених. Це двоє працівників колонії, де утримують наших бранців. Йдеться про посадовців колонії №7 управління федеральної служби виконання покарань у Володимирській області РФ.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!