Яка тварина має найкращий слух: відповідь учених

Про кажанів відомо, що вони полюють, використовуючи високочастотні звуки, невловимі для людського вуха і вуха більшості тварин. Вуха деяких рукокрилих здатні розрізняти частоти до 300 кілогерц — приблизно в 15 разів вище за верхній діапазон людського вуха.

До цього добре пристосувалась і воскова міль, яка вміє розрізнити крих хижака і вчасно тікати. Але чи справді вони мають найкращий серед тварин слух? Відповідь дало видання Live Science, яке поспілкувалося зі спеціалістами.

За словами професорки кохлеарної та слухової фізіології стовбура мозку в Ольденбурзькому університеті в Німеччині Крістіни Кеппль, поняття "найкращий" в біології завжди відносне. Чутливість, здатність розрізняти схожі звуки і здатність локалізувати звуки – все це різні фактори, що формують слух тварини, пояснила вона. Подібні фактори ускладнюють ранжування слуху тварин. Проте можна виділити кількох чемпіонів у різних "номінаціях".

Слух, що дозволяє точно визначити, де сидить здобич: сова

Що стосується слухових систем тварин, Кеппль відзначила сипух, наприклад сипух крапчастих (Tyto alba). "Я працювала з сипухами, тому вони очолюють мій список. Вся їхня слухова система сформована нічними мисливськими звичками та здатністю точно визначати місцезнаходження здобичі на слух", – сказала вона.

Сови полюють уночі, тому вони використовують свій надчутливий слух на додачу до зору в умовах низької освітленості. Вони можуть вловити шарудіння миші під товстим шаром снігу або листя, і швидко націлитись на здобич.

Сови домагаються цього завдяки кільком ключовим адаптаціям. По-перше, пір'я навколо їхніх морд має чашоподібну форму, що допомагає спрямовувати звукові хвилі у вуха. Їхнє праве та ліве вуха також знаходяться на трохи різній висоті, що означає, що звукові хвилі досягають двох вух з невеликою різницею в часі. Сови можуть використовувати цю крихітну різницю у сприйнятті звуку лівим та правим вухами, щоб визначити місцезнаходження джерела звуку.

Слух для картування світу: кажани та дельфіни

Хоча кажани і дельфіни живуть у різних умовах, вони мають спільну рису, яка вражає – здатність до ехолокації. "Мені подобаються вуха дельфінів і кажанів, тому що вони не просто вловлюють звук і обробляють його, ці тварини використовують їх для активного формування зображень навколишнього середовища", – сказала Дарлін Кеттен, дослідниця Океанографічного інституту Вудс-Хоул.

Ехолокація відбувається, коли тварина посилає звук у навколишнє середовище, той відбивається від об’єкта і повертається до джерела, яке вловлює відбитий сигнал. Завдяки цьому методу дельфіни та деякі види кажанів можуть створювати уявну карту свого оточення. "Сонар заснований на тій же технології, але ехолокація дельфінів і кажанів більш досконала, ніж створені людиною технології", – сказала Кеттен.

У кажанів є кілька особливостей, які допомагають підтримувати ехолокацію. По-перше, їхні великі зовнішні вуха допомагають вловлювати звукові хвилі. По-друге, структури їхнього мозку, що обробляють слухову інформацію, величезні – подібно до того, як значна частина людського мозку відповідає за візуальну обробку.

Дельфінам також потрібна величезна мозкова активність для ехолокації – їхній слуховий нерв приблизно в два-три рази товщий, ніж у багатьох наземних ссавців. Але вуха дельфінів працюють трохи інакше, ніж у наземних тварин, таких як кажани. Це пов'язано з тим, що зовнішні вушні отвори дельфінів зовсім невеликі за розмірами і, певно, не відіграють великої ролі у проведенні звуку. Натомість дельфіни, ймовірно, використовують жирові відкладення навколо щелепи для уловлювання звукових хвиль, що поширюються у воді.

А ще і кажани, і дельфіни мають спеціальні механізми у вухах, які допомагають придушувати шум ехолокаційних звуків. Цим вони захищають себе від оглушення власними ж вокалізаціями.

Слух над і під водою: ластоногі

Брендон Саутхолл, президент і старший науковий співробітник Southall Environmental Associates, вважає, що звання тварини з найкращим слухом мають отримати ті, на кого часто не звертають уваги, коли обговорюють здатність чути. На його думку, корона тут належить ластоногим, яких належать тюлені, моржі і морські леви. "Вони роблять майже неможливе: чують і над водою, і під водою", – сказав учений

Кожна тварина має слухову систему, налаштовану на середовище, в якій вона проводить більшу частину часу. Згадайте, що ви зазвичай чуєте, коли занурюєте голову під воду. Звук одразу стає приглушеним, спотвореним і важким. Це відбувається тому, що наші вуха призначені для уловлювання звукових хвиль, що поширюються у повітрі. Тому у відмінному середовищі (у воді) ті самі звукові хвилі здаються нам спотвореними і дивними. Те саме стосується і морських тварин, але навпаки – їхні вуха призначені для уловлювання звукових хвиль, що поширюються у воді і не пристосовані для роботи у повітрі. "Якщо взяти дельфіна і помістити його в повітря, він практично оглухне і втратить здатність орієнтуватися", – сказав Саутхолл.

Але оскільки ластоногі полюють в океані, а спарюються і вирощують дитинчат на суші, їм необхідно добре чути в обох середовищах. Ба більше, за словами Саутхолла, деякі ластоногі чують майже так само добре, як сови на суші, а деякі майже так само добре, як дельфіни під водою. Працюючи в польових умовах, Саутхолл навіть спостерігав, як тюлені реагують на хрускіт снігу на відстані до 1,6 км.

Щоб добре чути як на суші, так і у воді, ластоногі використовують унікальний механізм: вони заповнюють кров'ю порожній простір в середньому вусі під час плавання. Це дозволяє підводним звуковим хвиль продовжувати поширюватися через рідину в середньому вусі, мінімізуючи спотворення звуку. Коли тюлені повертаються на сушу, їхні вуха знову наповнюються повітрям, що дозволяє чути звукові хвилі, що поширюються повітрям. На думки Саутхолла, це просто дивовижно.

Раніше OBOZ.UA розповідав, які тварини є найповільнішими у світі – і це не черепахи, і не лінивці.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.