Боровся за Україну, рятував мову і попереджав світ про Путіна: історія життя убитого у Львові Андрія Парубія
30 серпня 2025 року у Львові був застрелений відомий український політик і державний діяч Андрій Парубій. Його смерть стала шоком для суспільства та політичної еліти України. Президент Володимир Зеленський підтвердив загибель і заявив, що до пошуку вбивці залучені всі необхідні сили.
Багато українців пов’язують цей злочин із послідовною державницькою позицією Парубія, його проукраїнською діяльністю та незмінною протидією російській агресії. Москва роками ненавиділа його як одного з державотворців сучасної України. OBOZ.UA розповідає, що відомо про вбитого у Львові політика.
Дитинство та юність
Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді (зараз – Шептицький) Львівської області. Його родина мала глибокі національно-визвольні традиції: дід воював у лавах Української галицької армії, а родичі – в Українській повстанській армії. За це сім’ю репресували та вислали до Сибіру.
Він закінчив історичний факультет Львівського університету та аспірантуру Львівської політехніки, отримавши спеціальність історика та політолога. Ще студентом активно долучився до національно-визвольного руху, організовував мітинги та перші пікети у Львові. У 1989 році його навіть арештовували за політичну діяльність.
Початок політичної кар’єри
У 1990-х роках Парубій почав працювати в органах місцевого самоврядування: був депутатом Львівської міської та обласної рад. Водночас редагував науково-політичний журнал "Орієнтири" та очолював громадські організації, спрямовані на підтримку армії та національного руху.
У 1991 році разом з Олегом Тягнибоком став співзасновником Соціал-національної партії України (пізніше – ВО "Свобода"). Пізніше відійшов від цієї політичної сили та приєднався до блоку "Наша Україна".
Помаранчева революція та Євромайдан
Парубій став одним із активних організаторів Помаранчевої революції 2004 року, був комендантом Українського дому та координатором протестів. За участь у тих подіях отримав державну відзнаку.
Найбільше його ім’я увійшло в історію під час Революції Гідності 2013–2014 років. Він був комендантом Самооборони Майдану, фактично організувавши оборону протестувальників у Києві. Саме під його керівництвом загони активістів взяли під контроль урядовий квартал після втечі Віктора Януковича.
Секретар РНБО і початок війни
У лютому 2014 року, після перемоги Майдану, Парубія призначили секретарем Ради національної безпеки і оборони України. На його плечі лягла відповідальність за перші кроки оборони держави від російської агресії: анексії Криму та початку війни на Донбасі.
Він курував антитерористичну операцію, ініціював посилення охорони стратегічних об’єктів та закликав до обмеження діяльності російських медіа в Україні. У серпні 2014 року подав у відставку через розбіжності з тодішнім президентом Петром Порошенком, зокрема критикував його "мирний план", вважаючи його безперспективним.
Голова Верховної Ради
У 2014 році Парубій був обраний народним депутатом від "Народного фронту". Спочатку обіймав посаду першого заступника голови парламенту, а у квітні 2016 року став спікером Верховної Ради України.
На цій посаді він активно підтримував курс на зміцнення оборони, інтеграцію до Європейського Союзу та НАТО. Парубій наголошував, що світ має не вести переговори з Росією, а протистояти їй усіма можливими засобами.
Останні роки в політиці
На останніх парламентських виборах у 2019 році він пройшов до Ради від "Європейської Солідарності".
Парубій був одружений і мав доньку 24 років.
Боровся за своє: мова та церква
Ці дві історичні події наочно показують, наскільки віддано Андрій Парубій захищав українське — мову та державну незалежність церкви. У травні 2019 року він підписав Закон про забезпечення функціонування української мови як державної. Це був результат багаторічної боротьби за відновлення та утвердження національної ідентичності. Протягом кількох місяців у стінах парламенту точилися справжні політичні баталії: проросійські сили намагалися блокувати ініціативу, дискредитувати Парубія та затягнути ухвалення документа. Він не відступив ні на крок, доводячи, що мова – це не просто інструмент спілкування, а символ державності, нації та свободи.
5 січня 2019 року відбулася церемонія підписання Томосу Вселенським патріархом Варфоломієм, під час якої Парубій тримав у руках Томос для України. Це остаточно закріпило незалежність української церкви від Московського патріархату. Для Парубія церква була не лише релігією, а важливим елементом національної самобутності.
Попередження світу про Путіна
Зі стін парламенту Парубій неодноразово закликав міжнародну спільноту до жорсткішої політики щодо Кремля. Він прямо говорив: або світ зупинить Путіна, або наслідки його дій стануть трагічними для всього світу.
Парубій нагадував про катастрофу MH17, злочини в Сирії, замах у Солсбері, втручання у вибори та фінансування тероризму, наголошуючи: "Путіна можна і потрібно перемагати".
Нагороди та відзнаки
За свою багаторічну державну діяльність Парубій отримав низку високих нагород, серед них:
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня;
- Орден "За заслуги" ІІІ ступеня;
- Відзнаку президента України – медаль "25 років незалежності України";
- Орден Святого Андрія Первозванного від Вселенського патріарха Варфоломія.
Андрій Парубій залишиться в історії України як один із ключових діячів державотворення початку XXI століття. Він боровся за незалежність на всіх етапах – від вуличних протестів і барикад до найвищих державних посад.
Як повідомляв OBOZ.UA, У Львові на вулиці Єфремова вдень 30 серпня пролунала стрілянина. Унаслідок отриманих травм на місці загинув колишній голова Верховної Ради Андрій Парубій. У місті оголосили спецоперацію "Сирена", щоб затримати нападника.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!