Провокація у Лейпцигу змінює правила гри: Німеччина дає жорстку відповідь Росії й змушує Європу визначатися. Інтерв'ю з Мережком

Берлін зробив те, чого ще недавна намагався уникати – прямо поклав на Росію відповідальність за атаку в аеропорту Лейпцига. Для Німеччини це важливий крок. Тепер йдеться не просто про підозри щодо російського сліду, а про відкриту оцінку дій Москви як частини гібридної війни проти Європи. Німецька влада вже говорить про нові санкції, обмеження для росіян, боротьбу з "тіньовим флотом" та посилення захисту критичної інфраструктури.

Важливо й те, що Німеччина намагається винести цю проблему за межі власних кордонів. Зважаючи, що країни ЄС і НАТО погодилися з оцінкою Берліна, атаки на енергетичні та інші важливі об’єкти в Європі можуть розглядатися вже як елементи однієї російської кампанії. Тепер йдеться вже не лише про те, як відповісти на конкретну атаку, а наскільки жорсткою має бути спільна політика щодо Москви. Чи достатньо просто називати російські атаки "гібридними" і щоразу чекати нових доказів і лише потім реагувати? Чи вже прийшов час перевернути цю логіку: відповідь має починатися не після атаки, а до неї.

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Німеччина офіційно поклала відповідальність на Росію за атаку, цю гібридну атаку в аеропорту Лейпцига. Берлін перейшов від припущень до прямого політичного висновку. Ця атака може стати переломним моментом для Німеччини та й Європи щодо тиску та протидії РФ?

– Певний час назад канцлер Мерц виступив з офіційною заявою, в якій чітко сказав, що Німеччина перебуває у конфлікті з Росією. Тобто це далеко не перший раз, коли Росія використовує різноманітні провокації, зокрема кібератаки, різні форми гібридної війни, провокації, дезінформацію і так далі. Причиною цього є те, що країна намагається допомогти жертві агресії. Це надзвичайно дратує Росію. Те, що сталося нещодавно, це черговий епізод, який є яскравим свідченням того, що Росія не зупиняється, продовжує поводитися дедалі нахабніше щодо Німеччини.

Німецькі спецслужби і керівництво країни це дуже добре усвідомлюють. Тому так, це може стати переломним моментом. Раніше Берлін обережно говорив про російську причетність, але тепер Німеччина офіційно назвала Росію відповідальною за атаку в Лейпцигу й оголосила конкретні заходи у відповідь. Це вже не просто оцінка спецслужб, а принципова політична позиція. Якщо ж після цього Німеччина та інші європейські країни почнуть жорсткіше бити по російських мережах, фінансах і можливостях для диверсій, тоді справді можна буде говорити про зміну підходу до Росії. Я сподіваюся, що цей переломний момент матиме серйозні наслідки і для політики щодо Росії, і що важливо, для підтримки України.

– Німеччина відповіла не лише заявою про причетність Росії. Берлін вирішив закрити російське генеральне консульство в Бонні, припинити угоду з "Російським домом" у Берліні та викликав російського посла. Крім того, Німеччина планує посилити обмеження на в’їзд для громадян РФ, тиснути на російський "тіньовий флот" і домагатися нових санкцій ЄС, зокрема обмежень на пересування для причетних до гібридних атак. Цих кроків, які озвучено, достатньо, щоб Росія відчула новий рівень тиску?

– Це дуже важливі кроки, але за нинішньої ситуації вони мають, скоріше, символічний характер, тобто, їх все-таки недостатньо. На сьогодні Німеччина має значний потенціал для посилення санкційного тиску на Росію. Берлін усвідомлює, що Кремль не припинить вести гібридну війну і не припинить провокації. Там досить багато агентури на території Німеччини. Ми це бачимо, коли, наприклад, у травні відбуваються антиукраїнські провокації. Тому не треба мріяти, що Росія зупиняється після нинішніх кроків, які також все ж потрібні. Саме тому Німеччина має посилювати тиск. Насамперед потрібно повністю політично і дипломатично ізолювати Росію, позбавити її економічних ресурсів і будь-яких можливостей, які дозволяють вести війну проти України. Тобто ще дуже багато можна зробити, і Німеччина тут має бути одним із лідерів.

Дуже важливе питання, наприклад, постачання ракет для систем Patriot. Німеччина має такі можливості, вони виробляються. Це було б виправданим і важливим кроком, у тому числі як елемент боротьби з російською гібридною агресією проти самої Німеччини.

– Вже після того, як було офіційно заявлено, що за Лейпцигом стоїть Росія, сталося ще кілька інцидентів на території Німеччини, зокрема стосовно електростанцій. Тобто це не просто якийсь окремий інцидент. Це вже така системна російська гібридна війна проти Німеччини і проти Європи загалом?

– Погоджуюсь з вами, факти вказують на те, що це не одиничний випадок. У Німеччині вже фіксували диверсії на залізниці, енергетичних об’єктах, спроби підпалів, кібератаки. Лише останніми днями розслідуються два інциденти на енергетичних підстанціях, а сьогодні стало відомо про нову можливу диверсію біля оборонного підприємства в Мюнхені. Тому я б не радив сприймати Лейпциг як завершену історію. Навпаки, це може бути лише одним із епізодів значно ширшої кампанії. Росія перевіряє, наскільки далеко вона може зайти, де проходить межа європейської реакції. Якщо відповідь буде слабкою, наступні атаки можуть стати складнішими, небезпечнішими і вже не обмежуватися диверсіями.

До речі, Росія офіційно, і Путін зокрема, заявляє про те, що вони ведуть війну проти Європи, проти Європейського Союзу. Це Німеччина, Велика Британія, хоча вона не є членом ЄС, але є європейським лідером. Це Франція. Але Німеччина, з огляду на свою вагому підтримку України, є ворогом номер один для Росії. І тут треба розуміти, що, якщо гостро і рішуче не реагувати на такі провокації, вони будуть посилюватися і можуть набувати дуже небезпечних форм, зокрема актів саботажу і терору.

Ми все це вже бачили і у Великій Британії, і на території Німеччини, і в інших країнах Європи. Тобто ця гібридна війна і провокації Росії проти Німеччини будуть тільки посилюватися. Єдиний спосіб це зупинити – давати рішучу відповідь. Німеччині та іншим країнам Європи потрібно не чекати наступного Лейпцига, а ламати цю практику заздалегідь. Інакше Росія постійно матиме ініціативу, а Європа лише реагуватиме на вже скоєні атаки.

– Цілі, які Росія переслідує, розв'язавши цю гібридну війну проти Німеччини в першу чергу і проти інших країн Європи, це не тільки фізичне знищення військових виробництв. Йдеться і про те, щоб створити хаос і страх на території європейських країн і таким чином впливати на суспільство. Мовляв, дивіться, війна може фізично перейти до вас після цих гібридних атак, якщо ви, звичайно, не припините допомогу Україні. Наскільки цей фактор може реально тиснути на європейське суспільство і політиків? Чи можлива через це зміна підходів до допомоги Україні?

– Безумовно, ви абсолютно праві, коли зазначаєте, що Росія намагається посіяти хаос. Це дуже типово для форм гібридної війни. Створення штучного хаосу, залякування, різні форми терору. Росія це робить і буде робити. Головне завдання – залякати наших європейських партнерів настільки, щоб викликати зміни у суспільній думці. Кремль сподівається, що залякана частина суспільства вимагатиме, щоб підтримка України з боку Німеччини була не такою, якою вона є сьогодні. Саме тому російські спецслужби вдаються до таких акцій залякування і терору на території Німеччини, використовуючи не тільки елементи саботажу і терору, але й різні політичні механізми, зокрема підтримку партій, які є проросійськими. І все це дійсно відбувається.

Дуже важливо не дати Росії можливості залякати німецьке суспільство. Треба пояснювати суспільству, що єдиний вихід із такої ситуації не в тому, щоб через страх і залякування піти шляхом умиротворення агресора. Навпаки, якщо ви хочете позбутися такої гібридної агресії з боку Росії, треба діяти рішучіше, ніж діє агресор. Давати рішучу відсіч, причому більш болісну, ніж самі ці провокації. Це єдиний шлях зупинити гібридного агресора.

– Заяви НАТО і Європейського Союзу були однозначними на підтримку Німеччини.

– Принаймні на цьому етапі Росія не досягає своєї мети розділити Європу через вплив цих атак. Навпаки, ми маємо консолідацію. Але треба проявляти пильність і мати координовані дії, тому що йдеться про країни-члени НАТО. Наприклад, коли відбуваються такі гострі прояви гібридної війни, є стаття 4 Північноатлантичного договору, яка передбачає консультації та координацію дій у відповідь на такі загрози.

– Колишній глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс ставить ще більш принципове питання. Він каже: якщо навіть зараз європейська реакція залишається в межах заяв, санкцій і розслідувань, то треба переходити до превентивних дій. Якщо ми називаємо це гібридною війною, то маємо діяти не після атак, а на випередження. У Європи поки що немає політичної готовності до такого підходу чи цей варіант уже реально обговорюється і може бути реалізований?

– Я повністю згоден із тезою, що має бути не реактивна, а проактивна політика. Саме історія з Лейпцигом показує, чому Європа більше не може чекати, поки станеться чергова атака, а потім з’ясовувати, хто за нею стоїть. Тому питання вже не тільки в тому, як покарати Росію за конкретну атаку. Питання в тому, як не допустити наступної. Європейські спецслужби мають не просто розслідувати такі випадки, а виявляти підготовку до них заздалегідь. Треба ламати агентурні мережі, перекривати фінансування, посилювати захист критичної інфраструктури, обмін розвідданими і контроль за людьми та структурами, які можуть працювати на Росію.

Лейпциг має стати для Європи сигналом: якщо Росія вже намагається атакувати об’єкти, пов’язані з допомогою Україні, чекати наступного удару не можна. Стримування починається тоді, коли Москва розуміє, що її операцію зірвуть ще до того, як вона буде здійснена.

– Чому саме Німеччина зараз опинилася у центрі цієї гібридної кампанії. Чи пов'язано це лише з її підтримкою України, чи Росія бачить ще й внутрішньополітичні можливості? Зокрема, найближчими тижнями в Німеччині відбудуться важливі місцеві вибори. Ультраправа "Альтернатива для Німеччини" має великі шанси вперше після Другої світової війни отримати владу в окремих землях. Чи може Росія використовувати цей фактор і намагатися посилити позиції цієї партії?

– Безумовно, тут є прямий зв’язок. Я б навіть сказав, що для Росії Німеччина зараз важлива одразу з двох причин. Перша, і головна, це її роль у підтримці України. Берлін став одним із ключових постачальників військової допомоги, тому Москва зацікавлена послабити цю підтримку. Лейпциг у цьому сенсі дуже показовий: атака була пов’язана саме з об’єктом, який має відношення до допомоги Україні. Тобто Росія б’є не випадково, вона намагається впливати на рішення Німеччини.

Але є й друга складова, внутрішньополітична. Зараз у Німеччині дуже важливий момент. 6 вересня в Саксонії-Ангальт відбудуться земельні вибори, і "Альтернатива для Німеччини" зараз випереджає основних конкурентів. Якщо ця партія отримає можливість сформувати уряд землі, це буде дуже серйозним політичним переломом для всієї Німеччини. Росія бачить у них вікно можливостей і буде намагатися підтримувати проросійські сили та партії, втручатися у виборчий процес, можливо, навіть фінансово. Є факти, коли Росія фінансує окремих проросійських політиків або сили. Я сподіваюся, що німецькі спецслужби це бачать і знають. До речі, виникають серйозні питання стосовно "Альтернативи для Німеччини". Є підозри щодо можливих контактів окремих представників цієї партії з російськими спецслужбами, а це вже питання доступу до секретної інформації та національної безпеки Німеччини. Тому "Альтернатива для Німеччини" є певною політичною загрозою.

Росія, як завжди, підтримує крайні партії, і крайньо ліві, і крайньо праві. На перший погляд це парадокс, але для путінської політики тут немає суперечності. Все, що сіє хаос, підриває стабільність, демократію і ліберальні цінності, працює на Кремль. Тому підтримка "Альтернативи для Німеччини" становить серйозну загрозу для німецького конституційного порядку, демократії та європейської безпеки.

– Наскільки, німецьке суспільство здатне витримати цей тиск? Чи можуть такі дії Росії створити серйозні проблеми для Німеччини?

– Проблеми справді можуть бути, і недооцінювати їх не варто. Німеччина має сильну державу, нормальну роботу спецслужб і політичну систему, яка здатна витримувати серйозний тиск. Але Росія намагається бити не тільки по конкретних об’єктах. Її завдання значно ширше: посіяти страх і переконати людей, що через підтримку України сама Німеччина стає небезпечним місцем.

Лейпциг тут дуже показовий. Якщо Росія справді стоїть за цією атакою, то це не просто спроба пошкодити конкретний об’єкт. Це сигнал німцям: ви допомагаєте Україні, і через це можете стати мішенню. Саме на таку реакцію російська влада і розраховує.

Найбільша небезпека в тому, що страх може перейти у політику. Люди можуть почати думати: навіщо нам допомагати Україні, якщо через це виникають проблеми вже у нас? І саме тут Росія намагатиметься використати внутрішні суперечності Німеччини, зокрема під час виборів. Але якщо німецьке суспільство зрозуміє, що його просто намагаються залякати і змусити змінити власну політику, цей розрахунок не спрацює. Росії треба показати, що шантаж не працює. Якщо поступатися після кожної провокації, провокацій стане тільки більше. Тому Німеччина має одночасно захищати свої об’єкти, викривати російські мережі і пояснювати людям, що відступ перед таким тиском безпеки не додасть.

– Якою може бути реакція Москви, якщо вона не отримає бажаного результату? Заступник голови Ради безпеки Росії Медведєв уже погрожував ударами по німецьких підприємствах, які виробляють військову техніку для України, і навіть згадував можливість ударів по об'єктах у Берліні. Чи може Росія перейти від гібридних атак до відкритого застосування сили проти Німеччини або інших країн ЄС і НАТО?

– Я хотів би насамперед, щоб Німеччина і країни Європи дуже серйозно поставилися до цієї заяви. По суті, це заява, яка наближається до офіційної позиції. Не забуваємо, що Медведєв займає високу посаду. Він не є просто приватною особою. Коли він це говорить, дуже часто він озвучує думки або, по суті, позицію Путіна. Медведєв займає високу посаду в системі національної безпеки і оборони Росії. Тому його заяви не можна сприймати як просто чергову провокацію.

Є принцип міжнародного права, закріплений у Статуті ООН, про незастосування сили або погрози силою в міжнародних відносинах. Тут ми маємо справу з прямою погрозою використати силу проти Німеччини. Це дуже серйозно і дає підстави знову використовувати статтю 4 Північноатлантичного договору та проводити консультації. Йдеться про погрозу застосування сили проти держави, яка є членом НАТО. Тому реагувати на це треба активно: ізолювати Росію, позбавляти її економічних можливостей і продовжувати підтримувати обороноздатність України.

– Якщо підсумувати все, про що ми говорили, чого очікувати найближчими тижнями і місяцями? Чи буде Росія посилювати гібридні атаки, робити їх більш масштабними і переносити їх на інші європейські країни?

– На жаль, я думаю, що Росія не зупиниться. Лейпциг не стане останнім таким випадком. Якщо Москва бачить, що за допомогою диверсій, кібератак, залякування і спроб впливати на політику можна створювати проблеми в європейських країнах, вона буде це продовжувати. Причому такі дії можуть ставати більш зухвалими, а географія може розширюватися. Але багато залежатиме від того, як на це відповість Європа. Де саме проведе червону лінію і чи готова буде її захищати. Якщо кожен такий випадок закінчуватиметься лише заявами і розслідуваннями, Росія сприйматиме це як сигнал, що можна йти далі. Якщо відповідь буде жорсткою, Москва це зрозуміє. Інакше, наступний удар буде лише питанням часу.