Незламні діти війни: Фонд Ріната Ахметова зібрав історії юних українців до Дня молоді

Сьогодні українські діти дорослішають в умовах війни. Хтось із них повертається з тимчасово окупованих територій, хтось досі проживає щоденні тривоги, втрачаючи рідні домівки, друзів і мирне дитинство. Та попри всі випробування, саме молодь – майбутнє України. Це покоління, яке не лише вистоїть, а й відбудує країну після перемоги. До Дня молоді Фонд Ріната Ахметова зібрав історії дітей, чиє життя змінила війна. Їхні розповіді – це свідчення незламності нового покоління українців.

Серед них – Маргарита Гаряга з Маріуполя. 8 березня 2022 року російська авіабомба зруйнувала будинок, де дівчина перебувала разом із дванадцятьма родичами. Семирічну дівчинку та її маму врятували з-під завалів і доправили до лікарні. Після поранення Маргарита майже два дні не бачила, а її матір теж зазнала важких травм. Лише після виїзду з міста вони дізналися, що з усіх, хто був у будинку, вижили лише троє – Маргарита, її мама та дівчина старшого брата. Свою історію Маргарита розповіла для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова, щоб зберегти пам’ять про своїх загиблих рідних. Попри пережиту трагедію, сьогодні дівчина знаходить сили рухатися вперед, спілкуватися з однолітками та мріяти про майбутнє.

"Хотілося б, щоб ті, хто це зробив, відчули, що я пережила. Є багато дітей, які мають такий самий досвід. Я хочу розповісти таким же дітям, як я, що вони не єдині і що потрібно жити далі. Наші історії потрібно зберігати, щоб люди знали, що таке війна", – каже дівчинка.

14-річна Вікторія Доценко з Балаклії на Харківщині пережила російську окупацію. На початку повномасштабного вторгнення вона разом із родиною майже два тижні ховалася від обстрілів у підвалі. Дівчина досі пам’ятає звук літаків, вибухи та постійний страх.

"Якось ми чуємо, як летить літак. Ми одразу так біжимо у підвал. Я пам’ятаю чітко те, що мені мама казала: щоб не пошкодило перетинки у вухах, треба було їх затискати, відкривати рот. Ми там сиділи, а над нами літали літаки. Це дуже страшно було", – пригадує Вікторія.

Проте навіть після пережитого дівчинка продовжує навчатися, займатися спортом, співати, малювати і мріє будувати майбутнє в Україні.

Ната Фесенко родом із міста Ромни на Сумщині. Попри те, що її місто не є прифронтовим, війна відчутна і там – це щоденні повітряні тривоги та обстріли. Під час однієї з атак вибуховою хвилею було пошкоджено дах її будинку, а сама дівчина пережила сильний страх. Ната також втратила друга, з яким мріяла створити рок-гурт. Хлопець загинув під час російської атаки після переїзду до Львова. Її дорослішання відбувається в умовах постійного страху та переживання за близьких. Нещодавно Фонд Ріната Ахметова виконав мрію дівчинки, подарувавши їй незабутні емоції та яскраві спогади на життя.

"Я дуже дякую Фонду Ріната Ахметова за можливість побувати у Кемпі, відпочити від війни, а також здійснити мою мрію. Допомогли потрапити на концерт гурту Kalush Orchestra. Я це хотіла з 2022 року. Я тільки заспокоїлася, що все, я не зможу потрапити. І тут такий сюрприз", – каже дівчинка.

Ці історії – доказ того, що попри війну, втрати та пережиті випробування, українська молодь продовжує мріяти, навчатися, знаходити друзів і вірити у своє майбутнє. Фонд Ріната Ахметова докладає максимум зусиль, щоби підтримати дітей та повернути їм відчуття безтурботного дитинства.