Не лінивці та не черепахи: вчені з'ясували, які тварини найповільніші у світі
Зазвичай увага прикута до тварин, що вражають своєю швидкістю, проте є й ті, чиє життя минає у повільному темпі. Науковці з Лондонського музею природної історії з’ясували, які істоти пересуваються настільки повільно, що швидкість майже не має значення для їхнього виживання.
У різних умовах найповільнішими вважають морських і наземних тварин, які обрали інший спосіб адаптації. Їхня неквапливість часто компенсується унікальними навичками – від маскування до особливих методів харчування. Про це пише Live Science.
Повільні морські тварини
Старший куратор відділу риб у Музеї природної історії в Лондоні Джеймс Маклейн пояснив, що швидкість у тваринному світі можна визначати по-різному. Один із підходів – виміряти час, який тварина витрачає, щоб подолати певну відстань.
У цьому сенсі найповільнішою істотою можна вважати актинію. Вона пересувається зі швидкістю всього 10-25 сантиметрів на годину, і то лише тоді, коли шукає нове місце для життя. У більшості випадків актинія залишається абсолютно нерухомою.
Ще одним прикладом надзвичайно повільної істоти є карликовий морський коник (Hippocampus zosterae). Його вважають найповільнішою рибою та однією з найповільніших тварин на планеті. Причина криється у його вертикальному положенні під час плавання та дуже маленькому спинному плавці, який має обмежену силу для руху у воді. "Якби ви змусили його пересуватися, то для подолання півтора метра йому знадобилася б година", – пояснив Маклейн.
Однак така повільність не шкодить морському конику. Більшість часу він проводить, зачепившись за морську траву своїм довгим хвостом, і харчується крихітними ракоподібними, які самі пропливають повз. За словами науковця, "їжа приходить до нього, а значить, йому просто не потрібно бути швидким". До того ж у цих риб небагато ворогів, адже їхнє тіло захищене міцними кістковими пластинами. Тож необхідності тікати у морських коників майже немає.
Єдина ситуація, коли ці істоти стають активнішими, – це період розмноження. "Це справді щось особливе, бо вони танцюють один з одним… Вони ніби синхронізують свої рухи", – розповів Маклейн. За його словами, така "хореографія" може тривати годинами, і саме цей "танець залицяння" є найбільш динамічною поведінкою морських коників.
У холодних водах Північної Атлантики мешкає ще одна надзвичайно повільна істота – гренландська акула (Somniosus microcephalus). Вона може виростати до 7,3 метра завдовжки, проте рухається вкрай неквапливо – лише 3 км/год. Ця давня акула дрейфує у крижаних водах і харчується здебільшого мертвими морськими тваринами. "Їй просто не потрібно рухатися швидко, тому з часом вона сповільнилася до такого темпу", — пояснив Маклейн.
Пересування на суші
Серед наземних тварин найповільнішим вважається банановий слимак. За словами Джона Аблетта, старшого куратора відділу молюсків у Музеї природної історії в Лондоні, він рухається з неймовірно повільною швидкістю – лише 0,0096 км на годину.
Хоча визначити точну швидкість різних тварин непросто, однак молюски помітно відстають від інших за темпом руху.
"Деякі молюски взагалі не рухаються у своєму дорослому житті, деякі двостулкові молюски постійно сидячі", – зазначив Аблетт. "Вони загалом повільно рухаються... Якщо подумати про інші групи, такі як жуки, павуки чи мурахи, наприклад, вони маленькі, часто менші за слимаків і равликів, але набагато швидші".
Попри це, серед молюсків спостерігається певна різниця у швидкості. Так, звичайний садовий равлик (Cornu aspersum) пересувається значно швидше за бананового слимака і може долати відстань зі швидкістю близько 0,048 км на годину.
Ще одними представниками повільного світу є гігантські галапагоські черепахи (Chelonoidis niger). Ці рептилії рухаються зі швидкістю приблизно 0,26 км на годину, витрачаючи чимало часу навіть на подолання невеликих відстаней. Для порівняння: людина подібних розмірів пересувається пішки в середньому зі швидкістю 4,5 км/год.
До повільних сухопутних мешканців належать і деревні ссавці. Повільні лорі (Nycticebus) – маленькі примати, які, як випливає з їхньої назви, переміщуються по деревах дуже неквапливо й обережно. Вони часто годинами залишаються нерухомими, уважно спостерігаючи за навколишнім світом своїми великими очима. Коли ж рухаються, то роблять це зі швидкістю близько 1,8 км/год.
Швидкість і розмір
Існує ще один спосіб вимірювання швидкості, а саме врахування розміру тіла. Деякі біологи вважають цей спосіб більш точним для порівняння. Наприклад, людина за секунду долає значно більшу відстань, ніж мураха. Але якщо співвіднести відстань із розміром тіла, то виявиться, що мураха рухається відносно швидше за нас.
Діапазон швидкості істоти – це ще один фактор, який слід враховувати при визначенні найповільнішої тварини у світі, сказав професор водної біології та сталої аквакультури в Університеті Свонсі в Уельсі Рорі Вілсон. Наприклад, деякі змії можуть майже непомітно повзати, але потім швидко кидатися в засідку та ловити свою здобич.
Враховуючи ці різні риси, на думку Вілсона, титул найповільнішої тварини безсумнівно належить трипалому лінивцю (Bradypus).
"З точки зору того, хто вивчає рух тварин у найширшому сенсі – не лише переліт з одного дерева на інше, але й швидкість руху, коли вони реагують на подразники – справді вражає, наскільки повільні лінивці", – сказав Вілсон. Ці тварини можуть розвивати швидкість до 1,6 км/год, але деякі оцінки показують, що зазвичай це лише десятки метрів.
Їхня унікальність полягає не лише у невеликій швидкості, а й у надзвичайній неквапливості всіх рухів. "Коли я вперше побачив свого дикого лінивця, я не міг повірити, наскільки він повільний. Це було схоже на тайцзи", – згадав Вілсон.
Щоб компенсувати брак швидкості, лінивці виробили інші адаптації. Вони чудово маскуються, адже втекти від хижаків не можуть. Крім того, вони напрочуд сильні: їхня сила втричі перевищує людську, що дозволяє міцно триматися на деревах, навіть коли швидкість і спритність були б значно ефективнішими.
Крім цього, повільний ритм життя лінивців безпосередньо пов’язаний із дуже низьким метаболізмом. Ці тварини можуть перетравлювати листя кілька днів, отримуючи з нього мінімум енергії. Вони спускаються з дерев лише раз на тиждень, щоб справити нужду.
"Питання в тому, чому вони такі повільні? Що вони з цього отримують?" – сказав Вілсон. Проста відповідь полягає в тому, що швидкість вимагає сили, а сила вимагає енергії, яку може бути важко та дорого отримати. Лінивці пристосувалися жити на мінімальних ресурсах, і повільний темп виявився їхньою стратегією виживання.
Як повідомляв OBOZ.UA, білі ведмеді стали справжнім символом Арктики. Це найбільші у світі наземні хижаки, відомі своїм розкішним білосніжним хутром, проте шкіра у цих тварин зовсім не біла.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!