Блог | Харків-2026

Інший Харків почався не зараз. Ще за депутатських часів я казав: Чим довше живу в Києві, тим більше люблю Харків.

Мені, звичайно, нема за що особливо любити товариша Кернеса, з яким я, м’яко кажучи, конфліктував, причому на цілком взаємних засадах, але ж зараз, коли минув час, я вимушений визнати, що – принаймні до Терехова – він був, безумовно, найефективнішим мером Харкова за всю історію.

Аналогічно мені й поготів нема за що особливо любити товариша Сталіна, для якого його передсмертна боротьба з космополітами була геть не найжахливішим діянням, але ж зараз, коли минув час, я вимушений визнати, що розстріл за паніку був одним із найадекватніших, найграмотніших і врешті-решт навіть НАЙГУМАННІШИХ рішень у "ще тій" війні, який, можливо, визначив долю Другої світової загалом.

Ми в "тереховському" Харкові – а я в Харкові всю війну! - давно звикли й до тривог, і до вибухів, і до повідомлень, що десь зовсім поруч прилетіло й загинули люди. 

Але ми звикли вже й до того, що в місті безкоштовний громадський транспорт, що на місці будь-якої події одразу ж - з ризиком для життя - працюють комунальники (досвід - власний і вже неодноразовий!), що можна безкоштовно оновити вікна (те ж саме!), безкоштовно вилікуватися (як я, коли рік тому потрапив під машину) чи вилікувати дитину (як доньку мого друга - й не брали гроші!), де в ЦНАПах (кажу як пенсіонер!) повага до людей, що місто інколи виглядає краще, ніж деякі, де немає наших проблем, а, приміром, вхід до аптеки - немов до ресторану, де під час війни з’являються книжкові магазини (я був, я купував). 

Ми не можемо звикнути лише до усіляких далеких ОЙ, ЯК ЖЕ ВИ ВСІ ТАМ; ОЙ, А В НАС ПРО ВАС ТАКЕ ПИШУТЬ; ОЙ, ВАМ ТАМ ТАК ВАЖКО; ОЙ, БУДЕ ТАКА ЗИМА ХОЛОДНА (ТАКЕ ЛІТО ГАРЯЧЕ); ОЙ, НАМ ВАС ТАК ШКОДА-ПРЕШКОДА…

З весною, Харкове, з весною, Україно!

Читайте й заздріть: я - громадянин України, я мешкаю в Харкові.

[А тут - що я писав (тоді ще російською) з цієї ж теми у ПЕРШИЙ рік війни (актуальна частина - друга, адже перша - міжнародна - вже не актуальна).]