Канадська акторка і співачка з українським корінням Джилл Геннессі: володарка іменної зірки на Алеї зірок

Глядачі знають Джилл Геннессі насамперед завдяки участі в серіалах "Закон і порядок" (в якому вона грала прокурора Клер Кінкейд), "Місто на пагорбі" і "Переправа через Йордан", а також фільмам "Робокоп-3" та "Реальні кабани", хоча в її фільмографії більше п'яти десятків найменувань. До того ж Геннессі талановита музикантка, яка почала свій шлях у шоу-бізнесі саме як співачка, що виступала – і заробляла гроші на життя – на вулицях і в метро Торонто. Сьогодні Джилл – відома акторка, співачка і володарка іменної зірки на Алеї зірок Канади.

"Сім'я – це бути разом і відчувати себе в безпеці"

Джилл Геннессі народилася 25 листопада 1968 року в місті Едмонтон канадської провінції Альберта. Своє походження сама Джилл називає змішаним: її пращури з боку батька були ірландцями, французами, шведами та італійцями, а в матері – українське та австрійське коріння. Батько Джилл – торговець м'ясом – вів свій бізнес у різних регіонах країни, через що сім'я змушена була часто переїжджати з місця на місце. Мабуть, у якийсь момент її матері Максін, яка працювала секретарем у великій фірмі, це набридло, і 1982 року вона пішла з сім'ї. Джилл, яка на той час була підлітком, залишилася з батьком, бабусею, молодшим братом Джоном Полом і сестрою-близнюком Жаклін, сьогодні вона – відома канадська письменниця і телеведуча. Уже тоді Геннессі знаходила душевний спокій у мистецтві – насамперед музиці. Ніхто з рідних Джилл, включно з її батьками, не вмів грати на музичних інструментах, але, за її словами, вони любили музику і ця любов у спадок передалася їй. Найприємніший спогад із дитинства Геннессі – вечори, коли батько повертався з роботи: вони всі разом сиділи на підлозі на кухні та слухали вінілові платівки із записом Елтона Джона, Джоні Мітчелл, Кет Стівенс і Carpenters. "Саме так я уявляла собі сім'ю, – зізнається Геннессі, – це бути разом і почуватися в безпеці. Сьогодні моя сім'я – музика, саме з нею я почуваюся як вдома". Джилл провела шкільні роки в Кітченері, в провінції Онтаріо: навчалася в старшій школі Стенлі-Парк, а потім закінчила коледж Гранд-Рівер.

"Гітара була моїм другом"

У сімнадцять років Джилл пішла з дому, щоб почати самостійне життя, – вона поїхала в Торонто, де сподівалася знайти роботу. Одного разу, поспішаючи у своїх справах, вона почула, як два хлопці – вуличні музиканти – грають мелодію Take It Easy гурту Eagles, пісні якого вона добре знала – її батько обожнював Eagles та часто слухав їхні композиції. Джилл почала підспівувати їм і не помітила, як пролетіло три години. Музиканти віддали їй частину зароблених грошей, і незабаром вони почали регулярно виступати разом – на вулицях, у метро, нічних клубах і кав'ярнях. Паралельно Геннессі працювала з імпровізованою комедійною акторською трупою, яка виступала в місцевих ресторанах. Бойфренд Джилл, з яким вона прожила недовго, проте багато в чому визначив її подальше життя – він подарував їй гітару і показав кілька акордів. Хеннессі пішла в магазин і купила дві збірки пісень – гурту U2 Joshua Tree і Трейсі Чепмен, відтоді кожну вільну хвилину вона присвячувала тому, що розучувала їх.

"Гітара була моїм другом, – згадує вона в інтерв'ю, – моєю сім'єю, єдиною константою в моєму житті". Згодом Джилл записала дебютний альбом Ghost in My Head, а також була почесним гостем на музичних фестивалях Indigo Girls Lilith Fair. Другий альбом Геннессі – I do – побачив світ 2015 року; критики писали, що його сила – у "глибокому та реалістичному переживанні автора пісень, якого багато артистів прагнуть упродовж усієї кар'єри, а то й усього життя, його пісні тримаються не лише на чудовій конструкції, а й на чесності, яка творить свою сувору магію". Незважаючи на такі високі оцінки, Джилл не зупинилася на досягнутому: попри зайнятість у кіно і на телебаченні, вона і сьогодні продовжує складати і записувати музику.

Успіх у театрі...

Акторську кар'єру Геннессі почала разом із сестрою – 1988 року вони з Жаклін зіграли дівчат за викликом у мюзиклі "Зв'язані на смерть". Через два роки вона – вже самостійно – з'явилася на Бродвеї в мюзиклі "Історія Бадді Голлі". Історія молодого музиканта – одного з першопрохідців рок-н-ролу, який загинув в авіакатастрофі у віці 22 років, – вразила Джилл. І сьогодні вона пишається тим, що мешкає зі своєю сім'єю саме в тому багатоквартирному будинку, де зі своєю дружиною Марією мешкав Голлі і де він зробив останні у своєму житті демозаписи.

... і кіно

У кіно Джилл дебютувала 1993 року – у фантастичному бойовику Фреда Деккера "Робокоп-3" вона зіграла доктора Марі Лазарус. Але справжній прорив на екрані акторці вдалося здійснити, увійшовши в команду кримінального серіалу NBC "Закон і порядок", в якому вона протягом трьох сезонів з'являлася в ролі прокурора Клер Кінкейд. У 2000 році Геннессі спробувала себе в іншій творчій іпостасі – стала співавтором сценарію, продюсером і співрежисером незалежного фільму "Клас акторської майстерності", після чого продовжила зніматися у фільмах і серіалах: "Нюрнберг", "Джекі", "Етель", "Джоан: Жінки Камелота", "Наскрізні поранення", "Переправа через Йордан".

Серед останніх робіт Геннессі серіали "Бик", "Єллоустоун" і "Мадам держсекретар", який передбачив вторгнення Росії в Україну за сім років до реальних подій. За словами Джилл, кіно і серіали вона любить більше за театральні постановки, оскільки на знімальному майданчику можна сперечатися зі сценаристом і режисером, а з драматургом у театрі – не можна. "Якщо ви актор у театрі, – каже вона, – ви нічого не скажете драматургу, не зміните жодного слова в діалозі, навіть якщо ваші "правки" могли б піти на користь п'єсі".

Поліглот і любителька ганяти на мотоциклі

Геннессі володіє англійською, французькою, німецькою, італійською та іспанською мовами, а ще вона дуже любить ганяти на мотоциклі в компанії зі своїм чоловіком – італійцем-байкером Паоло Мастропьетро. Цього року Джилл і Паоло відсвяткували 25-річчя весілля, у них двоє синів – Марко (з'явився на світ 2003 року) і Джанні (народився 2007 року). Джилл дуже любить готувати і 1999 року відкрила таверну Hennessy's Tavern у Нортвейлі, у штаті Нью-Джерсі, де подавали "їжу для душі", але, проіснувавши 12 років, вона закрилася.