"Гуманність – одна з основ здорового суспільства": Ольга Мацько про освіту і ставлення до тварин

Чи можна навчити гуманності так само, як математики чи мови? І чи має школа говорити з дітьми не лише про знання, а й про відповідальність за тих, хто слабший і не може захистити себе сам? Для UAnimals відповідь на ці питання давно вийшла за межі просвітницьких кампаній: організація розробила 14 уроків гуманної освіти, які отримали гриф МОН і можуть інтегруватися у шкільну програму без додаткового навантаження на дітей та вчителів.

Про те, якою людиною має виходити дитина зі школи, говоритимуть 4 жовтня у Києві на IV форумі "Освіта ДивоСвіту", який відбудеться у Pochayna Event Hall. Цьогорічна тема форуму – "Мистецтво бути". Понад 40 спікерів з освіти, бізнесу, культури, науки, державного та громадського секторів говоритимуть про освіту ширше за знання, оцінки та майбутню професію – як про середовище, у якому формуються цінності й ставлення до світу.

Одна зі спікерок форуму – керівниця департаменту стратегічних ініціатив UAnimals Ольга Мацько. UAnimals понад десять років працює у сфері захисту тварин, а під час повномасштабної війни значна частина роботи організації зосереджена на порятунку тварин, які потерпають від бойових дій. Водночас команда працює над системними змінами – зокрема над тим, щоб гуманне ставлення до тварин та відповідальність за них ставали частиною освіти дітей.

Напередодні форуму ми поговорили з Ольгою Мацько про те, чому гуманність залишається важливою навіть під час війни, як ставлення до тварин пов’язане з цінностями суспільства, навіщо уроки гуманної освіти інтегрувати у шкільну програму та чому навіть невелика дія може навчити дитину, що вона здатна впливати на світ навколо себе.

– Що для вас означає "залишатися людиною" на четвертий рік війни?

І чому саме через ставлення до живого – тварин, природи – ви пропонуєте це виховувати?

– UAnimals уже понад 10 років рятує тварин від людської жорстокості. Зараз значна частина нашої роботи – це порятунок тварин, які потерпають від війни в Україні. Ми отримуємо тисячі звернень від звичайних людей і водночас бачимо велику підтримку нашої діяльності серед військових. Для нас це дуже показово: гуманність завжди на часі, навіть під час війни. Тварини не можуть захистити себе самі, тому це маємо робити ми, люди. Але з часом ми зрозуміли, що недостатньо лише боротися з наслідками – потрібно змінювати самі причини. І тут важлива освіта. Тому логічним продовженням нашої роботи стало впровадження в українських школах матеріалів та уроків, які вчать дітей гуманного ставлення до тварин і відповідальності за них.

– Ви згадували, що у вас є мрія, щоб нове покоління сприймало світ як єдину взаємопов'язану систему. Що це означає на практиці для дитини, яка сьогодні йде до першого класу?

– Найбільше дитина формується саме в перші роки життя, тому на нас, дорослих, лежить велика відповідальність. І передусім – показувати власним прикладом, як можна дбати про світ навколо. Це можуть бути зовсім прості речі: разом погодувати тварину на вулиці чи винести їй воду, поїхати всією сім’єю до притулку або долучитися до прибирання національного парку разом зі спільнотою UAnimals – ми регулярно організовуємо такі виїзди. Але важливо не лише робити, а й пояснювати дитині, навіщо ми це робимо. Гуманне ставлення до тварин розвиває емпатію, а досвід реальної допомоги дає дуже важливе відчуття: твої дії мають значення. Не обов’язково чекати, поки хтось прийде і щось змінить, – на світ навколо себе можна впливати власними вчинками.

– UAnimals розробили 14 уроків гуманної освіти, які отримали гриф МОН. Як виникла ідея зайти саме в шкільну програму, а не обмежитися просвітою в соцмережах?

– Насправді майже будь-яку шкільну тему можна подати так, щоб дитина разом з основним матеріалом дізналася щось важливе і про тварин, гуманне ставлення до них та відповідальність. Коли ми створювали свої матеріали, для нас було принципово, щоб вони відповідали чинній програмі НУШ і не ставали додатковим навантаженням ані для вчителів, ані для дітей. Тобто вони допомагають розкривати ті теми, цінності й компетентності, які й так закладені в освітню програму, просто роблять це через близькі й зрозумілі дітям приклади. І школа тут має величезний потенціал, адже саме через освіту ми можемо системно говорити з дітьми про гуманне ставлення до тварин. А вчителі стають тими людьми, які допомагають ці цінності не просто проговорити, а зробити частиною повсякденного життя.

– Чи є вже перші результати – як діти й вчителі реагують на ці уроки? Що вас найбільше здивувало у зворотному зв'язку?

– Наші матеріали подобаються і дітям, і вчителям. Під час їх створення ми залучили досвідчених методологів і врахували сучасні підходи до навчання. Для нас було важливо не давати дітям готових відповідей. Завдання побудовані так, щоб вони самі аналізували інформацію, шукали рішення, робили вибір і могли його пояснити. Іноді ці рішення зовсім не очевидні, тому в класі виникають дискусії: діти обговорюють різні позиції, слухають одне одного, аргументують свою думку. У результаті вони не просто засвоюють певну інформацію, а вчаться самостійно мислити й формувати власну позицію.

– Дехто з батьків вважає, що жорстокість до тварин дитина "сама переросте" або що це другорядне на тлі війни. Що ви відповідаєте на такий скепсис?

– Розкажу історію. Ми також проводимо навчання для прокурорів і слідчих та запрошуємо до них різних фахівців, зокрема європейських. Один із таких експертів, Марк Рендал, розповідав про зв’язок між жорстоким поводженням із тваринами та іншими формами насильства. І міжнародна, і українська практика показує, що жорстокість щодо тварин може бути важливим маркером схильності до насильницької поведінки загалом. У таких випадках майже завжди йдеться й про інші злочини – від домашнього насильства до тяжких насильницьких злочинів. Тому гуманне ставлення до тварин – це не якесь окреме, ізольоване питання. Воно напряму пов’язане з тим, які цінності ми формуємо в суспільстві, як ставимося до слабших і наскільки поважаємо життя загалом. Гуманність – це одна з основ здорового суспільства, і виховувати її важливо з дитинства.

– Якщо після вашого виступу на форумі кожен слухач зробить одну маленьку дію – якою б ви хотіли, щоб вона була?

– Я б хотіла, щоб кожна людина зробила ту дію, до якої вона зараз готова. Насправді не так важливо, що саме це буде. Можна задонатити організації, яка рятує тварин, винести їжу чи воду безпритульним тваринам, допомогти зі стерилізацією тварини, яка живе у вашому дворі. Можна поїхати до притулку і допомогти там або просто поширити важливий допис.Наближається зима, тому варто також перевірити, чи мають коти у вашому будинку доступ до підвалів, де вони можуть сховатися від холоду. Навіть невелика дія може стати важливим першим кроком. Ми бачимо, наскільки багато дають суспільна увага й публічний розголос: вони допомагають рятувати тварин від жорстокого поводження, привертати увагу правоохоронців до таких випадків, просувати необхідні законодавчі зміни та допомагати тваринам, які потерпають від війни. Тому для мене головне – не залишатися осторонь. Не існує надто маленької допомоги: будь-яка дія має значення