Військова операція Трампа проти Куби: чи можливий "венесуельський сценарій"

Контури нового військового конфлікту вимальовуються на тлі офіційних кримінальних обвинувачень колишньому президенту Куби Раулю Кастро через збиття двох американських літаків у 1996 році. Американська влада інкримінує йому вбивство громадян США та змову з метою їхньої ліквідації, про вже писало раніше наше видання.

Трамп збирається повторити "венесуельську операцію" на Кубі

Американська преса розглядає це як підґрунтя для нової "маленької переможної війни" для Дональда Трампа після того, як військова операція проти Ірану виявилась медійно ефектною, але стратегічно – малоефективною. Так, The New York Times вважає, що обвинувачення Кастро може стати підставою для силових дій проти Куби.

Видання The Wall Street Journal йде далі, стверджуючи, що президент США Дональд Трамп робить ставку на те, що його стратегія щодо Венесуели спрацює і на Кубі. Зокрема, в матеріалі зазначається, що чиновники адміністрації Трампа приводять захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро як приклад і потенційну модель зміни режиму на Кубі. Так, під час візиту до Гавани минулого тижня директор ЦРУ Джон Реткліфф згадав справу Мадуро як попередження про те, що вимоги Трампа кубинському керівництву слід сприймати серйозно.

Кастро скоріше обере самогубство, аніж полон

Однак, якщо деякі республіканські політики демонструють впевненість щодо успішності потенційної військової операції проти Куби, то багато спостерігачів зазначають, що Куба – це не Венесуела, і успішну операцію в Каракасі, може виявитися набагато важчим повторити в Гавані, натякаючи, зокрема на майже повну відсутність кубинської опозиції, яка б могла стати фундаментом для зміни режиму.

Крім того, деякі джерела в Білому домі запевняють, що адміністрація Трампа не застосовуватиме сили для доставлення 94-річного Рауля Кастро до США для судового процесу, як це було з Ніколасом Мадуро.

Зокрема, виконувач обов'язків генерального прокурора США Тодд Бланш заявив у середу, що він навіть "не порівнюватиме ці справи". Крім того, колишній міністр закордонних справ Мексики Хорхе Кастаньєда вважає, що Кастро навряд чи здасться американцям, а "швидше застрелиться", зважаючи на свій поважний вік й небажання переживати сором полону.

Куба майже немає серйозних союзників, які б могли допомогти

З іншого боку, варто відзначити, що у сучасної Куби (на відміну від Куби радянських часів, коли СРСР фактично був гарантом безпеки для режиму Кастро) вкрай мало справжніх союзників. Очевидно, що сьогодні жоден із них не зміг би прийти їй на допомогу, якби США розпочали військову операцію або впровадили додаткові економічні заходи для повалення кубинського уряду.

Після зміни режиму Мадуро, колишній союзник Куби, Венесуела, припинила постачання дешевої нафти, а Китай і тим паче Російська Федерація зайняті іншими справами, готуючись до анексії Тайваню або застрягши у багаторічній безперспективній війні.

Відсутність опозиції на Куба – головна перешкода для швидкої зміни режиму

Однак, як зазначає WSJ, набагато більш суттєві відмінності між Венесуелою та Кубою затьмарюють нібито ідеальний план Трампа. Видання констатує, що свого часу Мадуро справедливо звинувачували у фальсифікації виборів, але в країні існував активний опозиційний рух, сильний приватний сектор і багаті на нафту та корисні копалини, що врешті й стало фундаментом зміни режиму.

Натомість Куба протягом 67 років є тоталітарною державою, уряд якої не терпить організованої політичної опозиції та ледве мириться з існуванням громадянського суспільства.

Головними елементами міцності кубинського режиму є Міністерство внутрішніх справ, збройні сили та Комуністична партія, які вирізняються високим ступенем політичної та ідеологічної єдності. Тому поки що немає видимих причин, які можуть призвести до появи на Кубі такої людини, як лідер венесуельської опозиції Делсі Родрігес. Крім того, є сумніви, що кубинська армія відмовиться від супротиву, як це зробили венесуельські генерали. На тлі тотальної бідності саме армія і поліція Куби мають привілейоване становище і високу ідеологічну лояльність режиму, що може спричинити доволі запеклий збройний спротив, обмежений тільки розміром сил і технологічним відставанням.

Тому можна констатувати, що звинувачення, висунуте США проти Кастро, який наразі не обіймає жодної офіційної посади в кубинському уряді, в першу чергу покликане посилити тиск на Гавану. На думку спостерігачів за ситуацією на Кубі, це потенційно може спричинити посилення опору комуністичному режиму, однак цього поки що недостатньо, щоб провести "безкровну" операцію як це сталось у Венесуелі.