Франція готова взяти на себе ядерний захист Європи: які країни підтримали ініціативу Макрона, а хто виступив проти
На тлі можливих ризиків, що США можуть значно скоротити свою військову присутність у Європі та свій внесок у її колективну безпеку, триває дискусія щодо засобів ядерного захисту європейського континенту. Її початком можна вважати заяви президента Франції Еммануеля Макрона, який активно став порушувати це питання під час свого звернення 5 березня, про що вже писало наше видання.
Французький президент, зокрема, наголосив на тому, що наявність ядерної зброї робить Францію більш захищеною, ніж інші країни ЄС на тлі потенційної російської загрози. "Ми маємо ядерну зброю, і саме тому ми захищені краще, ніж багато наших сусідів. Я вирішив розпочати стратегічні обговорення щодо захисту всього континенту нашою ядерною зброєю. Рішення залежатиме від голів та головнокомандувачів європейських країн", – заявив Макрон.
Варто зазначити, що офіційно Франція посідає третє місце після США та РФ за кількістю стратегічних ядерних боєзарядів, маючи 300 міжконтинентальних ракет, які базуються на підводних човнах. За цим показником вони випереджають Китай, який офіційно декларує понад 200 стратегічних боєзарядів, але за різними підрахунками може мати значно більше й відкрито планує збільшити формальний показник до 550 одиниць до 2027 року.
Максимально позитивно відреагували на заяви президента Франції у Польщі, де прем'єр-міністр Дональд Туск підтримав ідею, що Варшава має розглянути доступ до ядерної зброї.
Як повідомляє видання Bloomberg, 7 березня Дональд Туск заявив у польському парламенті, що Польща веде "серйозні переговори" з Францією щодо пропозиції президента Макрона використовувати ядерний потенціал його країни для захисту європейських союзників: "Ми маємо усвідомлювати, що Польща повинна досягти найсучаснішого потенціалу, також пов’язаного з ядерною зброєю та сучасною нетрадиційною зброєю. Саме тому ми зіткнулися з дуже серйозними перегонами, і це перегони безпеки, а не перегони озброєнь".
Попри те, що Польща є учасником Договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї з 1960-х років та зобов’язується не шукати можливості набути ядерної зброї, Варшава ще від 2022 року намагається вести переговори із США щодо спільного використання ядерної зброї, однак поки що безрезультатно.
Своє бачення ситуації висловив також найбільш вірогідний наступний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, підкресливши, що його країна має обговорити ядерне питання із Парижем та Лондоном. При цьому він наголосив, що це має бути "доповненням" до ядерного щита США, а не заміна йому: "Ми повинні просто стати сильнішими разом з позиції ядерної оборони в Європі. І саме тому я обговорював це з Еммануелем Макроном у Парижі позаминулого тижня. Зараз ми хочемо почати з узгодження наших ідей один з одним".
Крім того, Мерц зауважив, що сама Німеччина не може й не повинна мати ядерну зброю, оскільки це заборонено щонайменше двома договорами. Свого часу Берлін відмовився від ядерної зброї у Договорі про об'єднання Німеччини у форматі "два плюс чотири", і це буде залишатись незмінним вектором німецької зовнішньої політики.
До країн, які не готові до поширення ядерної зброї на європейському континенті, доєдналась і Норвегія. За словами норвезького посла у РФ Роберта Квіле, Норвегія не збирається переглядати обмеження на нерозміщення ядерної зброї. "Немає жодних сигналів, що ми адаптуватимемо або змінюватимемо добровільно введені обмеження, пов'язані з ядерною зброєю на території Норвегії".
Пояснити скепсис деяких країн щодо розміщення у себе ядерної зброї дуже легко. У випадку ядерного конфлікту, масштабного або локального, місця зберігання ядерної зброї є першочерговою ціллю для ядерної зброї опонентів, не кажучи вже про те, що законодавство багатьох країн може прямо або опосередковано забороняти таке розміщення.
Як це не прикро констатувати, але Глобальний Захід зараз пожинає плоди своєї безглуздої та багато у чому злочинної бездіяльності щодо розміщення російської ядерної зброї на території Білорусі, фактично на кордонах із країнами НАТО і Євросоюзу. Тому найбільш логічним, хоча й запізнілим кроком може бути "дзеркальне" розміщення французької, британської або американської ядерної зброї на території Польщі, яка офіційно виявляє готовність до цього кроку.
І хоча войовничі заяви лідерів європейських країн найчастіше не підкріплюються реальними кроками, така опція має залишатись на столі дипломатичного тиску на Росію для стримування її агресивних планів на європейському континенті.