Король Норвегії Гаральд V помер: на що він хворів, як підтримав Україну і хто став наступником
"Закон один для всіх": в Мінекономіки сказали, чи можна кататися джипами у горах
Наголосили на забороні пересування механізованого транспорту

Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
З нагоди 45-роковин введення обмеженого контингенту радянських військ в Афганістан та з ініціативи Інституту національної памʼяті відбувся круглий стіл щодо сучасної оцінки війни в Афганістані.
Тезово передам свою НЕЗМІННУ позицію щодо оцінки участі українців у Афганській війні.
Перед цим нагадаю, що після своєї служби в Афганістані (1983-1985) я ще в 1987 році ПУБЛІЧНО виступив за військову службу українців ЛИШЕ на території України, а перебування радянських військ в Афганістані назвав ОКУПАЦІЄЮ.
1. Так званий "интернациональный долг" в Афганістані як складова ідеології "русского міра".
На жаль, останні кілька десятків років моя позиція про МАРАЗМАТИЧНІСТЬ і НЕАДЕКВАТНІСТЬ терміну воїни-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТИ не була підтримана ні більшістю афганців, ні владою. Справа в тому, що афганська номенклатура ревно служила Кучмі, Януковичу та їх партіям, цілувала руки московським попам й водночас активно ділила посади, квартири, машини і медальки від влади. Наша ж афганська меншість брала активну участь в Помаранчевій революції, створила Афганську сотню під час Революції гідності та всіляко допомагає нашій боротьбі в російсько-українській війні. Саме війна проти України, яка прикривається черговою інтернаціонально-визвольною місією "русского міра", підтверджує мою тезу про шкідливість використання міфу про "интернациональный долг" в Афганістані.
Натомість ДО СЬОГОДНІ, офіційна афганська номенклатура гордо називає себе "воїни - інтернаціоналісти". Це при тому, що їхні так звані побратими-інтернаціоналісти з РФ в перших рядах чергової російської "интернациональной миссии" за знищення України та українців.
Відрадно, що наша позиція і передовсім 10-річна війна Росії проти незалежної України суттєво вплинула і на позицію українського суспільства. Так згідно останнього соціологічного дослідження лише 7,3 відсотка вважають війну СРСР в Афганістані - інтернаціональним обовʼязком, а 74, 2 - імперською війною, яку вів комуністичний режим.
2. Що ж робити з памʼятниками та знаками тим, хто загинув у війні в Афганістані.
На моє переконання, памʼятники, де вшановуються жертви війни мають бути збережені як символ трагедії українців, які в часи бездержавності мусили воювати за інші імперії. Натомість, на памʼятниках пропаганди "интернациональному долгу советской армии" повинні змінитися надписи або вони мають перемістися до музеїв доби тоталітаризму.
3. Що робити з афганською номенклатурою за бюджетні кошти?
Впевнений, що вже давно настав час ПОВНІСТЮ зупинити фінансову підтримку із бюджетів воюючої України афганської вір-номенклатури, яка вже більш як 30 років паразитує на "героїзмі так званих воїнів-інтернаціоналістів радянської армії в Афганістані". Водночас держава повинна поважати родини загиблих воїнів і тих, хто отримав поранення і пройшов через випробування тією війною. Бо сотні тисяч молодих українців не по своїй волі стали заручниками і жертвами афганської авантюри московських старців із політбюро комуністичної партії радянського союзу.
І спеціальні слова подяки та підтримки моїм афганським друзям, які нині передають досвід молодим воїнам ЗСУ та допомагають своєю волонтерською працею наближати перемогу над російською ордою країни-терориста війсьвого злочинця Путіна.
П.С. Подяка команді Національного військово-історичного музею України за підтримку цього заходу та цікаву й пізнавальну екскурсію залами Музею🤝
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...
Підписуйся на наш Telegram. Отримуй тільки найважливіше!
Наголосили на забороні пересування механізованого транспорту
Чутки про реінтеграцію Південної Осетії виявились передвиборчим трюком "Грузинської Мрії"
Україна готує засоби реагування на можливу мілітаризацію Росією цивільного судноплавства