Головний пояс астероїдів у Сонячній системі зникає: що буде далі

Пояс астероїдів завжди вважався стабільною частиною Сонячної системи. Він розташований між орбітами Марса та Юпітера й складається з мільйонів уламків – від дрібного каміння до гігантів на кшталт Церери чи Вести.

Довгий час вважалося, що це залишки "планети, яка не відбулася". Однак нові дослідження доводять: пояс поступово зникає.

Чому пояс астероїдів так і не став планетою

Близько 4,6 мільярда років тому, під час формування Сонячної системи, у цій ділянці мало б виникнути нове планетне тіло. Але гравітаційний вплив Юпітера зруйнував цей процес.

Потужні резонанси газового гіганта розбурхали орбіти об’єктів настільки, що зіткнення стали руйнівними. Замість планети залишилося лише близько 3% маси, розсіяних на мільйони кілометрів.

Як пояс втрачає матеріал

Гравітаційні впливи Юпітера, Сатурна та навіть Марса постійно порушують орбіти астероїдів. Частина уламків спрямовується до внутрішньої Сонячної системи, інші викидаються назовні, а решта дробиться у взаємних зіткненнях до стану метеоритного пилу.

Саме цей пил створює слабке сяйво – так званий зодіакальний світ, який можна побачити після заходу Сонця або перед світанком.

Скільки часу залишилося поясу

Астрономи на чолі з Хуліо Фернандесом з Університету Республіки в Уругваї підрахували, що пояс нині щороку втрачає приблизно 0,0088% активної маси, яка бере участь у зіткненнях. Здавалося б, цифра мізерна, проте в масштабах мільярдів років це величезні втрати.

• 20% втраченого матеріалу вилітає у вигляді астероїдів та метеороїдів, що іноді перетинають орбіту Землі та стають метеорами.
• 80% перетворюється на пил від нескінченних зіткнень.

Цікаво, що великі тіла – Церера, Веста, Паллада – до цього процесу майже не залучені. Вони вціліли завдяки своїм розмірам.

Що це означає для Землі

Розуміння швидкості зникнення поясу астероїдів напряму пов’язане з історією нашої планети. Якщо екстраполювати назад, то приблизно 3,5 мільярда років тому маса поясу була на 50% більшою, а частота падінь на Землю – удвічі вищою. Це збігається з геологічними даними про інтенсивне бомбардування Місяця та Землі у ті часи.

Сьогодні ж ми спостерігаємо "стабільний дощ" з метеорів замість космічних катастроф. Але саме завдяки цьому минулому бомбардуванню Земля отримала свою унікальну геологію, а можливо, й передумови для появи життя.

Раніше OBOZ.UA розповідав, де у Сонячній системі може існувати життя.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.