Чому в СРСР почали пекти хліб у формі цеглини: причин кілька

На полицях сучасних магазинів не так часто зустрінеш буханець хліба, випечений у формі "цеглини", тоді як в СРСР це був чи не найпопулярніший формат. А чи замислювались ви, чому в Союзі склалася саме така традиція?

OBOZ.UA покопався у технологічних картах і свідченнях очевидців і з’ясував, що причин популярності хліба-цеглини було чимало. Звісно, все упиралось в практичність та економність. Втім, формат мав і мінуси. Пригадуємо, чому такий спосіб випікання у Країні Рад став стандартом і чому від нього згодом відмовились.

Максимальна щільність у печі

На відміну від круглої паляниці чи витягнутого батона, "цеглинки" можна було ставити в печі впритул одна до одної у спеціальних формах. Це дозволяло за один цикл випікати набагато більше хліба на тій самій площі. Для країни, де потрібно було годувати мільйони людей у містах, швидкість і масовість були на першому місці.

Ідеальна логістика

Прямокутна форма – один з найкращих форматів для транспортування. хлібини ідеально вкладалися в дерев’яні лотки, а лотки – у фургони "Хліб". Простір всередині машини використовувався максимально ефективно. А ще хліб в дорозі не совався по лотку і менше деформувався під час тряски на дорогах.

Автоматизація виробництва

У СРСР робили ставку на величезні хлібозаводи, а не на маленькі приватні пекарні. Конвеєр легше налаштувати під стандартну форму. Автоматичні дозатори тіста чітко розливали масу по металевих формах, що гарантувало однакову вагу кожної одиниці – а в плановій економіці за недовіс чи перевіс могли дуже суворо спитати.

Довше зберігання

Завдяки тому, що тісто випікалося у формі, волога всередині такої хлібини зберігалася трохи краще, ніж у "вільних" подових хлібах. Товста скоринка з усіх боків захищала м’якуш від швидкого висихання, що було критично, враховуючи, що хліб не пакували в поліетилен.

Чому від прямокутної форми хліба відмовились

Зараз хліб у формі "цеглини" зустрінеш нечасто. Виявилось, що цей формат, окрім очевидних плюсів, має і чимало мінусів. Через через масове випікання у металевих формах, які щедро змащували олією (або жиром), бокові стінки прямокутного хліба часто виходили липкими, занадто засмаженими або мали специфічний присмак горілого масла. Окрім цього, через щільне прилягання форм у печі, м’якуш міг пропікатися нерівномірно, залишаючись надто глевким у центрі. До того ж відсутність герметичного пакування призводила до того, що без "дихаючої" хлібниці така буханка або швидко кам’яніла, або, при порушенні технології, ставала ідеальним середовищем для розвитку картопляної хвороби.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому радянський хліб не покривався пліснявою, а швидко черствів.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.