Чому у СРСР не любили худих жінок: пропаганда оспівувала повноту
Уявлення про жіночу красу в СРСР десятиліттями диктувалися не світовими модними тенденціями, а суворими політичними та, перш за все, економічними реаліями. Саме через це на Заході, в Європі та США, радянських жінок часто сприймали як надто повних та одягнених без належного смаку.
Чому так відбувалось і як формувались стандарти краси радянської жінки, розбиралось видання UkrMedia. Однією з основних причин називають відсутність так званих ікон стилю.
Особливо помітним це стало у 1959 році, коли генсек КПРС Микита Хрущов разом із дружиною відвідав США. Його дружина Ніна, вбрана у цілком пристойні за радянськими мірками речі, на тлі елегантної та витонченої Жаклін Кеннеді мала жахливий вигляд. Її мішкувата сукня з неоковирним квітковим принтом, створювала разючий контраст з дизайнерським вбранням улюблениці всієї Америки, красуні Джекі.
Зустріч Ніни Хрущової та Джекі Кеннеді шокувала всіх.
Післяреволюційний період 1917 року занурив молоду радянську державу в епоху розрухи та голоду. Виживання було головним пріоритетом, тому думки про моду та красу відійшли на другий план. Цікаво, що в той час як у капіталістичних країнах жінки, здобувши право на працю завдяки фемінізму, ставали стрункішими через активний спосіб життя, радянські жінки худнули через недоїдання.
Коли економіку вдалося частково відновити, а часи масових репресій минули, в СРСР надовго запанував ідеал здорової, селянської повноти. Радянська жінка мала бути "кров з молоком": міцною, мати сильні руки та ноги, а ще широкі стегна – такий стандарт краси демонстрував готовність не тільки до тяжкої фізичної праці, але і до материнства. Державі потрібні були сильні робітниці для заводів і колгоспів та здорові матері, що народжували б нових будівельників комунізму.
На цьому тлі худорлявість асоціювалася з хворобливістю і вважалася непривабливою. Якщо робітницю відправляли до санаторію, і вона поверталася з кількома набраними кілограмами, це вважалося успішним результатом оздоровлення. Чоловіки захоплювалися пишногрудими колгоспницями з простими, відкритими обличчями.
В СРСР люди страждали від недоїдання, тому худорлявість вважалась ознакою бідності та нездоров'я. Джерело: Створено за допомогою ШІ
Коли рівень життя дещо зріс, і жінки перестали думати лише про виживання, то почали обережно поглядати на західні тенденції. У 1930-ті роки в Європі та Америці також були популярні пишні форми, тому щодо фігури радянські жінки не мали комплексів. Натомість вони запозичили інший тренд – моду на світле волосся. Відтоді еталоном краси стала жінка в стилі популярної радянської акторки Любові Орлової.
При цьому якісних фарб для волосся жінки в СРСР не мали, як і хорошої косметики взагалі. Для освітлення пасм використовували перекис водню. Агресивний хімікат негативно позначався на якості шевелюри – волосся хоч світлішало, також робилося сухим і ламким. Тому в моду увійшли складні укладки, які дозволяли приховати стан волосся, але заразом додавали жінкам зайвого віку.
Насолоджуватися мирними модними віяннями довелося недовго. Друга світова війна знову змусила забути про красу. У перше повоєнне десятиліття ситуація повторила сценарій післяреволюційних років: розруха, голод, і, як наслідок, виснажені, худі жінки. Набрати хоча б кілька кілограмів було справжньою розкішшю.
За ці десять років у Країні Рад відродився культ міцного, робітничо-селянського тіла. Ідеальна радянська жінка мала нагадувати монумент "Батьківщина-мати": могутня, м'язиста, здатна на своїх плечах винести з поля бою пораненого солдата. Лише у 60-70-ті роки повернувся тренд на стрункість. В моду увійшла фігура "пісочний годинник". Цінувалась тонка талія у поєднанні з розвиненими плечима, пишними грудьми та широкими стегнами.
Радикальний злам стереотипів відбувся у 1980-х. Проривом став вихід на радянський ринок німецького журналу "Burda Moden", який приніс із собою нові, західні стандарти. А у 1988 році в Москві відбувся перший в історії СРСР конкурс краси, що остаточно змінило правила гри.
З цього моменту країну охопила справжня гонка за стрункістю. Новим ідеалом стала висока, граційна та довгонога модель — повна протилежність образу жінки, який десятиліттями оспівувала радянська пропаганда.
Раніше OBOZ.UA розповідав, за що в СРСР соромили жінок.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.