Блог | Символічна музична скринька для Путіна, або Шедевр китайської дипломатії

Усю програму прийому путіна в Пекіні потрібно розглядати виключно крізь призму китайських традицій.

Та сама програма концерту, якою нині, захлинаючись від захвату, так вихваляються z-блогери (мовляв, дивіться, як нашого ж поважають!), — це, насправді, АБСОЛЮТНИЙ ШЕДЕВР китайської дипломатії.

Дипломатії, яка сягає корінням у конфуціанську концепцію "Лі-Юе" (Ритуал і Музика).

У Стародавньому Китаї чудово розуміли: правильна музика гармонізує державу, а вибір репертуару для прийому іноземних послів або, скажімо прямо, васалів у рамках триб'ютної системи — чітко вказував на їхнє МІСЦЕ В ХАРЧОВОМУ ЛАНЦЮЗІ та справжнє ставлення до них Імператора.

Пекін і сьогодні блискуче продовжує ці імперські традиції.

Програма, виконана військовим оркестром НВАК для путіна, — це вам не просто приємний культурний фон під качку по-пекінськи.

Це найтонший, знущальний і абсолютно БЕЗЖАЛЬНИЙ ДИПЛОМАТИЧНИЙ ШИФР. Давайте просто пройдемося плейлистом, який товариш Сі дбайливо склав для свого дорогого гостя:

"Половецькі танці" (з опери "Князь Ігор").

Сюжет, якщо хто забув, гранично символічний. Російський князь зазнає нищівної поразки, потрапляє в полон до східного володаря — хана Кончака. І той, з панського плеча демонструючи свою абсолютну могутність і поблажливість, влаштовує для бранця розкішні танці. Китайський лідер буквально малює мізансцену: ти — ЗАЛЕЖНИЙ ГІСТЬ на Сході, а я — хан, який вирішує твою долю і поки що готовий тебе трошки розважити.

"Розповідь царевича Календера" (із сюїти "Шехерезада").

Календери на Сході — це, на хвилиночку, мандрівні ДЕРВІШІ-ЖЕБРАКИ, які живуть милостинею. У казці принц втрачає своє багатство, владу і змушений поневірятися світом із простягнутою рукою. Більш точного, уїдливого і ПРИНИЗЛИВОГО ОПИСУ правителя росії, який приїхав до Пекіна випрошувати економічні крихти і технології, придумати просто фізично неможливо.

"Танець маленьких лебедів".

Ну це, панове, вже АБСОЛЮТНИЙ ШЕДЕВР політичного тролінгу, браво! На всьому нашому нещасному пострадянському просторі балет "Лебедине озеро" — це залізобетонний маркер державного перевороту, смерті вождя і краху системи. Виконання цього фрагмента головною військовою машиною Китаю перед правителем рф — це не просто ноти. Це ЧОРНА МІТКА і найпрозоріший натяк на граничну крихкість його влади, що засиділася.

"На мосту Лугоу".

Найважливіший історичний маркер для Китаю — відсилання до інциденту на мосту Марко Поло 1937 року, з якого почалася повномасштабна війна опору японському вторгненню. Цим номером Пекін ЕЛЕГАНТНО Б'Є ПО РУКАХ: у нас, мовляв, своя велика історія боротьби за виживання, ми зосереджені на власних національних інтересах і вже точно не збираємося жертвувати ними заради ваших параноїдальних авантюр.

"Незабутній вечір".

І, нарешті, фінал. Це традиційна китайська пісня, якою в КНР десятиліттями закривають головний новорічний гала-концерт на центральному телебаченні. У контексті державного візиту її сенс перекладається мовою дипломатії до образливого просто: "ШОУ ЗАКІНЧЕНО, аудієнція завершена, вам час на вихід".

Уся ця музична скринька створює композицію підкресленої, дзвінкої китайської ПЕРЕВАГИ.

У культурі Піднебесної пряме приниження гостя неприпустиме — потрібно "зберігати обличчя". Але традиція дозволяє висловити КРИЖАНЕ ПРЕЗИРСТВО через витончений символізм.

Путін і його челядь, радісно киваючи в такт, швидше за все, почули лише знайомі з дитинства мелодії. Зате китайські партійні еліти прочитали цей кришталево ясний меседж: ПІВНІЧНИЙ СУСІД СЛАБКИЙ, порожній, остаточно позбувся колишнього гонору і тепер цілком і повністю теліпається в нашій орбіті.

Невігластво, помножене на манію величі, — страшна штука.

ГОЛИЙ КОРОЛЬ сидів у Пекіні, слухав музику про своє політичне банкрутство і, ймовірно, вважав себе володарем півсвіту. Яка все-таки вражаюча, КЛІНІЧНА ГЛУХОТА.