Блог | Не лише форма і плац: чому військові ліцеї знову стають потрібними

Ще кілька років тому поняття "військовий ліцей" у багатьох викликало досить передбачувану картинку: форма, шикування, суворий розпорядок і майже гарантований шлях до армії. Сьогодні для дедалі більшої кількості батьків ліцей або школа з посиленою військово-фізичною підготовкою означає не стільки ранній вибір професії, скільки середовище, де дитину привчають до відповідальності, фізичної витривалості, командної роботи і здатності діяти, коли навколо все йде не за планом.

Війна змінює значення слів. Те, що колись здавалося "військовщиною", раптом стало цілком практичною навичкою. Навіщо школяреві знати основи домедичної допомоги? Що йому дає розуміння роботи безпілотників? Для чого вчитися діяти під час надзвичайної ситуації? Після 2022 року ці запитання звучать інакше.

Дві години на тиждень і щоденна дійсність

У старших класах звичайних шкіл є програма "Захист України". Її завдання зрозуміле: дати школярам певний базовий набір знань та практичних навичок. Але між шкільним предметом і військовим ліцеєм – принципова різниця. Предмет має вузькі часові рамки. На "Захист України" в 10-11 класах передбачено лише по 2 години на тиждень. Натомість навчальні заклади з посиленою військовою підготовкою творять середовище – дисципліна, фізична підготовка, робота в команді, режим і відповідальність. І це існує не лише протягом уроку. Це частина повсякденності. І саме ця різниця, схоже, дедалі більше цікавить батьків.

Дисципліна. Це слово мало доволі жорстку репутацію. У багатьох асоціювалося з радянською школою, бездумним виконанням наказів і придушенням індивідуальності. Але дисципліна не обов’язково означає муштру. Іноді вона починається з речей майже банальних: не запізнюватись, закінчувати розпочате, тримати слово, відповідати за власні рішення, не шукати винного і вміти виконувати роботу навіть тоді, коли не хочеться. У цивільному житті це якості хорошого фахівця, підприємця, керівника або просто людини, на яку можна покластися. У критичній ситуації їхня ціна стає значно вищою.

Про те, що у суспільстві з’явилось потреба виховання молодого покоління в дисципліні і готовності в майбутньому дати раду передусім самому собі – свідчать показники набору дітей в заклади з посиленим військовим ухилом. Показовий приклад – Київський ліцей №23 "Кадетський корпус" імені Володимира Великого. Заклад державний. Поруч мінімум житлових мікрорайонів. Отже, це не "школа через дорогу". Більшість батьків, які привели туди своїх дітей, обрали таке навчання не через прописку чи найближчу адресу. Директорка ліцею Наталія Головіхіна пояснила: "До нас приходять саме ті родини, які свідомо прагнуть такого формату виховання, саме таких цінностей та військово-фізичного напрямку. Протягом останніх трьох років кількість охочих постійно зростає". А цифри цілком наочні: у 2024-му ліцей набрав 42 першокласники, у 2025 році – 44, а у 2026 – вже 50. Ще помітніше зріс набір дітей, які переходять до 5–11 класів з інших шкіл: з 42 нових учнів у 2024 році до майже 80 у 2026-му. І все це відбувається на тлі загального падіння демографії, зокрема і шкільної. За даними, наведеними Education.ua, між 2023 та 2026 роками кількість першокласників в Україні скоротилася майже на 71 тис., тобто приблизно на 23%.

Не ми перші, не ми останні...

Цікавий досвід Естонії. З осені 2023 року теоретичну частину курсу національної оборони мають пропонувати всі старші середні школи. А дослідження Міністерства оборони Естонії за 2024 рік показало доволі промовисте ставлення суспільства: 50% опитаних вважали, що оборонна освіта у школі має бути обов’язковою, ще 38% підтримували факультативний формат. Разом це 88% респондентів, які вважають, що оборонна освіта у школі повинна бути присутня в тій чи іншій формі. І йдеться про країну, яка не перебуває у стані повномасштабної війни.

Сусідня Латвія зараз фактично розширює модель військових ліцеїв. Після 9-го класу можна вступити до Професійної середньої школи полковника Оскара Калпакса, яка безпосередньо підпорядкована Міністерству оборони. Учні одночасно здобувають середню освіту, поглиблено вивчають точні науки, проходять фізичну й військову підготовку та можуть отримати кваліфікацію молодшого військового інструктора. Торік відбувся перший випуск школи. Але ще цікавіше інше: Латвія вирішила, що однієї такої школи замало. Міністерство оборони оголосило про створення другої, Військової середньої школи генерала Петеріса Радзіньша в Латгалії, з початком навчання у 2026/27 році.

Румунія. В країні діють п'ять національних військових коледжів, підпорядкованих Міністерству оборони. У попередньому навчальному році в них навчалося близько 3100 учнів. Це повноцінна система військової середньої освіти, а не факультатив. Після коледжу значна частина випускників продовжує навчання у військових вишах. Цікавий показник: на бакалавраті 2026 року три з п'яти військових коледжів мали 100% успішність, ще два, 99,38% і 96,76%.

Ліцеїв багато – сенсу мало

В Україні ж наразі працює близько 30 ліцеїв із посиленою військово-фізичною підготовкою. Чи потрібно їх більше? Можливо. Але проста арифметика тут не працює. Бо табличка "військовий ліцей" на фасаді ще нічого не гарантує. Якщо від звичайної школи заклад відрізняється лише формою, кількома стройовими вправами і суворішим розкладом, сенсу в такому масштабуванні небагато.

Начальник Львівського ліцею імені Героїв Крут Юрій Гусар звертає увагу саме на системність: "Немає розуміння кінцевої мети, звідси й відсутність комплексного підходу". Справжнє питання не в тому, скільки закладів буде на карті України. Питання в тому, що саме має отримати дитина після кількох років навчання в такому ліцеї. Чимала частина з таких закладів працює в режимі стандартної школи – прийшов-пішов. Протягом тижня звичні уроки і поміж них – години на військову тему. На противагу – у тому ж таки Львівському ліцеї імені Героїв Крут та Київському ліцеї №23 навчальний день триває від ранку і до вечора. Передбачене багаторазове харчування, власне укриття, глибокий військово-фізичний напрям, який ведуть чинні чи колишні офіцери ЗСУ. І що важливо – учні цілодобово проживають у кампусі закладу. Це вже не модель, де "військово-патріотичне виховання" відкривають за розкладом двічі на тиждень. Це зрештою і впливає на вибір батьків. Наталія Головіхіна каже про цьогорічний набір: "Ми набрали два повноцінні перші класи, 50 дітей. На тлі загальної демографічної ситуації в Україні та умов війни – це дуже хороший результат".

Утім, слід розуміти, що жоден військовий ліцей не гарантує вступу до військового вишу і точно не робить із підлітка готового офіцера. Але випускник такого закладу вже знає, що таке режим, фізичні навантаження, відповідальність, робота в ієрархічній системі та команді. А це важливо тому, що офіцерська професія складається не тільки зі знання тактики чи статутів. Офіцерові потрібно ухвалювати рішення за браку інформації, відповідати за людей, контролювати емоції, витримувати фізичне і психологічне навантаження, діяти тоді, коли простих рішень немає. Такі якості складно завантажити в людину за чотири роки університету. Вони формуються поступово.

Не повернення до казарм

Тут є принципова межа. Військова освіта XXI століття не повинна означати повернення до закритих казармених моделей минулого. Просто форма і суворий режим не працюють. Сучасний ліцей має триматися на іншій конструкції: якісна загальна освіта, спорт, сучасні оборонні навички, безпека, повага до особистості й водночас зрозумілі правила та особиста відповідальність.

Йдеться не обов’язково про бажання якомога раніше зробити з дитини військового. А про бажання краще підготувати її до життя. Покоління батьків 1990-х і 2000-х не знало що таке велика війна в Європі. З 2022 року все змінилося. Не існує прогнозів, якою буде Україна через десять чи двадцять років – які загрози чекатимуть нинішніх першокласників, коли їм буде двадцять. Тому й змінюється сама формула батьківської турботи. Раніше її суть зводилася до того, щоб убезпечити дитину від жорсткого світу. Та вже сьогодні бачення дещо інше – зробити все, щоб, зіткнувшись з тим таки жорстким світом, дитина знала, що робити. І це добре пояснює, чому зростає інтерес до навчальних закладів з військовим ухилом.