Тварини називають одне одного на імʼя? Вчені дали відповідь

Люди називають одне одного на ім’я, а ще дають імена домашнім тваринам. Але чи є імена суто людською рисою, чи інші живі істоти також нарікають одне одного?

Як пише видання Live Science, існують наукові дослідження, які свідчать: деякі ссавці та птахи використовують звукові позначення для інших особин. Проте серед вчених немає єдиної думки щодо того, як саме інтерпретувати ці докази.

Ще у 1960-х роках дослідники виявили, що молоді дельфіни афаліни створюють індивідуальні унікальні свисти, які називають персональними автографами. Згодом вчені провели серію експериментів, програючи ці свисти через підводні динаміки, та спостерігали за реакцією тварин. Дельфіни копіюють свисти-автографи інших особин, щоб ініціювати контакт – подібно до того, як люди використовують імена. Вони здатні розпізнавати конкретного дельфіна за частотою й "формою" звуку, незалежно від тембру того, хто свистить.

За словами Келлі Яакколи, когнітивної психологині з Центру дослідження дельфінів у Флориді, ці тварини дійсно закріплюють певні свисти за іншими особинами й зіставляють їх у більш символічний спосіб. Дослідження показують, що дельфіни свистять для ідентифікації одне одного в межах складних соціальних систем і під час спільної роботи.

Завдяки експериментам із відтворенням звуків науковці з'ясували, що дикі африканські слони також звертаються один до одного за допомогою специфічних вокалізацій – низького рокотання, унікального для кожної особини. Команда оприлюднила свої висновки в препринті дослідження 2023 року, хоча рецензування воно ще не пройшло.

Майкл Пардо, еколог-біхевіорист із Університету штату Колорадо та провідний автор дослідження, зазначає, що ці звуки дещо нагадують муркотіння гігантського кота. Коли вчені вмикали запис із "ім’ям" конкретного слона, той активніше йшов на звук динаміка та подавав голосовий сигнал у відповідь.

Подібні дослідження з відтворенням аудіо показують, що панамські папуги-горобці – вид дрібних птахів з Південної та Центральної Америки – також використовують голосові мітки для своїх родичів. Вивчення птахів у неволі допомагає краще зрозуміти їхню здатність засвоювати такі позначення. Опитування серед власників папуг показало, що приблизно половина з 800 досліджуваних птахів застосовувала звукові назви для людей і тварин, перейнявши їх від господарів.

Лорін Бенедикт, біологиня з Університету Північного Колорадо та провідна авторка цього опитування, зауважує: папуги чудово схоплюють людські слова і точно знають, коли їх доречно вживати, хоча й не обов'язково розуміють їх у контексті людської мови. Один із учасників опитування розповів, що його папуга виправляє людей, якщо його кличуть чужим ім'ям. Інші господарі зазначали, що птахи безпомилково називають за іменами всіх членів родини та собак. Утім, у дикій природі така поведінка має інший вигляд, тож потрібні додаткові дослідження, аби з'ясувати, чи справді панамські папуги-горобці розуміють концепцію імен і чи дають їх одне одному самостійно.

Як визначити, що таке ім’я

Стверджувати, що звукова мітка тварини є ім'ям у людському розумінні – тобто конкретним символічною позначенням, закріпленим за особиною – досить складно. Одне з досліджень ігрунок свідчить про використання ними голосових позначень. Під час аудіоекспериментів науковці помітили, що ці мавпи адресували певні звуки конкретним особинам, навчаючись цього у родині. Проте Келлі Яаккола у своїй науковій відповіді піддала це сумніву: виклики ідентифікувалися правильно лише у 16-61% випадків. На її думку, ігрунки могли просто імітувати звуки одне одного. При цьому вона наголошує, що не можна узагальнювати результати для всіх видів одразу, адже ситуація зі слонами кардинально відрізняється від історії з ігрунками чи папугами.

У липні 2026 року Яаккола з колегами запропонувала три базові критерії, єдині для всіх видів: індивідуальна адресованість (сигнал призначений лише для однієї особини), символічне представлення (ім'я у свідомості тварини позначає конкретного індивіда) та спільне значення (як мінімум дві особини пов'язують це ім'я з конкретним суб'єктом). Застосувавши ці критерії до наявних даних, Яаккола дійшла висновку: найпереконливіші докази використання імен демонструють афаліни. А от щодо слонів, папуг та ігрунок потрібні додаткові дослідження саме щодо символічного сприйняття. Вчена підкреслює, що називати якийсь звук ім’ям – це серйозна заява, тому метою команди було створити єдину систему для більш досконалого вивчення цього питання.

Навіщо тваринам імена

Види, які потенційно використовують аналоги імен, мають кілька спільних рис: вони здатні вивчати нові звуки та є надзвичайно соціальними. За словами Пардо, імена стають у пригоді в тваринних спільнотах, які періодично розпадаються на дрібніші групи, через що особини часто втрачають одне одного із поля зору.

Оскільки така поведінка спостерігається у зовсім різних еволюційних лініях, вона могла виникати незалежно по кілька разів. Це дає науковцям розуміння того, як розвивалася мова під впливом соціального тиску.

З'ясовуючи, чи кличуть тварини одне одного на ім'я, дослідники вивчають когнітивні здібності, необхідні для абстрактного уявлення про інших. Для людей імена є важливою частиною індивідуальності та усвідомлення власного "я". Якщо тварини мають імена й реагують на них, це свідчить про наявність у них відчуття себе та розуміння унікальності інших комах чи ссавців.

Яаккола уточнює: хоча довести наявність імен у дикій природі складно, вона не виключає цього остаточно – просто наявних даних поки недостатньо. Пардо погоджується, що потрібно більше фактів, але припускає, що чимало тварин насправді можуть називати одне одного на ім'я. Бабуїни, жирафи, круки також живуть у спільнотах, що постійно перегруповуються. І хоча щодо них доказів ще немає, за наявності здатності до вокального навчання таке явище може виявитися значно поширенішим, ніж вважалося раніше.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як дослідники визначили, чи може людина втекти від ведмедя у дикій природі.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.