Найбільше на Донеччині: Опендатабот назвав кількість церков УПЦ МП в Україні. Карта
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Рік тому Юрій Стець став міністром. Близькому соратнику Петра Порошенка дали карт-бланш створити і очолити міністерство інформаційної політики. За рік роботи сумніви у доцільності відомства йому розвіяти не вдалося.
Коли у грудні 2014 року кум президента Юрій Стець став міністром інформаційної політики, такого міністерства ще не існувало у природі. Після призначення міністр сам взявся визначати свої повноваження. Журналісти так і охрестили відомство - "МінСтець". Положення про міністерство інформаційної політики (МІП) було затверджене постановою Кабміну лише в середині січня.
Головне завдання міністерства, згідно з положенням, – "забезпечення інформаційного суверенітету України, зокрема з питань поширення суспільно важливої інформації в Україні та за її межами". Тепер, по завершенні першого року на чолі МІП, Стець оприлюднив звіт про здійснену роботу і заявив, що невдовзі подасть заяву про відставку. Раніше міністр казав, що необхідність існування його відомства є лише на період війни. Стець обіцяв, зокрема в інтерв’ю LB.ua, піти з посади і ліквідувати міністерство, "щойно в країні настане спокій".
Embedded journalism як успішніша ініціатива
У звіті про діяльність міністерства обсягом у 125 сторінок головними досягненнями відомства названі, зокрема, запуск каналу іномовлення Ukraine Tomorrow через супутник та в інтернеті, відновлення мовлення українських телеканалів і радіостанцій у низці підконтрольних уряду районів Донбасу. Серед досягнень, за даними самого МІП, також реалізація програми з акредитації при військових підрозділах низки українських та іноземних журналістів, які висвітлюють перебіг бойових дій на сході України.
"18 відео-репортажів, 15 статей та 3 фільми в іноземних ЗМІ", - підбиває міністерство підсумки проекту Embedded journalism, в рамках якого низку українських та іноземних журналістів прикомандирували до військових підрозділів у зоні конфлікту. Цей проект став чи не єдиним, яким запам’яталося у медіасередовищі міністерство інформаційної політики за рік роботи. "Наприклад, я вважаю успішною програму Embedded journalism. Добре, що трохи впорядкували ситуацію з акредитаціями і доступом журналістів у АТО", - зазначила у коментарі DW Діана Дуцик, експертка громадської організації "Телекритика".
Впорядкування правил роботи ЗМІ у зоні конфлікту відзначає і виконавча директорка Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк. "Ми контактували із заступницею Стеця Тетяною Поповою щодо проблем журналістів у зоні проведення антитерористичної операції. Але я думаю, що ми би так само могли контактувати з Тетяною, якби вона обіймала посаду у міністерстві оборони", - зазначила Романюк у розмові з DW. Директорка ІМІ сьогодні, як і рік тому, переконана, що міністерство інформаційної політики Україні не потрібне, а з його окремими функціями впоралися би й існуючі підрозділи інших міністерств і відомств.
"Інформаційні війська" демобілізують?
Весь рік існування міністерство шукає межі своїх повноважень і займається всім підряд - від розміщення у Києві соціальної реклами "Крим - це Україна" до розвезення українським військовим на передовій і жителям Донбасу газет "Україна єдина". Однак починало відомство свою діяльність із доволі агресивних і суперечливих ініціатив. Одним з перших кроків Юрія Стеця на посаді стало створення "інформаційних військ України" – мережі "інтернет-активістів", які за вказівкою аналітиків міністерства отримували би "інформаційні завдання" і розповсюджували інформацію у мережі. Скептики охрестили завербованих в "інформаційні війська" користувачів "порохоботами". Не в останню чергу тому, що ці "війська" зареєстровані за адресою вулиця Банкова, 11, у Києві. Це - адреса адміністрації президента. "Ця платформа дозволяє дуже оперативно надавати правдиві новини та спростування фейкових новин людям, які на неї підписалися", - сказав DW у лютому Юрій Стець.
Діяльність "інформаційних ві йськ", вочевидь, виходить за рамки виключно спростування "фейків" російської пропаганди. Наприклад, на YouTube-каналі "військ" розміщена серія відеороликів про те, як буцімто погано живеться в Росії, зокрема, пенсіонерам через агресивну зовнішню політику Кремля". У своєму звіті МІП хвалиться проведенням "спецоперацій", орієнтованих на російського користувача. Приміром, під хештегом #чётамвтольятти "інформаційні воїни" Стеця поширювали інформацію про напружену соціальну ситуацію у російському місті Тольятті, де через проблеми на заводі "АвтоВАЗ" зростає безробіття. "Охоплення більше 2 000 000 користувачів, десятки тисяч лайків та репостів", - наголошуються у звіті "мінстеця".
Втягування міністерства в інформаційні війни з Росією наштовхується на критику в медійному середовищі. "Це мавпування Росії: боти проти ботів", - нарікає Романюк. У мінінформації не відповіли на запитання DW, чи планується продовжувати діяльність "інформаціних військ". Сторінка "військ" на Facebook продовжує працювати. Але YouTube-канал не оновлюється вже декілька місяців.
"Добре хоч не цензура"
Діана Дуцик хоч і не вважає міністерство інформації непотрібним, однак його досягнення за перший рік роботи називає скромними. Зокрема, дослідження ГО "Телекритика" засвідчило, що задача зробити прийом українських телеканалів і радіостанцій доступним у всіх районах на кордоні з Росією та у зоні конфлікту на Донбасі міністерством виконана не повною мірою. "Якби міністерство виконувало адекватно покладені на нього функції, то було б добре. Але, на жаль, міністерство не завжди ефективне", - критикує медіаекспертка.
Опитані DW експерти кажуть, що не бачать в існуванні "МінСтеця" ні явної шкоди, ні очевидної користі. "Як на мене, позитивом є вже те, що наші найгірші сподівання не справдилися", - каже Оксана Романюк з Інституту масової інформації. Адже на тлі інформаційної війни, яку проти України розв’язала Росія, журналістська спільнота боялася запровадження цензури через мінінформації.
Виклик для влади - зміцнення свободи слова
Чи буде у майбутньому в Україні міністерство інформації, чи ні у медіа-сфері багатьом здається питанням другорядним. Більш нагальним викликом для виконавчої влади, переконана Оксана Романюк, є імплементація амбітних реформ, спрямованих на зміцнення свободи слова. "За останній рік ми ухвалили важливі закони про прозорість медіавласності і про суспільне мовлення. Тепер потрібна політична воля, щоб вони запрацювали належним чином", - підсумовує Романюк.
Підпишись на наш Telegram. Надсилаємо лише "гарячі" новини!
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Катастрофічні події на полі бою небезпечніші для Путіна, аніж втрата національних околиць РФ
Росія не має достатньо сил, щоб здійснити серйозний наступ до 9 травня
Скорпіони отримають несподівані прибутки, а Терези втілять давні мрії