Мадяр б’є по російському впливу, але тримає Україну в блокаді: чого чекати від прямої розмови із Зеленським

Після приходу Петера Мадяра Угорщина почала помітно змінювати відносини з Росією. І це вже видно не лише із заяв політиків. 8 вересня Будапешт оголосив про висилку десяти російських дипломатів, звинувативши їх у діяльності, несумісній із дипломатичним статусом. За Віктора Орбана такий крок було важко уявити. Нова влада демонструє Москві, що старих правил більше немає. Але позбутися російського впливу одним рішенням уряду не вийде. Угорщина досі отримує більшу частину нафти та значну частину газу з Росії. Є ще "Пакш-2", який будує "Росатом". Тому Мадяр може висилати дипломатів, але не може так само швидко відмовитися від російських енергоносіїв.

І тут виникає головна суперечність нової угорської політики для України. Щодо Москви Мадяр готовий діяти жорсткіше, а щодо Києва багато в чому продовжує лінію Орбана. Будапешт визнає Росію загрозою, але не знімає претензій до України через угорську меншину на Закарпатті, хоча українці вже зробили кілька кроків назустріч: погодилася на зміни у сфері прав національних меншин, а Верховна Рада визнала злочини радянської влади проти угорців Закарпаття.

Проте, для Будапешта цього поки недостатньо. Угорщина знову заблокувала просування України на переговорах про вступ до ЄС, пов’язавши це питання з виконанням домовленостей щодо угорської меншини. Прихід Мадяра не зробив автоматичним покращення відносин із Києвом. Угорщина справді віддаляється від Москви, але водночас зберігає тиск на Україну. І саме це може стати найскладнішим питанням для Зеленського у майбутній розмові з нинішнім угорським лідером.

Про те, як змінюється політика Будапешта щодо Росії і чого чекати у відносинах з Україною – у матеріалі OBOZ.UA.

Перша помітна політична "агресія" проти Москви

В Угорщині змінюється ставлення до російської присутності. 8 вересня Будапешт оголосив про висилку десяти співробітників російської дипломатичної місії. Міністерка закордонних справ Аніта Орбан заявила, що вони займалися діяльністю, несумісною зі статусом дипломата за Віденською конвенцією. Угорська влада не уточнила, про що саме йдеться. Росія у відповідь назвала рішення недружнім кроком і пригрозила заходами у відповідь.

Для відносин Будапешта і Москви це незвично жорсткий крок. За даними угорського видання Telex, одночасна висилка десяти російських дипломатів стала безпрецедентною для двосторонніх відносин. Ще кілька років тому подібне рішення від угорського уряду було важко уявити. За Віктора Орбана Будапешт послідовно уникав кроків, які могли б серйозно погіршити відносини з Кремлем.

Тепер ситуація інша. Новий уряд Петерa Мадяра прагне повернути Угорщину до нормальної взаємодії з європейськими партнерами, а російська присутність стала одним із питань, де ця зміна особливо помітна. Втім, Будапешт не збирається обривати всі контакти з Москвою. Угорська влада окремо підкреслила, що висилка дипломатів не означає розриву дипломатичних відносин. Однак, після 16 років правління Орбана сама висилка одразу десяти дипломатів виглядає як дуже помітна зміна правил гри. Для Москви це означає, що в Будапешті більше не готові автоматично миритися з російською присутністю лише тому, що раніше "так було".

Росіяни в Угорщині були як у себе вдома

Російська присутність в Угорщині давно викликала запитання не лише через політику Віктора Орбана. Угорські опозиційні політики та журналісти-розслідувачі роками писали про можливу роботу російських спецслужб під прикриттям дипломатичних структур. Для нового уряду це одна з тих проблем, які дісталися йому у спадок.

Один із найвідоміших угорських журналістів, який займався цією темою, Сабольч Пані публікував розслідування про діяльність російських спецслужб в Угорщині. За його даними, частина операцій координувалася через російське посольство в Будапешті. Після однієї з публікацій проти журналіста навіть порушили справу про шпигунство. Згодом її закрили.

Особливо показовим був період після початку повномасштабної війни. Коли інші країни ЄС масово висилали російських дипломатів, їхня кількість в Угорщині, за розслідуванням Direkt36 та RTL, навпаки, зросла майже на третину. Є й оцінки чисельності російських розвідників серед дипломатів. У квітні російськомовне видання "Агентство" писало, що майже половина з 47 російських дипломатів в Угорщині могла мати зв’язки з російськими спецслужбами. Ця цифра добре пояснює, чому питання російської "дипломатичної присутності" стало таким чутливим.

Мадяр не готовий сам оплачувати енергетичний розрив

У дипломатії Петер Мадяр може рухатися проти Москви швидше, ніж в енергетиці. Вислати дипломатів можна одним рішенням уряду. Замінити російський газ і нафту – зовсім інша справа. Для цього потрібні нові постачальники, маршрути, термінали, трубопроводи, контракти і великі витрати.

Мадяр цього не приховує. Він визнає, що Угорщина не здатна швидко відмовитися від російських газу та нафти. Будапешт готовий шукати інші джерела, але не хоче залишатися сам на сам із рахунком за такий перехід. Звідси й вимоги до Європейського Союзу. Лідер Угорщини вважає, що Брюссель має допомогти країнам, які найбільше залежать від російських енергоносіїв. Якщо ЄС вимагає відмовитися від російського газу та нафти, каже угорський прем’єр, він має допомогти оплатити нову інфраструктуру, дорожчі поставки та перебудову енергетичної системи.

Тому нинішня політика Будапешта поки що виглядає подвійною. У питаннях безпеки та російської розвідки Мадяр готовий діяти жорсткіше. У питанні енергії він торгується з Брюсселем за гроші та час. І це, мабуть, найскладніша частина угорського розвороту. Відірватися від Москви політично можна досить швидко. Відірватися від російської енергетики без серйозних втрат – набагато дорожче і довше.

Головний важіль Москви

За 16 років правління Віктора Орбана Угорщина настільки прив’язала свою енергетику до Росії, що ця залежність тепер стала однією з головних проблем нового уряду. Цифри це добре показують. За даними Європейської комісії, у 2026 році понад 90% імпортованої Угорщиною нафти надходило з Росії. Частка російського газу становила близько 74% імпорту. За оцінками Єврокомісії, російські енергоносії відповідали приблизно за 2,1% угорського ВВП. Єврокомісія називає Угорщину другою в ЄС, після Словаччини, за сукупною залежністю від російського викопного палива.

Є й інші підрахунки. Центр з вивчення демократії оцінював частку російської нафти в угорському імпорті у 2026 році в 93%. У 2021 році цей показник становив 61%. Тобто за окремими напрямами залежність не зменшилася після початку повномасштабної війни, а навпаки – стала більшою.

Будапешт пояснює ситуацію географією: Угорщина не має виходу до моря, а її нафтова та газова інфраструктура історично була орієнтована на схід. Але географія – лише частина пояснення. Угорщина має доступ до альтернативних маршрутів, однак упродовж років уряд Орбана робив ставку на російські поставки, тоді як диверсифікація просувалася повільно. Російська нафта залишалася для угорської енергетики не лише звичним, а й вигідним ресурсом.

"Пакш-2" – довгострокова ядерна залежність

Проєкт "Пакш-2" став одним із найбільш складних питань для Мадяра, якщо він справді хоче скоротити залежність країни від Москви. Нові блоки угорської АЕС будує російський "Росатом". Реактори мають працювати за російською технологією, а значну частину будівництва Угорщина фінансує за рахунок російського державного кредиту. Це вже не просто закупівля енергоносіїв. Тут у гру входять технології, обладнання, паливо, фінансування і подальше обслуговування. За даними Європейської комісії, Угорщина також залишатиметься залежною від російського ядерного палива для нинішніх реакторів щонайменше до 2028 року, хоча Будапешт намагається знайти альтернативи.

Додаткові питання виникли після сильної літньої посухи. Через низький рівень води з’явилися проблеми з охолодженням АЕС. На цьому тлі Петер Мадяр публічно поставив під сумнів, чи вдасться реалізувати розширення "Пакшу" за початковим планом.

Для Москви "Пакш-2" має значення далеко за межами енергетики. Росія отримує довгостроковий економічний і технологічний зв’язок із країною ЄС. І саме атомна станція може виявитися найміцнішою ниткою, яка пов’язує Будапешт із Москвою.

Угорсько-українські відносини: що змінилося після приходу Мадяра

Звісно, проблеми та обопільні претензії, які роками накопичувалися між двома країнами, нікуди не зникли. Однак, головне, після приходу до влади Петера Мадяра Будапешт почав інакше говорити про Росію та війну проти України.

26 серпня Будапешт офіційно назвав Росію загрозою для самої Угорщини, Європи та міжнародного порядку. Урядові настанови для угорської делегації на 81-й Генеральній асамблеї ООН містять пряму оцінку російської агресії. Угорщина підтвердила підтримку суверенітету і територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах, а також право України на самооборону. Все це дає привід для певного оптимізму. Адже для Києва це зовсім інша розмова, ніж за Орбана. При цьому, Будапешт і далі вимагає змін у політиці України щодо угорської меншини. Цю тему Мадяр, як і Орбан, пов’язує з відносинами України та ЄС.

Україна зробила крок назустріч

3 вересня Верховна Рада одностайно підтримала заяву про злочини радянської військової адміністрації на Закарпатті у 1944-1946 роках. У документі йдеться, зокрема, про репресії проти угорців. Восени 1944 року чоловіків віком від 18 до 50 років затримували під приводом трудової мобілізації. Тисячі жителів Закарпаття опинилися в радянських таборах без судових рішень. Угорщина багато років порушувала цю тему у відносинах з Україною. Тепер український парламент офіційно визнав злочини радянської влади проти угорського населення Закарпаття.

Угорський парламент привітав рішення Верховної Ради. Але в Будапешті одразу нагадали про угоду України та Угорщини від 3 червня 2026 року. Там йдеться про зміни в українському законодавстві та розширення прав національних меншин, зокрема у сфері освіти й культури. Тобто історичну претензію Київ визнав, але для угорської влади цього недостатньо. Будапешт чекає інших кроків.

Угода від 3 червня 2026 року передбачає конкретні строки для законодавчих змін і рішень Верховної Ради. Петер Мадяр заявив, що Будапешт не бачить виконання домовленостей у погоджені строки. Угорська влада водночас пов’язала це питання з відкриттям перших переговорних кластерів України з ЄС, фактично поставивши європейську інтеграцію Києва в залежність від двосторонніх домовленостей.

Тут і виникла нова суперечка. Київ погодився обговорювати права угорської громади, готовий коригувати окремі практики у сфері освіти та культури і зробив крок назустріч у питанні історичних злочинів. Україна демонструє готовність говорити навіть про найбільш чутливі теми, які роками залишалися джерелом конфліктів. Будапешт при цьому не відмовився від можливості вимагати подальших поступок і розширювати перелік претензій. Якщо після виконання однієї частини угоди з’являються нові умови для розблокування євроінтеграційних рішень, виникає питання про межі компромісу.

Будапешт продовжує заблокувати переговори

8 вересня на робочій групі Ради ЄС з питань розширення Угорщина знову не погодила результати скринінгу, необхідні для відкриття другого і третього переговорних кластерів України, які стосуються внутрішнього ринку та конкурентоспроможності. Представники інших країн ЄС намагалися переконати угорську сторону погодити результати, але домовитися не вдалося. До цього Будапешт уже тричі блокував рішення на цьому етапі. Угорщина пов’язує подальший рух переговорів із виконанням домовленостей про права угорської меншини на Закарпатті. Так Мадяр, який зайняв значно жорсткішу позицію щодо Росії, продовжив лінію Орбана в одному конкретному питанні – Угорщина не відмовилася використовувати суперечку з Україною щодо національної меншини під час переговорів у ЄС.

Чи здатна особиста зустріч лідерів зняти угорську блокаду

Київ запропонував Петеру Мадяру зустрітися з Володимиром Зеленським. Речник МЗС Георгій Тихий повідомив, що українська сторона вже передала конкретну пропозицію щодо місця і часу зустрічі. Тепер відповідь має дати Будапешт.

Особиста розмова тут справді потрібна. Але чекати, що після неї Мадяр просто відмовиться від претензій до України, не варто. Він прийшов у владу як політик, який хоче показати угорцям власну силу і здатність домовлятися на вигідних для країни умовах. Ще в червні він погоджував зустріч із Зеленським саме з переговорами про права угорської меншини.

Зеленський діє інакше. Для нього головне – не допустити, щоб питання угорської громади перетворилося на постійне право Будапешта блокувати рух України до ЄС. Тому розмова може бути жорсткою. Обидва політики звикли говорити перед своєю аудиторією і навряд чи захочуть вийти із зустрічі з виглядом людини, яка поступилася.

Що Київ може запропонувати? Передусім не політичні обіцянки, а конкретні рішення. Україна вже погодилася на розширення мовних, освітніх, культурних і політичних прав угорської громади в межах домовленостей 3 червня. Далі можна домовлятися про чіткі строки виконання цих положень, спільний контроль за їх реалізацією, постійні консультації з представниками угорців Закарпаття та окремі домовленості щодо шкіл, використання мови, культурних установ і роботи місцевого самоврядування.

Є ще один важливий крок. Київ уже визнав злочини радянської влади проти угорців Закарпаття. Цю тему можна винести за межі нинішньої суперечки про ЄС – спільно вшанувати жертв, підтримати дослідження архівів, створити українсько-угорську історичну групу. Такі речі дають угорській стороні можливість отримати те, чого вона давно домагається – офіційне ставлення до трагедії угорців Закарпаття. Натомість Київ має вимагати конкретної відповіді від Будапешта: виконання домовленостей Україною не може щоразу запускати новий список вимог, а права угорської меншини не повинні автоматично означати блокування українських переговорів з ЄС.

Одна зустріч навряд чи вирішить усю суперечку. Але вона може дати результат, якщо Зеленський і Мадяр вийдуть із неї не з черговою декларацією, а з кількома конкретними домовленостями – що робить Україна, що робить Угорщина і коли Будапешт припиняє блокувати наступні етапи переговорів України з ЄС.

Буде складно, але треба йти і домовлятися

Перемога Петера Мадяра змінює характер угорської політики щодо Росії. За Віктора Орбана Будапешт дедалі відвертіше транслював позиції, вигідні Москві, а російський вплив став частиною угорської внутрішньої політики. Мадяр скористався цією темою і тепер починає виконувати частину своїх передвиборчих обіцянок. Найпомітніший сигнал – рішення вислати з Угорщини десятьох російських дипломатів. Це важливий крок, якщо врахувати, що після початку повномасштабної війни країни ЄС масово висилали російських дипломатів через підозри у шпигунській діяльності, тоді як Угорщина тривалий час цього не робила – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.

За словами Олександра Левченка, російська дипломатична присутність в Угорщині роками була значно ширшою за офіційні функції посольства. Будапешт перетворився на регіональний центр роботи російських спецслужб із Центральною Європою. Частина російських представників, яких Москва була змушена відкликати або яких висилали з інших європейських столиць, переміщувалася саме до Угорщини та Сербії. Їх цікавили не лише угорські політики, а й бізнес, депутати, лідери громадської думки та потенційні контакти в інших країнах регіону.

"Десять – це ніби і небагато, але якщо до цього було нуль, то це вже хороший початок. І це сигнал не лише росіянам, а й угорським громадянам, які можуть співпрацювати з російською агентурою: дипломатичного прикриття вже не буде", – зазначає Олександр Левченко. На його думку, цей крок важливий ще й тому, що російські спецслужби змінюють методи роботи. Сьогодні для проведення операцій дедалі частіше використовують місцевих громадян або іноземців, інструкції передають через зашифровані канали, гроші можуть переказуватися через криптовалюту. Тому скорочення кількості координаторів і можливостей для їхньої роботи ускладнює проведення таких операцій.

Окремий напрямок – гроші та бізнес. За оцінкою Левченка, нова угорська влада поступово намагається послабити економічне середовище, яке формувалося за Орбана і могло бути пов'язане з російським впливом. Йдеться про антикорупційні справи, фінансові зв'язки, непрозорі тендери та активи людей, які роками були наближені до влади. Це важливо, оскільки російський вплив, за словами експерта, часто тримається не на особистій симпатії до Кремля, а на фінансовій мотивації. Тому перекриття каналів фінансування може виявитися не менш важливим, ніж скорочення дипломатичної присутності.

При цьому зміна ставлення до Росії не означає автоматичного потепління у відносинах з Україною. Мадяр справді може бути коректнішим щодо Києва, ніж Орбан, але в питанні угорської меншини він значною мірою продовжує політику попередньої влади. Будапешт наполягає на розширенні прав угорців Закарпаття у сфері освіти, культури та використання мови. Левченко нагадує, що ці проблеми накопичувалися роками, а Україна не завжди реагувала на них вчасно. Тепер вони стали інструментом угорської політики щодо Києва та можуть використовуватися під час переговорів про вступ України до ЄС.

Саме це видно на прикладі блокування переговорних кластерів. Угорщина вже неодноразово виступала проти відкриття переговорів за окремими напрямами, посилаючись на невирішені питання національних меншин. За оцінкою Левченка, проблема може бути ширшою, ніж позиція самого Будапешта. Не виключено, що за угорським вето стоять інтереси інших країн ЄС, яким політично незручно самостійно блокувати Україну. У такій ситуації одна країна бере на себе роль формального противника, тоді як інші отримують можливість залишатися осторонь.

Є й економічний фактор. Після вступу України до ЄС зміниться система розподілу європейських коштів, і частина нинішніх отримувачів допомоги може втратити значну частину фінансування. Тому, крім політичних та історичних суперечностей, існує конкуренція за ресурси. Саме тому Україні потрібна не лише критика угорського вето, а й переговорна стратегія.

"Треба дуже тонку політику проводити: з одного боку, захищати національні інтереси, а з другого – шукати можливість знімати ці вето. Ми залежимо від них, тому маємо щось пропонувати", – вважає Левченко.

У цьому контексті особистий контакт Володимира Зеленського і Петера Мадяра може мати практичне значення.

"Йдеться не про відмову України від принципових позицій, а про пошук конкретних домовленостей, які могли б зняти угорські заперечення. Серед можливих аргументів – економічні проєкти, безпекова співпраця, додаткові гарантії для угорської меншини, зокрема фінансування або будівництво освітньої інфраструктури за рахунок українського бюджету. Україна може знайти додаткові аргументи і пропозиції, які були б прийнятними для офіційного Будапешта. Грамотно, при взаємній повазі та взаємній зацікавленості треба йти і домовлятися", – резюмує Олександр Левченко.