Для фестивалю української кави Ющенко створив курган, а організатори побудували міст через Дніпро. Інтервʼю

В музеї "Код нації" на Київщині відбувся перший фестиваль героїчної кави "Філіжанка". Цей фестиваль не просто про каву, він про силу, пам’ять, вдячність і про нашу спільну мрію – зберегти те, що робить нас українцями. Це історія про те, як особиста втрата може перетворитися на велику справу.

Подія об’єднала більше трьох тисяч людей з усієї країни – військових, ветеранів, волонтерів, митців і просто небайдужих.

І все це – в пам’ять про захисника Артема Тєлєбєнєва, який мріяв створити українську каву з характером. Його вдова, Яна Беркут, втілила цю мрію в життя.

Про те, як усе починалося, що стоїть за цим фестивалем і що буде далі, – у розмові з генеральним продюсером фестивалю Олексієм Куліковим і директоркою БФ Revived Soldiers Ukraine Тетяною Грубенюк.

Олексій Куліков, керуючий партнер івент агенції Ant Hill, генеральний продюсер фестивалю "Філіжанка":

– Як з’явилась ідея фестивалю "Філіжанка"? І як вона перетворилася на такий масштабний захід? (Знаємо, що там зібралось понад 3000 людей)

– Я вважаю що масові свята прошиті в наш код. Це найулюбленіше – спостерігати як українці готуються до свята чи до прийому гостей. Це щось архетипічне, щось без чого неможливо відчувати себе. А отже ідея фестивалю приходить в один момент, тоді коли ти її не очікуєш. І тут головне – яким він має бути, про що він. Яку він несе історію.

А історія в нас є. Яна, вдова загиблого героя Артема Тєлєбєнєва, прийшла до нас з історією мрії, персональної та цікавої. Колись давно Артем з Яною приїхали в Київ. Починали з маленької точки, де був тільки термос з окропом, кава та паперові стаканчики. Пізніше з’явилось власне кафе і почались експерименти з кавою. Артем мріяв про створення української національної кави – з локальних інгредієнтів, зі своїм унікальним смаком і характером. І коли він загинув, Яна зрозуміла, що хоче втілити його мрію в пам’ять про нього, а ще – допомагати пораненим героям.

І придумала провести фестиваль української кави. Нам ідея дуже сподобалась і ми одразу вирішили її підтримати. Так, спільними зусиллями і за допомогою багатьох людей, народився фестиваль героїчно кави "Філіжанка".

А ви знали, що каву в Європу колись привезли українські козаки і першу кав’ярню в Відні відкрив один з них – Юрій-Франц Кульчицький запорізький козак, герой оборони Відня 1683 року. Народжений на Львівщині, він потрапив до турецького полону, де вивчив мову та традиції, зокрема рецепти приготування кави. Після перемоги над османами у Віденській битві 1683 року, Кульчицький забрав з розгромленого турецького табору військовий трофей – 300 мішків кави. Невдовзі він відкрив у Відні власну кав'ярню, яка стала першим таким закладом у Центральній Європі.

Але  тепер в нас є наші, сучасні герої й наша ціль – зберегти пам’ять про них для наступних поколінь українців. Тож, для нас це перетворилось на історію про минуле, теперішнє та майбутнє – вшанування пам’яті загиблих, допомога пораненим героям та  створення нового смаку української ідентичності – через каву. Та пошук сенсів, які об’єднують нас, в нашому поляризованому суспільстві.

– Розкажіть, що цікавого було на фестивалі?

– Було дуже багато цікавого, але розкажу найцікавіше:

• Побудувати міст через р. Дніпро за три години

Локація музею складається із поля, що лежить в болотистій місцині древнього річища Дніпра, та самого комплексу, які роз’єднані невеличкою протокою. А це значить, що міст мав бути побудований, адже логічно що для фестивалю потрібна широка галявина, від якої і створюється ефект об’єднання. І хоч ми раніше не будували мости, але точно знаємо що є доросле сценічне лего, тож ми зважились його зробити. І якщо заглянути в історію мостів, то ми точно звели найшвидший і найдешевший міст через Дніпро, а якщо замахнутись на порівняння із мостом Кирпи чи Гаванським, то ми прямо супермени.

• Побудувати курган

Курган будував особисто третій президент України – Віктор Андрійович Ющенко. І це сталося не тому, що ми не мали достатньої організаційної можливості. Це сталося по значно важливішій причині, адже коли кожен особисто додає свій фізичний вклад в майбутнє, він ділиться частинкою своєї душі, ідентичності, і на виході ми маємо щось набагато більше. Щось космічне. Саме це і відчувалось під час проведення Заходу, саме це казали нам гості: "Такого вайбу ми не відчували на жодному із Заходів, де мали честь побувати!"

Історій із бекстейджу, безумовно, набагато більше: і толока, і висушення болота, і реорганізація локацій як наслідок зливи, і допомога від байкерів та ветеранів, і купа-купа всього.

І ось, після такої підготовки, фестиваль відбувся. Ми зібрали понад 3000 людей з усієї України, серед яких було і багато військових та ветеранів, деякі з них приїхали з родинами, деякі – з інших міст. Серед кав’ярень, що брали участь у конкурсі героїчної кави з українським характером, 4 – це ветеранські бізнеси, один з них переїхав з Бердянську. Крім виступів артистів, ще проходив лекторій, де крім іншого, була практична лекція з тактичної медицини, ярмарок з різноманітними крафтовими виробами та картинами, майстер-класи та навіть були представлені деякі види військової техніки, дрони та симулятори дронового бою. А пригощала всіх справжня польова кухня!

До речі, один з результатів фестивалю – в одній з кав’ярень вже з’явилась героїчної кава в меню і вона має шалений попит! А це і є однією з цілей фестивалю!

– Хто з українських музикантів підтримав подію? Поділіться враженнями від атмосфери на фестивалі!

– Зверніть увагу, наскільки незвичною та різноманітною була наша музична програма. Фестиваль підтримали топові українські артисти зовсім різних жанрів: Kalush Orchestra, Green Grey, Тінь Сонця, PROBASS ∆ HARDI, Віктор Павлік, Dima Libra, Марта Адамчук, CXMD, PTASHKIN, Тетяна Піскарьова, Karooka. Це той випадок, коли ідея пам’яті та допомоги об’єднала артистів різних жанрів: рок, електроніка, поп, реп, хіп-хоп. І гості, які були на фестивалі, насолодились виступами своїх улюблених музикантів.

Музика на будь-який смак і люди, які там зібрались, створили унікальну атмосферу вайбу та свята!

Можу сказати, що саме атмосфера є нашим найбільшим досягненням. Це як колись в давнину, жителі селища збирались разом в певний день, щоб гуртом побудувати хату молодятам, чи сусіду – безкоштовно. Люди збирались, будували хату, а потім всім селом святкували цю подію. Співали, танцювали, куштували смаколики і, безумовно, – спілкувались. У мене самого колись був такий досвід і я був вражений вмінням українців гуртуватись.

Так і з нашим фестивалем: ми вклали безліч зусиль та вони не відчуваються, як щось важке, навпаки, ми після цього отримали ще більше енергії та бажання продовжувати.

– Чи були якісь неочікувані моменти або історії під час фестивалю, які особливо запам'яталися?

– Так, повною несподіванкою для всіх нас став візит на фестиваль духовника президента Трампа. І хто знає, чи не вплинуло це якимось чином на геополітичну ситуацію і перемовини, які відбулись пізніше? Адже він теж відчув описану вище емоцію, по-іншому подивився на нас, громадян України, і на наші цінності.

А ще – вже після виступу Kalush Orchestra, в кінці фестивалю – Олег Псюк вийшов до фан-клубу і вони разом співали Стефанію. Це було дуже щиро, зворушливо і по-справжньому, коли артист і слухачі стали єдиним цілим.

– Яку роль, на вашу думку, зіграло місце проведення – музей "Код нації" та особиста підтримка Віктора Ющенка?

– Віктор Андрійович Ющенка був знайомий з Артемом,  не раз пив каву у нього в кав’ярні за довгими розмовами. Він підтримував Яну, коли загинув Артем  і гаряче підтримав ідею збереження пам’яті про нього. І не тільки запропонував провести у себе фестиваль, але й приклав до нього багато зусиль. Чого тільки варто незабутнє видовище: Ющенко на екскаваторі. І він провів на ньому цілий день напередодні фестивалю, бо пройшли сильні дощі і треба було підготувати грунтову дорогу до приїзду чисельних гостей.

Ми були вкрай вражені, коли отримали таку підтримку, не патронатство, а саме підтримку від Віктора Андрійовича, який і словом і ділом включився в багацько процесів. А ще ми вкрай вдячні голові ради селища Гатне, Олександру Паламарчуку, який підключився до нас на самому першому етапі.

– Ви згадували, що фестиваль став першим кроком до створення всеукраїнського проєкту "Кава нації". Що це за проєкт? Хто може взяти у ньому участь?

– Фестиваль перевершив наші найсміливіші очікування. І це тільки перший крок. Ми побачили, що нас і нашу ідею зі створення рецепта кави з українським характером підтримує багато людей. І ми бачимо сенс зробити щось більше і важливіше, залучити до пошуку такого рецепта всіх українців.

Ми хочемо, щоб проєкт "Кава нації" об’єднав всю Україну і його результатом стало те, що кава за унікальним українським рецептом з’являлась у кав’ярнях не тільки в Україні, а й по всьому світі!

Тетяна Грубенюк, директорка БФ Revived Soldiers Ukraine:

– Поділіться вашими враження від атмосфери на фестивалі, особливо враховуючи, що він вийшов "теплим і майже сімейним"? Який момент фестивалю став для вас найзворушливішим?

– Ми дуже хвилювалися перед фестивалем, адже він був першим і проходив за містом. Але зранку, коли я приїхала, почали з’їжджатися гості. Знайомі розповідали, що машини паркували за кілометр до локації – це було неймовірно.  Атмосфера, що панувала вразила нас. Фестиваль вийшов неймовірно теплим, щирим та об’єднуючим, і ми відчули себе однією великою родиною.

Люди приїжджали цілими сім'ями, з дітьми та навіть домашніми улюбленцями. Особливо зворушила родина Теліженків, які приїхали з Черкас повним складом. Це показало, що пам'ять про Героїв та бажання підтримати ветеранів об’єднують людей з усієї країни, і це для нас найголовніше.

Цей день став для всіх справжньою сімейною суботою: ми дегустували каву, голосували за найкращих, вели щирі розмови, смакували куліш, насолоджувались живою українською музикою, купували українські сувеніри та багато обіймалися.

Окрема подяка родині Ющенків – Віктору Андрійовичу, пані Катерині, Віталіні – за щиру підтримку й участь у всьому. Віктор Андрійович сам працював на локації – копав, вирівнював – я ніколи не забуду цього. Завдяки злагодженій роботі великої дружньої команди нам це вдалося!

– В чому особливість цього фестивалю?

– На мою думку, особливість фестивалю "Філіжанки" – в його унікальному поєднанні пам'яті, культури та благодійності. Це захід, що вшановує пам'ять загиблого Героя Артема Тєлєбєнєва та реалізує його мрію про створення української національної кави.

Крім того, фестиваль мав важливу соціальну місію: він був присвячений підтримці поранених воїнів та ветеранів. "Філіжанка" перетворила особисту втрату вдови Артема, Яни на подію загальнонаціонального значення, яка підіймає моральний дух, сприяє єднанню та допомагає тим, хто боровся за свободу. Таким чином, "Філіжанка" – це більше, ніж кавовий фестиваль. Це подія, що поєднала в собі пам’ять, вдячність і створення нового національного символу.

– На які конкретні напрямки реабілітації підуть зібрані під час фестивалю кошти? 

– Зібрані кошти будуть направлені на кваліфіковану допомогу з медичної реабілітації у напрямку нейротравми, ураження центральної нервової системи, спинного та головного мозку, а також до та після протезну реабілітацію в Україні та закордоном.

– З якими найскладнішими випадками лікування зараз працює фонд?

– Ми дуже тісно співпрацюємо з Командуванням Медичних Сил ЗСУ. Найчастіший запит – це лікування інфекцій, надвисокі ампутації нижніх та верхніх кінцівок, складні поранення живота і як наслідок – необхідність реконструкції кишківника. На цей час готуємо до виїзду 10 важкопоранених військових, всі випадки складні, на жаль. Але якщо є хоча б 1 відсоток надії допомогти – ми за нього хапаємось.

– Ви зібрали менше, ніж планувалося. Як боротися зі зменшенням волонтерських зборів, що стає все більш помітним?

– Так, під час фестивалю вдалося зібрати 232 452 гривні. Це надзвичайно важлива сума для нас, але ми розуміємо, що це лише початок. Ми не маємо права зупинятися, адже кожна гривня — це крок до одужання та повноцінного життя наших захисників та ветеранів. Наша мета – зібрати 2 мільйони гривень, і ми наполегливо рухаємося до неї, закликаючи всіх небайдужих долучатися. Збір коштів триває, і ви можете підтримати фонд Revived Soldiers Ukraine, перейшовши за посиланням на сайті фестивалю (https://filizhanka.org.ua/) або самого фонду (https://www.rsukraine.org/).

– Чи були на фестивалі поранені ветерани, яким фонд уже допоміг? Якщо так, які в них враження про фестиваль?

– Так, звісно. Найзворушливішим моментом стало бачити, наскільки задоволені були хлопці-ветерани. Попри всі складнощі, як-от спека чи незручності пересування по соломі на протезах, вони були щасливі, відчуваючи нашу підтримку. Кожен раз, коли ми збираємось на якомусь заході – це щастя. На жаль, реалії такі, що часу на зустрічі дуже мало, тому я тішуся кожній зустрічі. Нашу команду дуже розчулив наш підопічний Роман. Він приїхав з вагітною дружиною з Хмельницька. На момент виходу статті у них вже народилася малеча і це таке щастя. До цього списку днями додалась родина Терещенків… Ми вже бачили перше фото з пологового. А незабаром чекаємо на ще одне поповнення. Хіба не заради цього варто битися, допомагати, підтримувати!

Ми вдячні кожному, хто став частиною цієї події та долучився до великої справи – підтримки реабілітації наших захисників з Revived Soldiers Ukraine та Next Step Ukraine і вшанування памʼяті Артема "Таліба" Тєлєбєнєва.