Навіщо в СРСР на емальованому посуді робили чорний обідок: пояснення

Емальований посуд був незмінним атрибутом радянської кухні: яскраві кольори, прості форми й характерна чорна смужка по краю. Чому ж виробники посуду в СРСР наполегливо залишали цю смугу, навіть якщо вона не гармоніювала з загальним виглядом виробу?

Це точно був не дизайнерський задум і не спосіб зекономити фарбу. У чому причина – читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Емаль – це склоподібне покриття, яке наносять на сталеву основу та запікають за високої температури. Вона захищає метал від корозії й робить поверхню гігієнічною.

Ключовим у цьому процесі є перший шар – ґрунтовка, що забезпечує міцне зчеплення емалі з металом. До неї додавали спеціальні оксиди – кобальту, марганцю та нікелю. Саме ці речовини створювали міцну основу, яка мала природний темний, майже чорний колір.

Під час виробництва і у використанні обідок зазнавав найбільших навантажень, тож саме його покривали чорною ґрунтовкою з підвищеною еластичністю. Вона краще трималася на металі й не давала емалі тріскати від ударів чи температурних перепадів.

Таким чином, темна смужка не лише мала практичну функцію, а й продовжувала термін служби посуду, запобігаючи появі іржі на краях.

Після ґрунтовки на більшу частину виробу наносили декоративну емаль – білу, жовту або з малюнками. Вона робила посуд привабливим, але була менш міцною. Якби не залишали чорний кант, а покривали краї кольоровою емаллю, та швидко б відколювалася, саме на згинах і стиках виникала найбільша напруга.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які звички часів СРСР можна зустріти у нових проявах.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.