Блог | Естетична медицина під час війни: погляд із Харкова

24 лютого 2022 року моє життя, як і життя мільйонів українців, розділилося на "до" та "після".

Я зустрів війну у Харкові. Моя квартира знаходиться на Північній Салтівці, це крайня частина міста, наближена до російського кордону. Саме сюди прилетіли одні з перших обстрілів. Пам’ятаю, як уже зранку сусіди почали виїжджати з валізами. Я залишився ще на кілька днів, і тільки приблизно за тиждень зміг залишити місто.

Звісно, всі записи пацієнтів на 24 лютого були скасовані. Ніхто не знав, як і коли ми зможемо повернутися до роботи. Я сам не був упевнений, чи взагалі колись знову побачу свій кабінет. Але життя, як це часто буває, бере своє. Через кілька тижнів я почав приймати пацієнтів у Києві.

Повернення до Харкова

Пам’ятаю, як здивувався, коли вже на початку квітня пролунав перший дзвінок від пацієнтки з Харкова. Вона запитала, чи проводимо ми ще процедури.

А вже 9 червня я прийняв першого пацієнта в Харкові після початку повномасштабної війни. І з цього дня почався новий етап моєї практики. Тисячі людей за ці роки пройшли через мій кабінет.

Ці люди були дуже різні, але всіх об’єднувала одна риса: ніхто не сумнівався, що ми переможемо і продовжимо жити у своєму місті, у своїй країні.

24 липня 2025 року

24 липня 2025 року два КАБи влучили у двір будинку приблизно за 100 метрів від мого робочого кабінету.

Упродовж наступних кількох годин - десятки дзвінків, повідомлень, питань від пацієнтів: чи ми живі, чи все гаразд, чи в безпеці.

Ми живі. І будемо. Бо окупанти тут тимчасово, а ми - на все життя.

Естетика - це теж про стійкість

За ці 3,5 роки я переконався: естетична медицина в Україні не зникла, вона вистояла та розвивається.

Навіть у прифронтових населених пунктах запит на послуги естетичної медицини та косметології дуже високий.

Це не про легковажність, а про гідність. Про бажання жити повноцінно. Про те, що українці не готові здаватися, навіть коли навколо війна.